До дня пам’яті загиблих оборонців Донецького аеропорту, до п’ятої річниці останнього трагічного етапу оборонної епопеї ДАПу – Радіо Свобода зібрало цитати «кіборгів». Це фрази, які стали заголовками розповідей учасників боїв за Донецький аеропорт, зібраних у 2015 році і опублікованих у документальній книзі «АД 242». Із прямої мови «кіборгів» у книжці складено хронологію оборони ДАПУ. Послідовність цитат зберігає цей хронологічний порядок.
Донецький аеропорт. Повітряна зйомка. 15 січня 2015 року
«Аеропорт був буфером між двома світами»
«Аеропорт утримували з власної волі не кіборги, а звичайні люди»
Командир сказав: «Більшість із вас будуть «двохсоті». Хто не хоче – той не їде»
«Боєць запитав, чи правда, що в пеклі такий самий запах, як в аеропорту»
«Найстрашніше – дорога у ДАП і розвантаження БТР»
«Водію, друже, виручай! Водії – найсміливіші з нас»
«Більшість із нас до того не були обстріляні, а зустрічали нас «жарко»
«Коли танк стріляв, стільки Господу Богу понаобіцяли...»
«Аеропорт утримували ініціативою бійців, а не командування»
«Велике значення мала наша артилерія, яка прикривала підходи до аеропорту»
«Серед тих, хто атакував аеропорт місцевих було мало»
«Ми бачили у бінокль розп’яті тіла наших хлопців»
«Одного нашого задушили, а іншого спалили живцем – ось із ким ми воюємо...»
Your browser doesn’t support HTML5
Бійці в аеропорту співають Гімн України. Відео Руслана Боровика
«Ми були «медіаприводом», щоб не все було погано»
«Коли приїжджав «росгумконвой» із РПГ, нас обстрілювали кожні 7 хвилин»
«Усе стріляє, все вибухає, залізо рипить.. Це був жах»
«Оборона ДАПу трималася на Майку – Максиму Миргородському. За таким командиром скрізь підеш»
Укріпрайон бойовиків: церква і монастир. Фото – Руслан Боровик
«Такого я не бачив ні в Іраку, ні в Африці, ні в Косово»
«Я був наймолодший командир. Дитячі малюнки нам дуже піднімали настрій»
«Ми не вживали алкоголь чи психотропні засоби. Адреналіну та злості вистачало»
«Найсправжніші кіборги – хлопці, які були на диспетчерській вежі»
«Було багато поранених. Термінал утримувало 10 чоловік»
«Аеропорт Донецьк, а ми називало його просто АД»
«Бій тривав вісім годин. На нас ішли 10 танків і піхота»
«З вересня до листопада у ДАПі був «Правий сектор». Ми воюємо на совість»
Оборонець Донецького аеропорту на позиції. ДАП, жовтень 2014 року. Фото Сергія Лойка
«Це, мабуть, найтяжче, що може бути, – коли помирає твій друг»
«Усі були контужені, слабкі. Поїсти нема коли. Бій ішов невпинно»
«Ми бачили і чули тих, хто нас атакує: кадирівці і російський спецназ»
«Ця війна і оборона аеропорту сформували справжнє чоловіче покоління»
Your browser doesn’t support HTML5
Будні захисників диспетчерської вежі ДАПу
«Вони використали перемир'я, щоб підірвати аеропорт»
«Я досі не розумію, навіщо було заїжджати через їхній блокпост»
«Вони не забирали своїх поранених і убитих. І під час атаки бігли по тілах своїх»
«Коли починалося паремир'я, приїжджали танки і стріляли по нас»
Дорога до «нового» терміналу Донецького аеропорту. Позаду ще «ціла» вежа. 30 грудня 2014 року
«Ми говорили і російською, і українською. Мова нас не розділяла, бо ми – за Україну»
«Фраза про те, що не витримав бетон, а не люди – справедлива»
«Коли починався обстріл я казав: хлопці, зараз будемо 3D-фільм дивитися зі спецефектами»
«Були герої, а були й такі, що «аби відбути». Але таких було мало»
Один з «кіборгів»
«Ми фактично вчотирьох тримали метеостанцію»
«На війні немає чорного та білого, треба вміти вчитися у ворога»
«Без волонтерів ми б не втримали аеропорт стільки часу. Те, чим вони нас оснащували, рятувало життя»
«Мама не знала, де я, але впізнала мене на фотографії Лойка»
«Усі були рівні – кожен вартий, не більше не менше, свого життя»
Захисник Донецького аеропорту «Лео»
«Ми в туалет ходили на колінах і їли поменше їжі»
«Ті хто воював і воює по-справжньому, усі герої»
«Аеропорт здали через помилки військового керівництва»
«Ми показали: український дух незламний»
Захисники Донецького аеропорту: «Талібан», «Трофім», «Боцман» «Страшний Сержант», «Річ», «Кузьмич», початок листопаду. (Фото надане Михайлом Кучерявенком)
«В аеропорту я зрозумів, що означає проклинати війну»
«Жалкую, що не відзняв більше. Не було часу міняти гранатомет на фотоапарат»
«Ми на вежі на Різдво колядували. Було 24 градуси морозу»
«Танк бив прямою наводкою. І вежа упала, але Бог поклав її так, що ми лишилися живі»
Захисники вежі ДАПу. Зверху: позивні «Вінні-Пух», «Сєдой», «Михайлович». Снизу: «Патріот», «Дэд»
«Вибух розніс перекриття, мов пил»
«Я залишився із пораненими, а коли нас не змогли деблокувати – вийшов до сепаратистів на переговори»
«Наймолодший із нас мріяв одружитися, а загинув під уламками»
«Мій друг Ігор вивів пораненого, а тоді повернувся назад. Його вбив «Моторола»
Ігор Брановицький, грудень 2014 року (Фото Руслана Боровика). Після підриву бойовиками терміналу аеропорту, залишився з пораненими побратимами. Потрапивши у полон до бойовиків, Ігор Брановицький зберіг життя іншим своїх побратимам, заявивши, що саме він є кулеметником підрозділу. За це, як стверджують очевидці, бойовики кілька годин жорстоко били Брановицького, а убив його громадянин Росії Арсеній Павлов «Моторола»
«Мені сняться мої хлопці»
«Поранені майже три доби повзли до Пісків»
«Командування мало би вчасно вивести кіборгів і підірвати аеропорт»
«Аеропорт – символ того, що перемагає дух і правда»
«Аеропорт не здали, а відішли максимум на кілометр»
...
Гра фіті Донецького аеропорту
Повністю пряму мову оборонців Донецького аеропорту читайте на сторінці спеціального проєкту Радіо Свобода.