Рішення Верховного суду щодо Національного меморіального військового кладовища викликало нову хвилю дискусій. Суд визнав незаконною передачу земельної ділянки в Мархалівському лісі на Київщині під меморіал.
Юристи та дослідники меморіальної політики наголошують, рішення суду не зупиняє поховання і не ставить хрест на кладовищі – земельні питання ще можна залагодити. Водночас, додають, проблем довкола меморіалу значно більше, і зволікання із їхнім вирішенням лише поглиблює кризу.
Найбільший ризик зараз – це втрата довіри, застерігають ветерани. Скандали довкола проєкту вже призводять до того, що деякі родини відмовляються ховати загиблих саме на цьому кладовищі. А місце пам’яті, наголошують, не може бути скандальним.
Радіо Свобода зібрало позиції експертів і учасників дискусії про те, що відбувається з Національним військовим кладовищем після рішення Верховного суду і які варіанти виходу з цієї ситуації вони бачать.
Редакція готова опублікувати точку зору усіх згаданих у цьому тексті осіб і організацій
Верховний суд визнав незаконною передачу ділянки лісу під Національне меморіальне військове кладовище біля села Мархалівка в Київській області. Обласна адміністрація не врахувала спеціальний природоохоронний статус земельної ділянки. Рішення Верховного суду – остаточне й не підлягає оскарженню.
Що відбулося?
Ідея створення єдиного меморіального військового кладовища з’явилася ще від початку російської агресії у 2014 році. Йшлося про побудову спільного меморіалу, який вшановує всіх загиблих у війні за незалежність.
Закон про створення кладовища Верховна Рада ухвалила у травні 2022 року. Після кількох змін місця влада зупинилася на ділянці в Гатненській громаді Київської області.
Держава планувала використати 258 гектарів Мархалівського лісу для створення головного військового Пантеону країни.
Ділянка під Національне військове меморіальне кладовище. Гатненська громада, Фастівський район, Київська область. 24 жовтня 2023 року
Однак від самого початку будівництва проєкт супроводжували скандали і протести. Місцеві жителі виступали проти передачі ділянки, побоюючись забруднення ґрунтових вод і знищення лісу. Влада ж запевняла, що загрози для довкілля немає, а проєкт пройшов усі необхідні експертизи.
Зрештою, військове кладовище офіційно відкрили у серпні 2025 року. Відтоді там ховають загиблих українських воїнів і зводять меморіальний комплекс.
І тепер, через пів року після відкриття, Верховний суд дійшов висновку: землю, на якій збудували комплекс, передали незаконно.
«Наша мета – домогтися повного звільнення Чернечого (Мархалівського) лісу і достойного перепоховання героїв, закопаних у болоті!», – заявили в громадській організації «Мархалівка. Підтримка», яка подала позов до суду. Організація об’єднує місцевих жителів та активістів.
Що буде з Національним військовим кладовищем після рішення Верховного суду?
Суд не зупиняв поховання воїнів чи будівництво меморіалу, рішення стосується конкретного дозволу на користування ділянкою землі і це можна виправити, пояснив в ефірі «Свобода Live» Радіо Свобода керівник Центру прав людини та меморіалізації війни Київської школи економіки, голова Українського інституту національної пам’яті (2019-2024) Антон Дробович.
«Якщо ми шукаємо рішення, яке стосується саме земельного питання і саме цього рішення суду, там достатньо на рівні обласної адміністрації належним чином оформити. Це ще можливо зробити», – зазначив Дробович.
Ключова проблема довкола ситуації з меморіалом полягає не в самих рішеннях, а в проваленій комунікації на старті, вважає Дробович. За його словами, пояснювати ситуацію мали кілька інституцій – обласна адміністрація, громада, Міністерство ветеранів та державні служби з екології і лісу.
Я був на десятках похоронів – там немає ніякого болота, там піщаний ґрунтАнтон Дробович
«Насправді вони були залучені, але запізно – не з самого початку, а коли виник скандал. І саме це порушення процесу призвело до такого накалу емоцій. Що стосується місцевих жителів, то частина з них дійсно перейнята екологічними питаннями, але інша частина екзальтовано бігає з плакатами і розповідає про «болото». Коли таких людей береш за руку, приводиш на ділянку і показуєш її – а я був на десятках похоронів – там немає ніякого болота, там піщаний ґрунт. І навіть саме слово «болото» недоречно застосовувати до місць поховання захисників і захисниць. Це чиста спекуляція», – констатує Дробович.
Яким бачать рішення жителі Мархалівки?
Жителька Мархалівки Вікторія Чеченкова каже, що наразі не бачить виходу із ситуації через повну відсутність комунікації з владою. За її словами, всі ключові рішення щодо будівництва ухвалювалися без обговорення з громадою, а житлі тривалий час не мали жодної офіційної інформації про можливі ризики.
«Ми навіть не знаємо позиції іншої сторони. А перш ніж щось вирішувати з людьми потрібно говорити. Саме через відсутність будь-якої комунікації Національне військове меморіальне кладовище й опинилося в такій проблемній ситуації», – каже вона.
Чеченкова вкотре повторює: забруднення поверхневих ґрунтових вод через поховання може стати проблемою не лише для Мархалівки, а й для сусідніх населених пунктів.
Проєкт назвали експериментальним, але головна проблема в тому, що його реалізують без оцінки впливу на довкілляВікторія Чеченкова
«Для цього кладовища ухвалили спеціальний закон, який дозволяє будівництво за спрощеною процедурою. Проєкт назвали експериментальним, але головна проблема в тому, що його реалізують без оцінки впливу на довкілля. А це обов’язкове дослідження для будь-якого будівництва класу СС3 – найнебезпечнішого за можливими наслідками. У результаті всі рішення ухвалювалися кулуарно: створили експериментальний проєкт, прийняли закон, скасували містобудівні умови та обмеження і відмовилися від оцінки впливу на довкілля. Фактично було вирішено: ми будуємо, але ризики не оцінюємо», – розповіла Радіо Свобода місцева жителька.
Пояснення Верховного суду, реакція керівництва кладовища і Мінветеранів
За законом заповідні землі не можна використовувати для військового меморіального кладовища – так у Верховному суді пізніше пояснили своє рішення.
Суд дійшов висновку, що під час зміни цільового призначення ділянки були допущені порушення: обласна адміністрація віддала частину природоохоронної землі під меморіал.
«Верховна Рада України ухвалила інший закон, який встановив пряму заборону на зміну цільового призначення земель природоохоронного фонду для таких потреб та в якому зазначено, що для розміщення Національного військового меморіального кладовища не допускається зміна цільового призначення земельних ділянок на землях природно-заповідного фонду», – наголосили у Верховному суді.
Директор Національного військового меморіального кладовища Ярослав Пронюткін у коментарі «Суспільному» запевнив, що меморіал уже частково експлуатується і поховання загиблих захисників України продовжуються згідно з законом, ритуалами та військовими почестями.
Міністерка у справах ветеранів Наталія Калмикова, виступаючи 3 лютого у Верховній Раді, заявила, що Мінветеранів опрацьовує юридичний механізм реагування на рішення Верховного Суду.
«Місця поховання наших полеглих є недоторканними. Саме тому Міністерство у справах ветеранів опрацьовує юридичний механізм реагування, механізми пріоритизації вшанування під час ухвалення рішень щодо природоохоронних зон, а також забезпечує належну охорону та постійний догляд за територією і могилами 214 похованих на Національному військово-меморіальному кладовищі захисників і захисниць», – сказала Калмикова.
«Кому захочеться в скандальному місці віддавати шану полеглому герою?» – Симороз
Беручись за проєкт такої ваги та масштабу, першочерговим завданням для держави було підготувати юридичну базу, наголошує ветеран російсько-української війни, громадсько-політичний діяч та юрист Олег Симороз.
«Це історія, коли треба було піти правовим шляхом. Безперечно на більшості лісових смуг під Києвом є охоронюваний статус. І слава Богу, тому що було дуже багато прецедентів і спроб їх забудувати. У тому числі Мархаліський ліс має такий статус. Нормальна процедура і повага до військових – це передовсім підготувати юридичну базу, вирішити питання статусу, окреслити та надати статус військового меморіалу національного значення... Натомість я бачу, що, на жаль, через бажання комусь бризнути в очі і показати, як ми вміємо швидко робити вийшло, вибачте, як завжди. Порушили ряд процедур і отримали зараз те, що отримали», – сказав в ефірі Радіо Свобода Симороз.
Національне військове меморіальне кладовище. Мархалівка, Київська область, 28 листопада 2025 року
Ветеран вважає, що ситуація з військовим кладовищем свідчить про глибоку системну проблему, яка потребує вирішення на найвищому державному рівні. Симороз констатує: проєкт обріс низкою скандалів – від корупційних до «бронювання певних осіб» – на які просто «неможливо махнути рукою».
Знаю історії, коли сім’ї відмовляються від цього кладовища і не хочуть ховати там своїх близьких. Саме через скандалиОлег Симороз
«Це питання вже не громади Мархалівки. Зараз усе українське суспільство бачить кількість питань, на які досі немає відповідей. Якщо ми говоримо про будівництво і про корупцію – я бачив кампанії, які з’являлися вже наступного дня після тендера. З огляду на це я хотів би все-таки реально побачити цю здорову комунікацію. Я вважаю, що це насправді реальний шлях до того, щоб суспільство сприйняло цю історію. Зараз я знаю історії, коли сім’ї відмовляються від цього кладовища і не хочуть ховати там своїх загиблих близьких людей. Саме через те, що це місце є скандальним. Ну кому захочеться в скандальному місці віддавати шану полеглому герою?», – каже Симороз.
Він наголосив, що ветерани хочуть гідного вшанування загиблих військових, а кладовище має бути частиною повноцінного національного меморіалу, а не тимчасовим варіантом.
Архітектори та громадські діячі раніше заявляли, що тендер на будівництво кладовища був кулуарним.
Якщо держава не справляється із меморіалом, потрібна міжнародна допомога?
Співавторка проєкту «Пантеон Героїв» Дарця Веретюк вважає, що держава досі не має чіткого бачення, як вшановувати памʼять загиблих. Ситуація з Національним меморіальним кладовищем, за її словами, це лише підтверджує.
Якщо ж держава не може впоратися з будівництвом сама, вона має звернутися по допомогу до міжнародних партнерів, каже Веретюк.
«Якщо держава Україна станом на лютий 2026 року не змогла сама організувати цей процес, напевно, було би доцільно ці всі комісії з перевірки екологічного стану цієї ділянки довірити міжнародним організаціям, бо інакшого виходу я з цього не бачу. Якщо компетентність наших інституцій, які проводять екологічну оцінку, ставляться під сумнів, то напевно, треба залучати міжнародні організації», – зазначає Дарця Веретюк у коментарі Радіо Свобода.
У Мінветеранів заявили, що міністерство забезпечує охорону і догляд за могилами 214 похованих на Національному військово-меморіальному кладовищі захисників і захисниць
Реакція українців у соцмережах
Українські військові закликали якнайшвидше знайти рішення, яке дозволить гідно вшанувати памʼять полеглих.
Суди можуть розглядати питання землекористування, але вшанування загиблих воїнів має залишатися недоторканим, заявили у 1-му окремому штурмовому полку Сухопутних військ ЗСУ, який є спадкоємцем батальйону «Вовки Да Вінчі».
«Суди можуть і мають зʼясовувати правові нюанси землекористування. Але будь-які зазіхання на вже здійснене вшанування загиблих воїнів – неприпустимі. Памʼять не скасовують постановами. Полеглих не «переносять» – їх шанують», – зазначили у полку.
Вимагаємо скасувати цю постанову та залишити могили Захисників у спокої!
«Ми бачили, як хлопців виносять з поля бою. Тіла багатьох залишалися лежати там, бо відправити евакуаційну групу за ними означало вірну смерть. Тому ми знаємо, що для родин означає місце, де можна стати на коліна і сказати: «Я памʼятатиму тебе». Мертві Герої мають таке ж право на повагу, як і живі. Вимагаємо скасувати цю постанову та залишити могили Захисників у спокої!», – а це заява 225-го Окремого штурмового полку.
Національне військове меморіальне кладовище. Мархалівка, Київська область
Керівниця патронатної служби «Янголи» Олена Толкачова наголосила, що організація роками просувала ідею створення кладовища. Хоч ділянка в Гатному не була ідеальною, там уже відбуваються реальні поховання, і їх паплюжити неприпустимо.
Тепер це відповідальність держави – знайти правовий вихід із ситуаціїОлена Толкачова
«На жаль, для нього так і не знайшли гідного місця. Ділянка під Мархалівкою на Київщині – далеко не найкращий варіант. Але кладовище відкрите, воно працює. Саме там поховані найбільш беззахисні герої цієї війни – невідомі солдати. Там спочивають і герої Маріуполя… І тепер це відповідальність держави – знайти правовий вихід із ситуації, створеної судовим рішенням. Викопувати наших полеглих ми не дозволимо», – написала Олена Толкачова.
Колишній начальник штабу «Азову» Богдан Кротевич пропонує вирішити це питання через Верховну Раду. За його словами, йдеться про відповідальність держави перед тими, хто віддав життя за незалежність. Це, за його словами, не потребує довгих обговорень чи численних комітетів.
«Верховна Рада України повинна негайно проголосувати за зміну статусу землі під Національне військове меморіальне кладовище. Це базове рішення, без якого київська влада не може законно передати ділянку і закрити питання поховань загиблих військових. Виправляється це одним голосуванням – якщо є політична воля», – каже Кротевич.
Частина експертів звертають квагу, що рішення Верховного суду – це не єдина скандальна складова зведення меморіалу.
Для реалізації проєкту НВМК держава виділила 258,7 гектара в Мархалівському лісі Київської області
Журналістка Дарія Гірна додає, що нинішня криза навколо Національного військового меморіального кладовища не виглядає раптовою.
Найгірший сценарій імхо – це консервація цвинтаря в такому вигляді як заразДарія Гірна
«Мені важко уявити, що Національне військове меморіальне кладовище перенесуть чи припинять будувати. Я в це не вірю. Найгірший сценарій імхо – це консервація цвинтаря в такому вигляді як зараз. Але цей глухий кут з Верховним судом можна було спрогнозувати, якщо хто стежив за процесом трохи давніше, ніж зі скандалу з Петровим.
Голик-Біркадзе-Дербін і компанія за інформпідтримки таких як Петров, не просто так поспішали будувати меморіал. Як результат – в капець невдалий момент зіштовхуються військові, місцеві мешканці та громадянське суспільство. Люди, які б мали бути об’єднані проти різних навколоОПшних муткарів, зараз заїдатимуться між собою», – пише журналістка.
Міністерство оборони розпочало службове розслідування щодо можливих порушень бронювання у державній установі «Національне військове меморіальне кладовище». Перед тим депутат Железняк стверджував, що блогер Петров начебто є співробітником кладовища і має бронь до 21 січня 2026 року. 20 січня держустанова повідомила про звільнення Володимира Петрова.
Військовослужбовець та засновник рекрутингової агенції Borsch Сергій Марченко іронічно прокоментував ситуацію. Він також звернув увагу, що проблеми з проєктом були очевидними задовго до рішення Верховного Суду про його незаконність.
«Коли екоактивісти криком кричали, що в болоті будувати меморіальньне військове кладовище не можна, всі мовчали. Коли керівниками кладовища призначали мутних тіпів, які не мали жодного відношення ні до армії, ні до меморіалу, всі мовчали. І ось, коли Верховний суд прийняв рішення про незаконність будівництва Національного Військового Меморіального Кладовища, замість того, щоб дати по рукам тіпам, які зарили в землю мільйони, медійні персонажі апелюють до похованих в болоті солдатів. Бо закон, виявляється, то закон тільки тоді, коли він нам нравиця. А як не нравиця – то поганий закон і поганий Верховний суд», – написав у Facebook Марченко.
На думку Марченка, в Київській області є ділянки, де можна було б збудувати меморіал без порушення закону та шкоди для екології, але вибір зробили на проблемній земельній ділянці.
Журналісти hromadske дізналися, що тендер на будівництво Національного військового меморіального кладовища виграв консорціум за участю фонду Єрмолаєва «Технології». Крім того, головним постачальником граніту для кладовища мала стати компанія «АК ПРО», яка теж належить Єрмолаєву.