Дезертир із російського Африканського корпусу Георгій Кочкін, з яким поговорило Радіо Свобода, розповів про «головний центр» корпусу, в якому, за словами Кочкіна, «сидять якісь генерали та вирішують, кого відправити до Африки». Кочкін привозив до «головного центру» одного зі своїх командирів, і на підставі спогадів дезертира про місце розташування прохідної журналістам вдалося встановити координати цього об’єкта. «Головний центр» Африканського корпусу розташований на території Центрального науково-дослідного інституту хімії та механіки на південному сході Москви.
Поїздка Кочкіна до «головного центру» відбулася в грудні 2025 року. Кочкін не пам’ятав точного розташування «центру», але в його пам’яті відклалося, що поряд був проспект Андропова, річка Москва і заправка «Лукойл» біля неї. За допомогою цих підказок Радіо Свобод знайшло місце, де він висадив свого пасажира, який «кудись пішов із документами».
Прохідна, до якої Кочкін привіз начальника, історично належала до військової частини номер 78055 – вона також відома як Федеральне управління з безпечного зберігання та знищення хімічної зброї (російська абревіатура – ФУ БХУХО). Управління, створене у 2000 році, знищувало радянські запаси хімічної зброї – для цього з міжнародною допомогою було збудовано кілька полігонів і спеціальних установок.
У 2017 році Росія формально звітувала про повне знищення хімічної зброї. Проте, за даними російських реєстрів, БХУХО продовжує свою діяльність і зареєстроване за попередньою адресою, але всі послуги, які управління надавало державі впродовж останніх років, належать до філій БХУХО – тих полігонів у російських регіонах, на яких знищувалися радянські запаси. У статті, присвяченій 30-річчю управління, нічого не вказано про його діяльність після 2017 року.
Фактично ФУ БХУХО розташовується на території кампусу Центрального науково-дослідного інституту хімії та механіки; судячи із супутникових знімків, між ними навіть немає паркану. Як Радіо Свобода та The Insider з’ясували у 2020 році, розташований у тому ж кампусі науковий центр «Сигнал» вів розробки поліпшеної версії бойової отруйної речовини з сімейства «Новичок», яка використовувалася для замаху на опозиціонера Олексія Навального та родину Скрипалів. Нещодавно видання «Агентство» змогло дізнатися, що співробітники того ж НЦ «Сигнал» здійснювали синтез епібатидину – отрути, якою, як стверджується, було отруєно у колонії у 2024 році Олексія Навального.
Діяльність Центрального науково-дослідного інституту хімії та механіки виходить далеко за межі хімії – цей інститут пов’язували з розробкою військових супутників та хакерських програм. Навесні 2020 року на території ЦНДІХМ почали будувати новий корпус – найбільшу будівлю в кампусі інституту, що впритул прилягає до будівлі БХУХО. Судячи із супутникових знімків, до кінця 2025 року будівництво було повністю або майже повністю завершене.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Африканська пастка: чи був там слід України? Історії розгрому ПВК «Вагнер» у МаліАфриканський корпус прийшов в Африці на зміну найманцям угруповання ПВК «Вагнер» після заколоту Євгена Пригожина та його смерті в авіакатастрофі у Тверській області. Лише в Центральноафриканській республіці, одному з перших напрямків роботи ПВК «Вагнер» за межами Росії, російський контингент, як і раніше, складається переважно з тих же людей, які раніше підпорядковувалися Пригожину. В інших країнах – а їхня кількість відтоді помітно зросла – на зміну «вагнерівцям» прийшли військовослужбовці офіційної російської армії, які підписали контракт з Африканським корпусом.
Куратором «африканського напряму» в ГРУ є заступник начальника цього відомства Андрій Авер’янов, раніше відомий як командир військової частини 29155, відповідальної за диверсії в Європі – наприклад, отруєння Сергія Скрипаля у Великій Британії та вибухи на військових складах у чеському Врбетіце. Як стало відомо з розслідувань, особи, які вели розробку вдосконаленого «Новичка», неодноразово дзвонили до Авер’янова.
У 2023 році стало відомо, що підрозділ Авер’янова, який пішов «на підвищення», перетворений на «Департамент особливих доручень», метою якого залишилися диверсії в так званих недружніх Росії країнах – тепер уже в рамках «гібридної війни» Росії проти Заходу, що йде паралельно з війною проти України.