В Україні від початку повномасштабного вторгнення Росії навантаження на систему крові зросло на 60%. Поранені військові, постраждалі цивільні, складні операції – усе це щодня потребує донорської крові та її компонентів. При цьому система працює виключно завдяки українським донорам: кров з-за кордону не імпортують.
Телевізійна та онлайн-мережа «Настоящее время» (створена Радіо Свобода для російськомовної аудиторії) дослідила, хто нині здає кров і як влаштоване донорство в Україні під час війни. Чому кажуть про «проблему донорства» і як її вирішити? Розповідаємо.
Реєстрація, експрес-аналіз, швидкий огляд лікаря та обов’язковий солодкий чай. Це класичний набір процедур перед тим, як сісти в донорське крісло. Юрію 63 роки. У центрі здачі крові його знає весь медперсонал, він приходить сюди кожні два місяці. Юрій – почесний донор України.
«Я із 2015-го і з 2022 року був у війську, – розповідає він. – Зараз уже на пенсії. Тільки цим я поки можу допомогти».
Уперше Юрій став донором 45 років тому. Відтоді він здавав кров уже понад двісті разів. І, за новими правилами, вік – для нього не перешкода:
«Зараз усе набагато простіше. За Союзу було правило: до 60 років можна здавати. Зараз набагато ширше береться аналіз крові, до 20-ти параметрів за хвилину», – розповідає Юрій.
Your browser doesn’t support HTML5
Шпиталі в Україні потребують крові: як рятують донори
Святослав уперше здав кров у 2019-му для батька. Відтоді регулярно допомагає іншим. Сьогодні компоненти його крові потрібні для хворої дитини.
«Останні рази я приходжу виключно за викликом. Якщо мені не телефонують, то раз на два місяці я сам приходжу. Звичайно ж, це окриляє, що я зробив щось добре і допоміг комусь», – каже Святослав.
Що змінила велика війна
Ще до початку повномасштабної війни Україна стикалася з дефіцитом донорської крові. За даними DonorUA, двоє з трьох пацієнтів, які потребували переливання крові, не могли отримати її вчасно або взагалі залишалися без необхідної допомоги.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Як заохочують донорів здавати кров у різних країнах«Ви точно бачили дописи у фейсбуці: «Будь ласка, здайте для когось кров». Це яскрава ознака того, що крові немає і вона своєчасно не потрапляє до пацієнта. З 2022 року, від початку повномасштабного вторгнення, навантаження на систему крові зросло на 60%. Ми справляємося, але я б сказала, що з останніх сил», – розповідає гендиректорка DonorUA Ірина Славінська.
«Запаси просто замерзли»
Ростислав Зауральський – військовий лікар-трансфузіолог. Він пояснює: транспортування та зберігання крові в умовах повномасштабної війни – це складна логістична операція. Навіть короткочасне порушення температурного режиму робить кров непридатною.
«В обласній лікарні Херсона росіяни вивезли все. Там не було навіть холодильників. Ми створили там банк крові. І неправильним був холодильник: у нас запаси просто замерзли. Ви уявляєте – Херсон, який щойно після звільнення. Це біда. Там, слава Богу, небагато [крові] тоді пропало. Це був дуже цінний матеріал, навіть більше для мирного населення. Вони страждали, там тоді кошмарили мирне населення. І кожна крапля крові була ціннішою за золото».
Ростислав – не просто лікар, він змінив систему служби крові в українській армії. Там почали використовувати свіжозаморожену плазму. За словами Ростислава, завдяки цьому важкопоранені виживають на 30% частіше. І якщо до повномасштабного вторгнення він перевозив близько пів тонни крові на рік, то після його початку такий самий обсяг доставляв щомісяця.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Обстріл центру крові у Харкові: заклад продовжує приймати донорів, сьогодні їх більш ніж сотня«Проблема донорства є»
«Кількість донорів стає набагато меншою. За рахунок того, що багато хто виїхав, за рахунок того, що люди й так у стресі. Честь і хвала почесним донорам, які вже без цього не можуть. Але проблема донорства є. І вона, на жаль, ставатиме тільки більшою», – каже Ростислав Зауральський.
Зараз в Україні відходять від практики «стихійного» донорства, коли люди масово бігли до центрів крові після чергового обстрілу. Українців закликають до системного та регулярного донорства, щоб запаси оновлювалися рівномірно.
«Україні загалом потрібно близько мільйона людей, які на регулярній основі здаватимуть кров. Тоді питання дефіциту крові в країні не стоятиме», – пояснює Ірина Славінська.
Сама процедура здачі крові триває до десяти хвилин. Юрій, як досвідчений донор, справляється за чотири. Він рідко знає імена тих, кому допомагає, але інколи йому надходить особливе повідомлення.
– Іноді надходить смс: «Ваша кров врятувала життя».
– Що ви відчуваєте в такі моменти?
– Відчуваю, що дійсно допомагаю людям.