Після декомунізації Український інститут національної пам’яті запропонував переглянути «імперський спадок Росії». Мова йде про те, щоб розглядати Україну як колонію Російської імперії – з усіма наслідками для назв українських міст, вулиць, пам’ятників діячам Російської імперії тощо.
Що таке «імперська спадщина»? Чи була Україна колонією Росії? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили доктор історичних наук, завідувач відділу археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України Віктор Брехуненко та кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики Євген Магда.
– Перегляд «імперського спадку Росії» в Україні – це поки що ініціатива. Вікторе, що таке «імперський спадок», як його трактувати?
Віктор Брехуненко: Україна втратила свого часу державність, і значна частина українських земель перебувала під російським чоботом. Росія робила так, як інші імперії, – намагалася нав’язати уявлення про те, що приєднані терени, у нашому випадку українські, – це її органічна територія. І застосовувала ті самі засоби: нав’язувала топоніміку, висувала концепції, що всі населені пункти, особливо ключові міста, засновані росіянами, нав’язувала свою свідомість і намагалася знищити українську ідентичність.
У 19-му столітті Україна була перетворена на колонію Російської імперії, та дискусії про це велися у науковому середовищі дуже давно. Якщо подивитися на дискурси у науковому світі з приводу колоній, то надзвичайно потужна хвиля за те, щоб розрізняти колонії заморські (як були в Англії Індія чи Австралія) та континентальні, які мають спільний кордон. Бо вони дуже різні, й дуже різні стратегії імперій для того, щоб розчинити континентальні колонії у своєму тілі. Річ Посполита чи Австро-Угорська імперія, чи Російська імперія – там намагалися асимілювати всіх та привести до спільного знаменника.
У 19-му столітті для українців була підготовлена концепція великого російського народу, який включав росіян, українців і білорусівВіктор Брехуненко
У 19-му столітті для українців була підготовлена концепція великого російського народу, який включав росіян, українців і білорусів. А економіка України була колоніального типу – її намагалися зробити сировинним придатком до російської економіки. Це не вдалося зробити повною мірою.
Але найбільших успіхів Росія досягла в часи Радянського Союзу, й ми це пожинаємо нині. У 1991 році, після проголошення незалежності ми опинилися в економіці, яка надзвичайно сильно пов’язана з Росією, в Україні було дуже мало замкнутих виробництв. У Радянському Союзі гайка робилася у Владивостоці, у Калінінграді болт, а накручували це все у Свердловську. І ці стосунки – найперша ознака в економіці колоніального типу.
Імперська спадщина для України – це те, що пов’язано з нав’язуванням всього російського.
Віктор Брехуненко, доктор історичних наук, завідувач відділу археографії Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України
– Але багато хто може сказати, що це наша історія, так склалося, що українці та росіяни жили в одній державі. Навіщо позбавлятися цього спадку?
Віктор Брехуненко: Будь-який народ, який проголошує свою незалежність і хоче зберегтися, мусить провести деколонізацію. Через це пройшла більшість народів, які звільнялися від чужого ярма. У тому числі ті, котрі перебували у складі Радянського Союзу: Латвія, Литва, Естонія; соціалістичні країни: Польща, Чехія, Румунія, Угорщина тощо – від цього позбавились.
Євген Магда: Історія – це дуже вагома частина гібридної війни, бо вона йде не за території, а за нашу свідомість. Є простий приклад. Росія поставила пам’ятник Володимирові Хрестителю в охоронній зоні ЮНЕСКО біля Кремля. Тобто вона настільки хоче прив’язати частину нашої історії до себе, що зробила такий крок. Скоро будуть ритуальні танки навколо Криму. Це складова російської державної політики.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Чи потрібні Україні пам’ятники Суворову?– Вони це швидше розглядають як спільну історію трьох народів, а не як свою.
Все робиться для того, щоб повернути російський вплив в межах колишньої радянської імперіїЄвген Магда
Євген Магда: Не тільки трьох. Я думаю, що Росія розглядає історію також Російської імперії. Якщо подивитися на символіку російської армії, там поєднання імперської символіки і символіки Червоної армії. Все робиться для того, щоб повернути російський вплив в межах колишньої радянської імперії.
Є мільйони людей, на яких радянська пропаганда мала вплив, і їх дуже важко переконати. Проти цих людей, часто старшого віку, не спрацьовують сучасні інструменти. Це вже частина їхнього світогляду. І Росія дуже вправно використовує цю ностальгію. Тому що кожен з нас же хоче повернути власну молодість.
Росія хоче створювати власний історичний наратив, який забиває будь-який інший на пострадянському просторі. А якщо вона забиває історичний наратив на пострадянському просторі, вона транслює його на найбільші території у світі, звідти поширює сигнал.
Євген Магда, кандидат політичних наук, директор Інституту світової політики
Слухачка, лінія розмежування: Теорію єдності про три народи, яку Росія зараз демонструє, вигадав українець Феофан Прокопович, який перекинувся від Мазепи до Петра. Виходить, так званий старший брат випав зі спільної колиски?
Купа українців долучилися до формування Російської імперії інтелектуально й адміністративно у 18-му століттіВіктор Брехуненко
Віктор Брехуненко: Ми на цьому повинні наголошувати й формувати моделі поведінки нині, що купа українців долучилися до формування Російської імперії інтелектуально й адміністративно у 18-му столітті. Концепція розвитку Російської імперії 18-го століття дійсно була опрацьована Феофаном Прокоповичем.
– Євгене, приклади декомунізації були, Україна одна з останніх серед пострадянських країн пройшла цей процес. Із деколонізацією такого не було, здається. Бо Україна – не типова колонія. Звідки брати приклади? Чи це просто русофобська політика «геть від Москви»?
Євген Магда: У нас настільки багато різноманітних топонімів, назв та рудиментів російського впливу, що над цим потрібно буде працювати достатньо системно.
Поляки після відновлення незалежності не зберігали назви різноманітних «штрасе» на своїх вулицяхЄвген Магда
Я б порівняв із денацифікацією. Адже після Другої світової війни у Німеччині провели денацифікацію, та й сусідні країни. Наприклад, Вроцлав був у складі Третього рейху як Бреслау, але ж поляки після відновлення незалежності не зберігали назви різноманітних «штрасе» на своїх вулицях. Тому я не бачу нічого крамольного у прагненні повернути українську історію. Тим більше, що історія українського народу існує.
І те, що наша нинішня державність спирається на століття бездержавного розвитку й століттями українці мали вибирати, чи служити Романовим, чи Габсбургам, а не могли докладати зусиль для будівництва української держави, – це проблема, але не треба її сприймати як фатальну.
Ми маємо рухатися вперед, тим більше в умовах гібридної війни з Росією. У нас створено помісну церкву України, й люди усвідомили, сприйняли цей факт як необхідний, то чому це не може відбуватися у сфері державного життя.
– Проблема у тому, що «штрасе» у Польщі були декілька років, а Україна кілька сотень років була у складі Російської імперії. Ці зв’язки набагато глибші.
Євген Магда: Це правда. Я можу почати з власного прикладу. Я киянин, вчився в російській школі. Нічого мені не завадило перейти на українську мову й спілкуюся нею зараз, хоча не забув російську.
– Вікторе, у що може перетворитися питання про деколонізацію, чим завершиться?
Віктор Брехуненко: Треба поглиблювати дослідження істориків. У практичній площині, на мою думку, найкраще було б прийняти закон, де чітко описати, що треба перейменувати, в який спосіб це зробити, виставити конкретні терміни. І провести дуже активну просвітницьку роботу, чому це все робиться, з якою метою і що це дасть для України.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Свобода опублікувало цей матеріал у рамках спецпроекту для жителів окупованої частини Донбасу. Якщо у вас є тема для публікації чи відгук, пишіть нам: Donbas_Radio@rferl.org)