Військовослужбовці роти ударних безпілотників батальйону «Роніни» 65-ї бригади ЗСУ в Запорізькій області ще до світанку встановлюють у полі схожу на рогатку катапульту з еластичним натягувачем. Саме з її допомогою під потрібним кутом запустять спеціальні дрони-камікадзе «Дартс». Це зафільмували журналісти телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії).
ЗСУ використовують їх для мідлстрайків: ударів не безпосередньо на лінії фронту, а за 100–150 км від неї, тобто відносно недалеко в глибині території Росії або окупованих Росією територій. Головна мета таких ударів – маршрути постачання російської армії: дороги, які проходять окупованими територіями і якими доправляють пальне, продукти та інші товари.
«Дартси», які використовують «Роніни», – це відносно невеликі українські безпілотники літакового типу. Після того як усі їхні частини збирають вручну, на корпус кріплять портативні модеми Starlink і бойову частину.
Український дрон «Дартс», підготовлений до польоту українськими військовими, травень 2025 року
Пуски зазвичай відбуваються на світанку. Дрон ведуть пілоти, які в цей момент перебувають в укритті зі всіма зручностями: приміщення більше нагадує комп'ютерний клуб, ніж центр управління польотами.
Двох операторів дронів звати Артемами: обидва родом із села Таврійського Запорізької області. Зараз воно – на лінії фронту, там давно Зона ураження. Артеми синхронно розповідають, що коли почалася війна, вони виїхали з рідного села до Польщі, але, досягши повноліття, повернулися в Україну та підписали контракти із ЗСУ. Зараз їм по двадцять років.
«Майже всі місця, де я ходив і де прожив усе своє життя, зараз зруйновані, – каже один із пілотів. – Мій дім ще стоїть, але школа, до якої я ходив 11 років, – усе зруйновано. За цим важко спостерігати. Тому я тут».
Пілоти роти ударних безпілотників батальйону «Роніни» кажуть, що їхній підрозділ зараз вважається одним із найуспішніших у ЗСУ. Тому вони приховують обличчя, а командир під час інтерв'ю просить змінити йому голос.
«У принципі ми вийшли в топи, – не приховуючи гордості каже «Да Вінчі», командир роти ударних дронів. – Ми – маленький безпілотний батальйон, але перебуваємо на рівні з бригадами Сил безпілотних систем. Не відстаємо, скажімо так, від них за кількістю знищеної техніки та всього іншого. І ми дійшли до того, що можемо працювати з будь-якої точки планети: наземна група запустилася, знялася – і все, ти її не знайдеш. Пілоти так само: сьогодні можемо сидіти тут, завтра можемо взагалі сидіти в іншому місці. Неважливо, де сидіти».
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
«Виживає один із п'ятнадцяти»: чому Росія не може швидко захопити навіть Донецьку областьДва Артеми розповідають, що лише за один ранок уже встигли уразити кілька російських цілей у районі окупованого Токмака на Запоріжжі:
«Сьогодні перший виліт у нас був по гарматі. Ми уразили гармату, наші вороги бігали там, намагалися нас збити, але у них не вийшло – ми зайшли в гармату, – звітують вони. – Другий виліт – ми зайшли в Вантажопасажирський мікроавтобус УАЗ СГР. І третій виліт щойно відбувся – зайшли в «Ниву» з РЕБ, вона досі горить».
Із початку літа 2026 року «Роніни» активно перерізають логістику російської армії в «сухопутному коридорі» з Росії до Криму, який проходить окупованими територіями сходу України (російська влада позначає цю трасу як «Новоросія»). У російських пабліках багато відео про те, як виглядає дорога, що веде з Росії на окупований півострів через Маріуполь, Бердянськ та Мелітополь: протягом багатьох кілометрів уздовж її узбіч стоїть підбитий або палаючий транспорт.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Росія запевняє, що повністю контролює трасу «Новоросія». А ось що насправді«За гарної погоди, за нормальної плюс-мінус зібраності й організації ми можемо на день перекривати повністю цю трасу, – зауважує «Да Вінчі». – Нею тоді ніхто не рухається. Особливо військові».
Українські пілоти дронів кажуть, що їхнє головне завдання – позбавити Росію можливості постачати своєму військовому угрупованню в Криму та на окупованому півдні України пальне, боєприпаси та підкріплення.
«Зараз туди дуже багато військових «Уралів» їздить, білого кольору, синього кольору. Але що вони військові, легко вирахувати, їх видно, – каже командир «Ронінів». – Наприклад, їдуть 4–5 «Уралів» у супроводі 3–4 мобільних вогневих груп. Зрозуміло ж, що це вони не сіно коровам везуть. Або їде самоскид, обшитий брусами. Здається, що ніби ліс везе, а насправді там куби з паливом. Таке теж траплялося, знищували».
«Роніни» окремо наголошують, що навчилися надшвидко реагувати на появу нових цілей. Як тільки розвідка знаходить у тилу противника нову ціль, польова наземна група миттю готує до вильоту черговий ударний дрон.
«Майже щодня – борт за бортом. Один запустили, він долетів, уразив ціль – ми запускаємо наступний», – зауважують оператори.