«Це підтримка своїх за кордоном»: як український ансамбль об’єднав дітей-біженців у Мюнхені

Виступ колективу під час святкування Дня міста Мюнхена, 13 червня 2026 року

Вікторія-Марія Шуліга

«Народний танець – це унікальний простір, де діти вивчають автентичні українські рухи й водночас спілкуються рідною мовою. Через танець я знайомлю їх з українською культурою комплексно: від національного костюма й символіки до музики та взаємин», – розповідає художня керівниця ансамблю «Із перцем» Наталка Дейнека-Дюпріє.

Колектив виник у німецькому Мюнхені понад десять років тому як невелика спільнота українців. А після початку повномасштабної війни він став місцем підтримки для українських дітей і підлітків, які знайшли прихисток у Німеччині. Як ансамбль допомагає дітям адаптуватися до життя за кордоном і водночас популяризує українську культуру, розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».

17-річна Вікторія Ніколаєва живе у невеликому містечку Вертзе, що за понад 30 кілометрів від Мюнхена. У 2014 році її родина виїхала з Донецька до Києва – тоді дівчині було лише п’ять років.

Учасники колективу під час виступу

«Пам’ятаю, що ми з батьками поїхали на море, і саме тоді почалася війна. Спочатку я навіть зраділа, коли мені сказали, що ми залишимося ще на тиждень. Усвідомлення того, що все серйозно, прийшло лише через два-три тижні».

«У мені залишається частина України»

Після початку повномасштабної війни Вікторія разом із родиною переїхала до Німеччини.

«У 2022 році я відразу розуміла, що відбувається. Уже були визначені наші дії: куди їхати, що робити далі. Тому цей переїзд був більш продуманим. Напевно, тому що мої батьки вже одного разу пережили подібний досвід, і їм було трохи легше діяти, хоч як би сумно це не звучало».

Найважчими, за словами дівчини, були перші тижні у школі, попри те, що вона досить добре володіла німецькою.

Виступ танцювального амсамблю «Із перцем»

«Загалом на адаптацію (за кордоном – ред.) потрібно значно більше часу, ніж, наприклад, на переїзд чи зміну школи в межах самої України».

Одним із місць, де Вікторія одразу знайшла підтримку в новій країні, став український танцювальний колектив «Із перцем» у Мюнхені. Його сторінку в соціальних мережах знайшла мама дівчини.

«Коли я прийшла вперше, було трохи незвично, тому що я була однією з перших підлітків у колективі. До цього там переважно були старші люди. Поступово почали приходити нові учасники, багато молоді, і разом із цим змінювався сам колектив. Раніше не всі мали танцювальний досвід. Коли прийшли нові учасники, ми почали створювати власні постановки, брати участь у конкурсах і здобувати призові місця».

За словами Вікторії, саме колектив допоміг їй легше соціалізуватися, знайти друзів. Водночас для неї це стало можливістю представляти українську культуру за кордоном.

Учасниці колективу

Я розвиваюся завдяки колективу, а колектив розвивається завдяки внеску кожного учасника
Вікторія Ніколаєва

«Для мене це насамперед підтримка своїх людей за кордоном. Мені здається, що я розвиваюся завдяки колективу, а колектив розвивається завдяки внеску кожного учасника. Я можу сказати, що адаптувалася в Німеччині, але в мені все одно залишається велика частина України. Я там народилася і виросла, тому українська культура та традиції завжди будуть частиною мене».

«Знову відчувають ґрунт під ногами»

Наталка Дейнеки-Дюпріє – українська хореографиня та популяризаторка української культури за кордоном. Художня керівниця танцювального ансамблю розповідає, що його історія розпочалася у 2011 році, коли група українців об’єдналася, щоб популяризувати свою культуру за межами Батьківщини. Тренувалися на базі місцевого українського культурного центру.

Сьогодні колектив налічує понад два десятки осіб. Більшість із них – діти та молодь, які знайшли прихисток у Німеччині після початку повномасштабного вторгнення. Водночас серед учасників є й ті, чиї родини переїхали до країни значно раніше. Репетиції відбуваються двічі на тиждень і тривають по дві години.

Виступ танцювального ансамблю «Із перцем» під час фестивалю

«Спочатку їм були цікаві саме українські народні танці, бо це те, що пов’язувало їх з Україною, тим, чим вони займалися до початку війни. Зараз їм також цікаві нові проєкти, які поєднують сучасну музику й сучасний танець з народним. Через танець і рідні мелодії діти знову відчувають ґрунт під ногами, знаходять опору в нових друзях і розуміють, що вони не самі у своєму досвіді».

Мої заняття – це не лише про хореографічну техніку
Наталка Дейнека-Дюпріє

За словами художньої керівниці, за кордоном значно складніше зберігати українські традиції, адже немає можливості щодня перебувати в українському середовищі. Саме тому такі колективи, розповідає Наталка, допомагають не втрачати ідентичність.

«Мої заняття – це не лише про хореографічну техніку, фізичний розвиток. Народний танець – це унікальний простір, де діти вивчають автентичні українські рухи, які не зможуть опанувати більше ніде, і водночас спілкуються рідною мовою. Через танець я знайомлю їх із українською культурою комплексно: від національного костюма й символіки до музики та взаємин».

Виступ колективу до Дня вишиванки у Мюнхені, 2026 рік

За роки існування ансамбль здобув перемоги на німецьких і міжнародних конкурсах, брав участь у фестивалях, благодійних заходах та міських святах у Мюнхені й околицях.

«Німецька публіка щиро захоплюється запальною, життєствердною музикою, українським танцем та яскравими, барвистими костюмами. Європейська авдиторія залишається під глибоким враженням від енергії танцюристів, а віртуозні трюки щоразу змушують затамувати подих і викликають шквал оплесків».

У планах колективу – залучити до співпраці співаків, музикантів і режисерів та створити український мюзикл.

Станом на початок травня 2026 року, за даними УВКБ ООН, у Німеччині статус тимчасового захисту мали майже 1,3 мільйона українців.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Від «А ви хто?» до «Слава Україні!» серед Берліна. Як українці заявили про себе на культурному фестивалі

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Ради іноземців: як українки в Німеччині долучаються до місцевої політики без громадянства

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Ми виповзали з тієї роботи». Як біженцям у Німеччині захистити свої трудові права