Російська армія все більше потерпає від українських ударів в оперативному тилу – їхня глибина вже досягає 150 кілометрів і часом перевершує цю дистанцію. Під ударом – шляхи сполучення на окупованій території. Особливо на Донбасі та в районі Криму.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) отримали можливість побувати в одному з низки розгалужених центрів, звідки пілоти керують ударними БПЛА середньої дальності 20-ї окремої бригади безпілотних систем К-2 ЗСУ.
Розрахунки ударних дронів цього підрозділу літають на Донеччині, Луганщині, а також нещодавно почали польоти в район Кримського перешийка. З якої саме частини України вони запускають БПЛА, підрозділ просить не розголошувати, але ці вильоти відбуваються постійно, щоб максимально ускладнити російську воєнну логістику.
Як минуло одне з чергувань пілотів – читайте нижче. Цей матеріал – частина відеопрограми «Донбас Реалії». Ви можете переглянути її на YouTube
Одна за одною на моніторах з’являються картинки. У приміщенні, місцезнаходження якого військові просять не розкривати, стає гамірно. Серед розмов військових раз-по-раз звучать однакові фрази:
– Даю арм, даю 90.
Це стандартні команди перед злетом ударних дронів середньої дальності, або як їх зараз називають – middle strike. Надвечір з десяток екіпажів або вже підняли борти у повітря, або узгоджують останні моменти, щоб зробити це.
Приміщення дещо нагадує комп’ютерні клуби – туди у недалекому минулому приходили заради розваг – тут багато комп’ютерів, моніторів і людей, які у них зосереджено дивляться. З тією відмінністю, що це місце не про ігри чи доступ до інтернету – тут протягом багатьох годин працюють над тим, щоб максимально ускладнити російську воєнну логістику.
«Обитель зла – це для мене. Для пі***в. Я заходжу в обитель зла і ми робимо зло туди, на ту сторону », – каже офіцер 20-ї бригади БпС «К-2» із позивним «Кот» – він командир цього підрозділу.
(Редакція не вказує прізвища бійців з міркувань безпеки)
«Жага працювати»
Він розповідає, що польоти відбуваються тут щоденно. Сьогодні починають вдосвіта – потрібен час долетіти до цілей, які з березня – коли бригада «К-2» масово взяла під приціл російський тил – відтягнулися на десятки кілометрів вглиб.
В такій справі – це кількість вбитих, вибачте, пі***ів, за день«Кот», офіцер 20-ої ОБр БпС «К-2»
« 80 км і далі. Навіть «Дартсом» ми закрили 131-й км. І ураження було на 131-му кілометрі. Вони були як нелякані [спочатку]: 20 хвилин – є ураження, 20 хвилин – є ураження. Така тенденція зберігалася, напевно, тижні 3-4 . Тоді ми не розмовляли і не думали про відстань більше ніж 60 км – тобто від ЛБЗ це була відстань 15-20 км. Ну а потім все – скінчилась лавочка».
За кількадесят хвилин тиша, яка запанувала, поки пілоти летіли через лінію зіткнення, знову змінюється на короткі діалоги між пілотами і штурманами.
– Встали. Зараз будуть стріляти.
Це пілоти побачили, «буханку» із системою РЕБ, що зупинилася на узбіччі – її водій і пасажири втікають у найближчу лісосмугу. Тому екіпаж не поспішає і йде на ще одне коло, щоб уразити ціль – заходять збоку, уникаючи перешкоди.
«На тобі», – коротко і майже без емоцій реагує оператор. Він літає вже кілька років і це не те ураження, яке викликає у них емоції.
Паралельно за іншим монітором лунають радісні вигуки. На екрані – кадр із БПЛА, де видно російський позашляховик з кулеметом і теплову сигнатуру біля нього.
– МВГ (мобільна вогнева група, – ред.). Он сидить Василь.
– З кулеметом.
– Іван, вибачте.
– А задоволений який, ти диви на нього!
– Це останній кадр, літачок заходить.
– І для них це теж останній. У них «послєдній».
«Ми новенький екіпаж. Ми тільки вчимося – у нас, в принципі, непогана результативність. Але у нас, поки що, це ще викликає емоції. Для нас це, звісно, робота, але і емоції теж. В принципі, я людина емоційна – мені справді цікаво їх «гасити». Нехай не їздять – хай залишаються в себе «за порєбріком», – емоційно пояснює «Реде», оператор БПЛА, який щойно уразив цю ціль.
На одній зі стін висить біла дошка, на якій маркером накреслена табличка із числами уражень – її військові просять не показувати. Це внутрішнє змагання в колективі.
«Гонка – це нормально. Це здорова конкуренція. При чому в такій справі – це кількість вбитих, вибачте, пі***ів, за день. А потім за місяць. Це статистика. Є певні норми, які ми виставляємо хлопцям. Так щоб сказати, що ми їх сваримо, якщо не виконують – то ні. Але хлопці і так [стараються] – у них жага працювати», – пояснює мотивацію своїх підлеглих «Кот».
Ніч – основний час для польотів дронарів. Часом час корегують – противник змінює маршрути, змінює час пересування. Намагається себе убезпечити. Але затемна ураження йдуть одне за одним. З іншої частини залу лунає:
– Дурак у причепі і троє поруч.
Екіпаж кілька разів прокручує запис ураження – дрон влучає біля авто, з якого якраз вивантажується російська піхота. Перераховують – їх там більше.
«Ого, скільки їх там: раз, два, три, чотири, п’ять, шість. Ого. Півтора метра – там уламкове, по-любому ураження . Такі от моменти – це дуже радує, тому що для нас, для літака – зловити таку купу пі***ів разом – це велика удача. Вони розбігаються, здебільшого, коли чують борт. Тут явно вони просто не чекали », – пояснює оператор ударного дрона бригади «К-2» із позивним «Чаклун».
Звісно, не завжди все йде за планом. Один із ударників переслідує імовірно, «Газель» десь в околицях Донецька – трохи не розраховує швидкість і доводиться облітати перешкоду. Одразу після польоту над мостом картинка зависає.
– Збили . Мене збили, бл***.
– На мосту МВГ.
Біля екіпажів-новачків завжди є досвідчений оператор – спрямовує їх порадами на фінальному етапі уражень. «Фара» – один з тих, хто допомагає поки що недосвідченим пілотам. У нього вже понад тисячу вильотів за час його служби.
«Це нереально вже порахувати. Якщо перші місяці я рахував кількість вильотів і тоді це можна було підрахувати, то зараз… В цьому місяці за 15 днів – 25 уражених цілей і 15 знищених», – озирається він на таблицю уражень.
«Сам себе завжди контролюєш, записуєш, скільки особового складу підтверджених «трьохсотих» (поранених – ред.). Скільки уразив цілей, щоб завжди тримати себе в тонусі, щоб, наприклад, в цьому місяці не було менше уражень, ніж в тому», – додає «Фара».
Він каже – зазвичай тримається у верхній частині списку, але цього місяця пішов у відпустку.
«А хлопці набили машин – треба доганяти. Буває, залишаєшся після зміни ще. Щоб наздовгати всіх решта, щоб не відставати», – розповідає пілот бригади «К-2».
«Оце ми назвали «траса 200»
Зараз ми спокійно ганяємо дураків на 80 км і нікуди подітися вони, особливо, не можуть«Марк», пілот БПЛА 20-ої ОБр БпС «К-2»
Екіпажі у цьому приміщенні – лише частинка великого підрозділу, але навіть тут лік цілей йде на сотні. Вони літають на Луганщині, на Донеччині та в районі Криму.
«Монотонно всім підрозділом ми йшли до цього. Починали один тип зв’язку – не пішло, другий тип зв’язку – не пішло. Третій – трішечки краще стало. Почали щось уражати і тому подібне. Прийшли до цього. Крім зв’язку ще є таке розуміння як «софт». Це одна з важливих речей – чим пілоту краще і зручніше працювати – тим більше він ефективності дасть», – каже «Кот».
Вже затемна Марк піднімає черговий борт. Каже, летить у напрямку Донецька. Там і любить працювати найбільше.
«Місцевий», – коротко відповідає він на запитання чому.
Він, як і його побратими за сусідніми моніторами, літає на літачку Darts – це двомоторний планер. Його базова версія коштує близько 2 тисяч доларів. У підрозділі над ударним БПЛА додатково працювали – витратили на це півтора роки. Тепер вплив на російський тил значний.
«За Лисичанськом є траса – ми як тільки зарвались туди, почали товкти всі вантажівки, які там їхали. Оце називалося у нас «траса 200» . Ми ловимо перехоплення ворога – він повідомляє, що повністю заборонити рух туди – і для цивільних, і для військових. Вони об’їжджають, дуже великі втрати особового складу там . Оце ми назвали «траса 200». Зараз весь інтернет гуде про вирізання логістики ворога. Я сам розумію, що доклав до цього великих зусиль і доволі радий цьому», – зазначає «Фара».
Моє бачення – щоб вони зовсім не розслаблялися. Пора збирати речі«Кот», офіцер ОБр БпС «К-2»
Один із важливих елементів успіху українських ударів у глибині російської оборони – це супутниковий зв’язок. Його монтують на найрізноманітніші БПЛА – це видно на відео російських перехоплювачів. Це додаткові вкладення – десь 300-500 доларів на борт і час на переробку, але це суттєво збільшує шанси на успіх вильоту. Подавлення Starlink до останнього часу майже не було.
«На більшості всіх літаків, засобів дальнього ураження – це Starlink. Це було найголовнішим для того, щоб давати результат. Це стабільна картинка без «відсипань», без перешкод : хлопці розуміють де вони літають, на якій висоті, бачать, що коїться навколо них і тому подібне», – пояснює «Кот»
«Потужно, кучно, влучно. Якщо раніше ними можна було працювати на 35 км і все , то зараз ми спокійно ганяємо дураків на 80 км і нікуди подітися вони, особливо, не можуть», – ділиться своїми враженнями про поточну версію дрона оператор БПЛА із позивним «Марк».
Дещо згодом він скеровує свій Darts поміж двох залишених російськими військовими квадроциклів.
«Дурачки трохи відбігли. Неприємно. Приємно, коли не втекли. Залетіти в якусь ББМ-ку (бойову броньовану машину, – ред.) – так, цікаво. У нас дике полювання за РСЗВ. Але дрібну логістику теж потрібно вирізати», – коментує оператор 20-ї бригади БпС.
Під час удару по квадроциклах, в районі Донецького аеропорту, сигнал з БПЛА почав «сипатися» і зависати. Це ознака роботи РЕБ – російська армія намагається подавлювати супутниковий зв’язок. Установки подавлення встановлені у контейнерах. Вже наступним дроном «Марк» уражає одну з установок, попри глушіння.
«Це у них зараз зона найсильнішого їхнього придушення. Складнішого у них немає. Але, тим не менш, ось результат. Саме там зосереджена їхня найлютіша протидія. І з цим, все одно, можна працювати . Так, важко, але можна», – коментує пілот.
«Ми можемо виграти війну завдяки цьому»
«Є файна річ, яка працює на сьогоднішній день, але треба думати і наперед. Тому що протидія, як ми казали, вона буде. Рано чи пізно. Десь можемо впертися. А щоб не впертися – треба працювати і думати. Не скажу, можете не питати, в яку сторону. Але вже думаємо. Є вирішені вже питання, щоб літак і самостійно міг літати, щоб пілот підхоплював його в районі інтересу. Є такі можливості. Наразі вистачає того, що ми зараз робимо. Напрацювання постійні є», – розповідає командир підрозділу «Кот».
Цей пункт управління ударними БПЛА – один із багатьох елементів української кампанії. Тут усі впевнені – в них досить ресурсу – і людського, і безпілотного, щоб не лише зберігати тиск на тили противника, а й посилювати його.
«Моє бачення – щоб вони зовсім не розслаблялися. Пора «збирати речі», – переконаний «Кот».
«Без логістики їм буде важко. До чого це призводить. боєкомплектунемає, палива немає. Підтримки від командування немає. [...] Якихось активних дій їм там нічим вжити. Нашим хлопцям на порядок легше дихати. Бо їх теж менше «кошмарять». Бо просто нічим, – ділиться думкою «Марк».
«Я думаю, що ми можемо виграти війну завдяки цьому. Ну от справді ворогу тяжко. В нього сиплеться повністю логістика. Підвіз БК, підвіз пального, підвіз особового складу, підвіз дронів. У них все сиплеться через те, що вони не можуть загнати вантажівку», – певен «Фара».
Форум