Він мав українське коріння: 200 років від народження Федора Достоєвського (фотогалерея)

Федір Достоєвський у віці 26 років на малюнку Костянтина Трутовського.

Достоєвський народився в Москві 11 листопада 1821 року. Він дуже рано ознайомився з літературою, відвідував пансіони, та після смерті матері в 1837 році був направлений до Миколаївського військово-інженерного інституту.

«Не забуваймо, що причини людських дій зазвичай незмірно складніші та різноманітніші, ніж наші подальші пояснення їх» – Достоєвський, роман «Ідіот»

 

Батько Достоєвського (на фото) писав своє ім’я українською – Михайло, ще до війни 1812 року, де він служив військовим хірургом. Але відтоді він став писати його російською мовою – Михаил. Його родина походить з Пінської області сучасної Білорусі

 

Федір Достоєвський у Санкт-Петербурзі в 1861 році.

Достоєвський працював військовим інженером, поки не залишив цю професію після публікації свого першого роману в 1845 році. У 1849-му його та інших членів літературного гуртка звинуватили в читанні заборонених політичних творів. Його засудили до страти через розстріл.

«Люди іноді говорять про «звірячу» жорстокість людини, але це страшенно несправедливо і образливо для звірів, жодна тварина ніколи не може бути такою жорстокою, як людина, настільки майстерно, художньо жорстокою» – Достоєвський, «Злочин і кара»

 

Літературно-меморіальний музей Достоєвського у місті Семей (Казахстан) містить дерев’яну будівлю, в якій Достоєвський жив на засланні (1857–1859 роки) в тодішньому Семипалатинську.

Його страта була зупинена в останню хвилину листом від царя про пом’якшення вироку. Достоєвський відбував чотири роки заслання з каторжними роботами в таборі в Омську, після чого пройшов обов’язкову військову службу.

«Про ступінь цивілізації суспільства можна судити, потрапивши в його в’язниці» – Достоєвський, «Записки з Мертвого дому»
 

Достоєвський у 1863 році.

У Семипалатинську в 1857 році Достоєвський одружився з Марією Ісаєвою. Невдовзі його звільнили з військової служби через погіршення здоров'я і дозволили переїхати до Петербургу.

«Страшним є те, що краса так само таємнича, як і жахлива. Бог і диявол борються там, а поле битви – це серце людини» – Достоєвський, «Брати Карамазови»

Достоєвський в 1872 році.

У 1864 році померли дружина Достоєвського Марія та його брат Михайло. На утриманні Достоєвського залишився його пасинок, а також сім'я брата. У зв’язку з цим, а також через провал журналу, який він заснував разом із Михайлом, Достоєвський потрапив у скрутне фінансове становище.

«Людина – істота, яка може звикнути до всього, і я думаю, що це найкраще визначення для неї» – Достоєвський, «Записки з Мертвого дому»
 

Достоєвський в 1876 році.

У 1867 році Достоєвський одружився з Анною Сніткіною, яку до того найняв як секретарку, щоб вона допомогла йому закінчити роман. Згодом Анна керуватиме бізнес-справами Достоєвського.

«Насамперед, не бреши собі. Людина, яка бреше собі і слухає власну брехню, доходить до того моменту, що не може розрізнити правду всередині себе чи навколо себе, і тому втрачає будь-яку повагу до себе та до інших. А не маючи поваги, вона перестає любити» – Достоєвський, «Брати Карамазови»

Донька Достоєвського Люба (на фото сидить).

Перша дитина Достоєвського, Софія, народилася в Женеві в березні 1868 року, але через три місяці померла від запалення легенів. У вересні 1869 року в Дрездені народилася його дочка Люба. Двоє його синів – Федір (1871) і Олексій (1875) народилися в Росії.

«Мені подобається час від часу повертатися до місць, де колись я був щасливим; мені подобається формувати сьогодення в образі безповоротного минулого» – Достоєвський, «Білі ночі»
 

Достоєвський у Петербурзі в 1879 році.

Під кінець життя здоров'я Достоєвського почало погіршуватися. На деякий час він переїхав до Старої Руси, відомої своїми мінеральними курортами. Йому порадили шукати ліки за кордоном, а в 1874 році поставили діагноз – гострий катар. Достоєвський також мав тривалу історію епілептичних нападів.

«Насправді здається, що друга половина життя людини складається лише із звичок, які він накопичив протягом першої половини» – Достоєвський, «Дияволи»
 

Могила Достоєвського в Санкт-Петербурзі.

Достоєвський помер 9 лютого 1881 року після серії легеневих кровотеч. Похований він на Тихвинському кладовищі Олександро-Невського жіночого монастиря.

«Бог необхідний, а тому має існувати... Але я знаю, що його немає і він не може існувати... Хіба ви не розумієте, що людина з цими двома думками не може жити далі?» – Достоєвський, «Дияволи»