«Завантажуємось». Скандал між 225-м ОШП та 108-ю бригадою ТрО: чи місце у Силах оборони порядкам як «на зоні»?

Родичі військовослужбовців однієї з бригад ТрО заявили про їхнє «викрадення» підрозділом Штурмових військ. У справу втрутилась військовий омбудсман. Командири обох підрозділів згодом заявили: військовослужбовці просто не зрозуміли, що їх забирають на навчання. Інцидент назвали вичерпаним.

Проте виявилось, що це не так. Частина тероборонівців потрапила в бої під командуванням Штурмових військ. Деякі зникли безвісти, інші вийшли з пораненнями. Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) з’ясували: крім того, що зміна підрозділу відбулась миттєво, їм не надали документів та навіть часу на збори і відпочинок між виходами – бійців також утримували під вартою.

Йдеться про 108–му окрему бригаду тероборони (108-ма ОБрТрО) та 225-й окремий штурмовий полк (225-й ОШП), які захищають Гуляйполе. Цей випадок показовий: хоча в управлінні військами впроваджена корпусна реформа, людей і окремо, і цілими батальйонами передають для бойових дій Штурмовим військам – що підпорядковуються не корпусам, а напряму головнокомандувачу ЗСУ Олександру Сирському.

Розповідаємо про інцидент, як на це реагують державні інституції, що означають ці дії з юридичної точки зору та як вони позначаються на стані війська.

Що сталось

108-ма бригада територіальної оборони та 225-й окремий штурмовий полк працюють як суміжники на одній ділянці (тобто сусіди по фронту). У них різне командування: попри запровадження корпусної системи, Штурмові війська не є її частиною та підпорядковуються безпосередньо головнокомандувачу Збройних сил Олександру Сирському. Бригада ж тероборони входить до 17-го армійського корпусу, який тримає Гуляйпільський напрямок.

Протягом грудня 2025 року – початку січня 2026-го з двох батальйонів 108-ї бригади тероборони у декілька етапів передали особовий склад до 225-го штурмового полку. Це торкнулося до чотирьох десятків людей. Передача відбувалась раптово: для багатьох – просто на наступний день після завершення попереднього бойового виходу. За словами бійців, у розташування під’їжджало авто, особовому складу наказували здати зброю, повантажитись і виконувати розпорядження 225-го полку.

Далі під озброєним конвоєм військових перевозили до нового місця, де утримували під охороною у закритому приміщенні. За словами переміщених, на вулицю виходити заборонялося, в туалет йшли під конвоєм, особисті речі оглядали, телефони вилучали.

Опис подій Донбас Реалії відомий від 11 людей: 8 родичів, які отримали дзвінки від своїх рідних, та 3 військовослужбовців, які побували у складі штурмового полку.

«Нас зібрали, як нам повідомили, для перевірки особового складу, – описує відправку Дмитро, військовослужбовець 108-ї ОБрТРО, який днем раніше вийшов із бойового завдання з пораненням. – Зібралися, прибув наш начальник штабу, нас перевірили, і тут з'явилися люди – людей 12 в цивільній формі. 4 [легкові] машини і п’ята – вантажівка, якою нас перевозили. Нам, скажімо так, трошки не в культурній формі сказали: «Завантажуємось». Нас супроводжували ці 4 машини: дві позаду, дві попереду. Вантажівка тентована, тент добротно зав’язали, щоб ніхто не виліз. Після прибуття на місце, де нас утримували, нас зустріли люди в балаклавах зі зброєю, завели. Це наче як казармене приміщення. Далі всі переміщення наші до туалету, на перекури – все по часу, у супроводі одного або двох людей зі зброєю».

Звідки родичі отримували інформацію. Деякі військові встигали писати/дзвонити своїм дружинам, сестрам та матерям, поки їх везли до нового розташування. Надалі в усіх них забрали телефони, проте дозволяли виходити на гучний відеозв’язок із одного номера у телеграмі – його, за словами Дмитра, надавали «як виняток»: по 10 хвилин кожній групі по 3 людини. Також з родичами виходили на зв’язок ті, хто під час переміщення втік у СЗЧ. Із цих епізодичних контактів вони склали картину того, що відбувалося.

Яна, дружина: «Вони (бійці 225-го ОШП – ред.) були в цивільному, в балаклавах зі зброєю. Перший час вони там їм кинули у куточок якусь баклажку, щоб вони ходили в туалет. Потім виводили – в час, коли сказали, не так, що тобі захотілося. І спали вони під конвоєм, і їли. Постійно над ними стояли люди».

Олена, дружина: «Сказав (чоловік – ред.), що приїхали хлопці в цивільній формі, зі зброєю. Нашим хлопцям наказали зняти «рожки» (магазини – ред.), хоча вони не «відказники» і не СЗЧ, а щойно вийшли з позицій. Потім він мені повідомив, що з розмови цих людей розуміє, що їх везуть в ОШП 225. Одного з хлопців, який доїхав з ними до *** (нового місця розташування – ред.), відпустили речі збирати хлопцям, бо вони поїхали без екіпірування. Він скористався цим і «пішов», на жаль, через те, що побачив (вчинив СЗЧ – ред.). З його слів, їх привезли в казарму («підвал» він сказав), наказали зняти верхній одяг, обшукали, забрали мобільні телефони і завели в кімнату, де їх перебувало 22 людини. Вони десь години чотири, вибачте, в туалет ходили в пляшку. Потім почали водити під конвоєм. У мого чоловіка за 4 роки це перше таке навчання і злагодження».

Тетяна, мати: «Коли син вийшов на зв'язок – його мова була не те що повільна, він був як робот. Я говорю: ти контужений? Він каже: разів шість. Поранений? Ще-не-знаю, я-не-бачив. Оце отак він зі мною говорив. Балакав він по 10–20 секунд максимум. Каже: тримають нас під замком, під дулами автомата навіть в туалет. Коли він мені телефонував, я перше, що питала – тебе медики оглядали? Одразу ж відключався. Я розумію, що це було під наглядом».

Саме під час таких коротких сеансів зв’язку деякі військові повідомили рідним, що мають виходити на завдання з новим підрозділом.

Тетяна, мати: «4 січня він з цього «лівого» номера вийшов на зв'язок, сказав мені, що їх відправляють, куди – невідомо, нічого не кажуть. Я кажу: як тебе відправляють, ти ж контужений, у тебе поранення? Виходимо на завдання, повернемося чи ні, не знаю, ніколи не забувай, я тебе люблю».

Оксана, дружина: «Він з цього номера мене набрав і сказав, що ми телефони здали, не можна нам телефони, і ми виходимо на завдання. Куди ми йдемо і що там буде, я не знаю».

Марія, сестра: «Брат мені сказав, що я їду в сторону ***, там, цитую, «про*б*ли позицію».

Ольга, дружина: «Він мені сказав: зараз будемо виїжджати і, швидше за все, на штурм. Кажу: як це, ти показував свої папери, ти казав про свою проблему (зі здоров’ям – ред.)? Казав, всім по барабану. Він мені голосові надсилав. Каже: тут хлопці ті, які повиходили з пораненнями осколковими – їм кажуть: «Та то х*рня».

Марія, сестра: «Брат каже: скинь мені, будь ласка, номер одного з контактів – одного з його командирів. Каже: я йому передам інформацію, що вони забирають у нас рації 108–ї бригади. І це було останнє, що він мені сказав. Коли у нас була конференція (з омбудсманом – ред.), цей командир підтвердив, що Коля до нього телефонував і сказав це».

Ольга, дружина: «Чоловік казав, що я пишу рапорт, я не піду. Йому казали: ми тобі оформимо самовільне залишення позицій, що ти не виконуєш завдання. Він казав: я тільки підставлю хлопців, що зі своїми ногами я тільки буду їм тягарем. Вони на це не реагували і все–таки відправили. І 4–го числа в нього зник геть зв'язок. Мій чоловік пішов геть без речей, він «голий» на позиції. Я (дзвоню командуванню бригади – ред.) кажу, що чоловік без речей, як це можна вирішити? Передайте йому туди на позицію. Ми все дізнаємося, ми вам скажемо. І по сьогоднішній день мені оце кажуть».

Частина тероборонівців, яка пішла на завдання під командуванням 225–го штурмового полку, остаточно зникла зі зв’язку з рідними. На цьому етапі почався розголос – родичі почали писати у соцмережах, публікувати відео, звертатися до медіа.

Хто та як відреагував на ситуацію

В інцидент втрутилась військовий омбудсман Ольга Решетилова. У її офісі Донбас Реалії повідомили, що вона дізналася про події безпосередньо від офіцера 108–ї бригади ще до цих масових скарг. Ольга Решетилова влаштувала дружинам, матерям і сестрам тероборонівців зум–конференцію з представниками обох підрозділів.

За словами жінок, там вони отримали таке пояснення подій: їхні рідні перебувають на навчаннях (бойовому злагодженні) зі штурмовим полком та опісля повернуться до рідної бригади; проблема виникла через брак комунікації – вона усунута, висновок буде врахований у майбутньому.

Яна, дружина: «Дати вони не називають – коли, на скільки ці навчання. Хоча на відеоконференції представник 108–ї наголошував, що після навчань повернуться до 108–ї. Що пройдуть навчання і, такі всі навчені, повернуться, щоб краще виконувати свої завдання».

Ця інформація не заспокоїла частину жінок, рідні яких уже перебували на бойовому виході у штурмовому підрозділі. З цими людьми не було зв’язку, а обидва підрозділи, зі слів родичів, заперечували наявність цих людей у своєму складі.

Оксана, дружина: «225–й каже, що у нас такий не прикомандирований. В 108–му ми звертаємось – кажуть, звертайтеся в 225–й».

Ольга, дружина: «Коли я дзвонила у 225–й, вони мені відповідали, що він у них не числиться. Хоча я точно знала (від побратимів – ред.), що вони з раціями 225–го полку».

Тетяна, мати: «Коли я почала телефонувати, 225–й мені каже, що його в списках у нас немає. Дзвоню до 108–ї – кажуть: ні, він прикомандирований до 225–го. Це вже зараз вийшла людина – медик – зі мною на зв'язок і написала мені, що він прикомандирований. Я звернулась з вимогою – дайте мені документи, що мій син в 225–му. Мені нічого не написали».

Марія, сестра: «Чому 108–ма бригада не знає, де їхні люди? Телефоную до 225–го – вони кажуть: не прикомандирований. Він (представник 255–го ОШП – ред.) сказав на конференції, що ми нікого не відправляємо на бойові завдання. Тобто брат виконує завдання, на яке, сказали, нікого не відправляють».

Згодом пояснення про винятково навчання озвучили й публічно. Речник Сил оборони півдня Олег Волошин запевнив «УП», що після злагодження військових повернуть до виконання завдань у 108–й бригаді ТрО.

108–ма ОБрТРО на своїй сторінці в фейсбуці заявила, що військові залучені саме до проходження курсу додаткової підготовки. Окремо висловився командир 4-го батальйону цієї бригади (одного з двох, яких стосувався інцидент) Дмитро Глущенко: написав про непорозуміння, яке швидко виправили завдяки якісній взаємодії з 225-м ОШП, та стверджував, що весь його особовий склад перебуває на зв’язку.

А командир 225-го полку Олег Ширяєв прямо відповів «Суспільному», що 20 військовослужбовців офіційно перейшли до полку на навчання, ніхто їх не викрадав, «ніхто їм не погрожував».

Позиція самої Ольги Решетилової полягає у тому, що проблема виникла через некоректне інформування військових: вони мали виїхати на навчання до 225–го штурмового полку, проте їм не донесли це, як належить, тож вони не розуміли, що відбувається.

Решетилова запевнила, що тих, хто потребує меддопомоги, «рідна» бригада спрямує на огляд та лікування.

Донбас Реалії попросили Офіс омбудсмана детальніше пояснити, під чиїм командуванням офіційно служать люди та чи ініційоване розслідування стосовно поводження з ними.

У письмовій відповіді Офіс уповноваженого зазначає: було бойове розпорядження про підпорядкування 225-му полку.

«Питання розслідування тут узагалі не стоїть, оскільки було відповідне бойове розпорядження, згідно з яким ці військовослужбовці перемістилися до розташування 225-го ОШП. Питання полягало лише в тому, як бойове розпорядження сприйняли військовослужбовці і як їм його донесли, і у специфічній комунікації окремих підрозділів 225-го ОШП. [...] Військовий омбудсман виходила на відеозв’язок із військовослужбовцями, бачила, що вони перебувають у нормальних умовах і що до них не застосовують ані психологічного, ані фізичного насилля».

У листі зазначено, що оскільки проблема – саме комунікаційна, омбудсман вийшла на зв’язок із командиром 225-го полку (це майор Олег Ширяєв), «який особисто виїхав, щоб донести інформацію військовослужбовцям. Це підтверджують і бійці: командир полку прибув до них на початку січня та повідомив, що вони перебувають на навчаннях.

Офіс омбудсмана не зазначає, чи виходили тероборонівці на штурми у складі ОШП. Але повідомляє, що деяких військових підпорядкували полку під час перебування на позиціях, де вони й лишились, – і це заперечує версію про навчання, бо людей на них не виводили.

«Частина з них перебувала на позиціях ще до підпорядкування 225–му окремому штурмовому полку й разом з іншими військовослужбовцями 225–го ОШП на той момент тримала оборону. Вони залишаються там і зараз», – йдеться у листі.

Військовий омбудсман пише, що продовжує моніторити дотримання прав цих військовослужбовців і налагодила зв’язок із сім’ями тих, хто зараз на позиціях: «Ми контролюємо цей процес, просимо записувати голосові повідомлення через радіозв’язок і передаємо їх рідним, щоб ті були впевнені, що з військовослужбовцями все гаразд і вони виконують бойові завдання».

Чи допомогло це військовим?

Найбільш відчутний зсув відбувся із тими, хто потребував лікування. Вже наступного дня після ініційованого омбудсманом «зуму» до розташування прибув медик 108-ї бригади тероборони – та забрав 10 поранених і так званих «обмежено придатних».

Також одразу після втручання військового омбудсмана кільком жінкам влаштували зв’язок з тими, хто перебував на позиціях.

Найгіршою ж є ситуація з людьми, які повідомили своїм родичам про вихід на завдання під командуванням 225–го штурмового полку та зникли.

З-поміж шести зниклих людей, чиї імена називали побратими з 2-го батальйону 108-ї ОБрТРО (це не конче вичерпний перелік) – двоє на момент публікації матеріалу визнані зниклими безвісти офіційно. Це брат Марії та чоловік Ольги.

Марія показала Донбас Реалії сповіщення про зникнення: її брат там записаний як військовослужбовець військової частини 108-ї бригади ТрО. Згадок про дії у складі 225-го ОШП там немає.

Авто, знищене дроном на дорозі під Гуляйполем, листопад 2025 року

Дмитро, який був одним із 10 «визволених» як поранений, розповідає, що перед тим, як його відправили до штурмового полку, він спостерігав, що відбувається з попередніми групами його батальйону:

«З попередніми такого (галасу – ред.) не було, їх просто переводили і все. Наші хлопці виконували обов’язки штурмовиків приблизно з 20 грудня 2025 року. Бо дуже багато хлопців не виходить на зв’язок. На якомусь етапі ми ще з ними зв’язок підтримували, поки в них не позабирали наші «рідні» рації. Коли ми перебували на бойових, то для наших трьох хлопців самостійно, всупереч наказам 225–го, зробили евакуацію, щоб врятувати. Тому що один був дуже сильно посічений уламками, у другого перебиті ноги, третьому уламок залетів в колінну чашечку. Хоча керівники 225-го казали: ні, вони – симулянти, з такими пораненнями люди можуть воювати. Ну, по факту вже не можуть – двоє з них було неходячих, а один пересувався тільки за допомогою когось. Тож у погану погоду, коли одного дня був дощ, а другого – великий снігопад, нашими машинами наші водії заскакували і рятували їх», – каже військовослужбовець.

Військовослужбовець 108-ї ОБрТРО Микола – один із тих, кого так евакуювали, зараз він у госпіталі. «Кажу: я – трьохсотий. Вони кажуть: та ти п*диш, давайте п*дуйте далі», – розповідає він про цей випадок.

Миколу передали штурмовому полку 23 грудня буквально одразу після виходу з позиції. 27–го він отримав поранення вже у складі штурмової групи під командуванням ОШП. «Подорож» до нового підрозділу була для нього такою ж несподіваною.

«Нас вивели з позицій в Гуляйполі, сказали: «У вас пів години на збори». Поїхали від села до села, а там уже 225-й нас стрів, повантажив у бусик і повіз. Коли нас привезли у 225-й ОШП, там повідомили: ви у нас в підпорядкуванні. Але нам ніхто не довів (наказ – ред.), що нас переводять або прикомандировують туди. З приміщення не вийти, в магазин не сходити, сидиш під конвоєм. На третій день поїхали на завдання. Було завдання – зайти у Гуляйполе і закріпитися, тримати оборону, а потім намагатися далі проходити. Але не вдалося зайти, мене поранило. 225-й потім позабирав наші рації, щоб зі своїм командуванням не зв’язувались, і покидали їх там», – каже він про поранених з інших груп.

Стан Гуляйполя після російський бомбардувань плануючими ФАБами. Зйомка з російського дрона, що розкидає листівки, грудень 2025 року

Військовослужбовець 108–ї бригади Олександр – також учасник штурму у складі 225–го ОШП. Які в нього юридичні відносини з цим підрозділом – він досі не знає. У казармі під охороною боєць провів 2 дні.

«Там патрони видали, потім забрали та вивезли групами по 3 особи у село, і вже звідти вивезли квадроциклами до *** (н.п. на Гуляйпільському напрямку). Там ми просиділи у підвалі два дні. Ми мали зайняти позицію, але до позиції не дійшли. Перша група вийшла – невдало, були поранені. Друга група. Далі мали ми йти. Вони міняли точки – спочатку треба було на одну, потім змінили на іншу. Від 225-го ОШП було лише 2 провідники. Нас чекав «ждун» (дрон на оптоволокні в засідці – ред.), мене поранив FPV у ногу вище коліна, почали відходити – почали (російські солдати – ред.) зі скидів лупити, пацанчику відірвало ногу, він відповз у кущі. На нас зробили ще скиди, у мене друга нога вже була поранена, ми добігли 1200 метрів і в розваленому будинку без води, їжі сиділи з 28 числа до 31-го, коли нас вивели на евак, бо 225-й забирав свого двохсотого. Тому що їхня людина – та, яка проводила – вона вже була мертва. Він був 300-й, але провів 4 дні на вулиці і замерз».

«Я знаю, що наших половини вже немає, вони зникли безвісти, і ніхто більше нічого не говорить. Людину з попередньої групи поранену не вивезли досі, як я чув по радійці, у нього дві ноги були поранені. Сказали (групі – ред.): перев'яжіть його та йдіть далі. Ми не знаємо, хто де перебуває. Половина ніби дійшла, і вони закріпилися там – а інша група зникла безвісти, хоча вони просили про допомогу, були поранені. Але не було евакуації. Оскільки вони позабирали телефони, ми не знаємо, хто живий, хто ні», – розповідає Олександр.

Люди продовжили вибувати на позиції і після розголосу та запевнень, що відбуваються навчання. Так, Богдана, з якою ми вперше спілкувались 12 січня, на той момент очікувала, чи повернуть її кума з навчань назад у 108-му бригаду.

«На жаль, його не повернули (у 108-му бригаду – ред.). 17–го, після «учебки» його відправили на позиції. Зв’язку немає, телефони їм не повернули. 108–ма нас «відпихує» в 225-й, 225-й – у 108-му і говорить, що вони за нього не несуть відповідальності. Хоча якщо раніше 225-й взагалі говорив, що у них такого немає, то тепер говорять: є, але за них відповідає 108-ма. Просто таке відчуття, що нас заплутують, і все», – каже дівчина.

Ми уточнювали у тих, хто потрапив у цю ситуацію: чи знали вони на момент подій, у розпорядженні якого підрозділу юридично перебувають? Жоден з трьох військових не мав документ про це і жодній з 8 жінок не пересилали таких документів їхні рідні. Усе, що жінки дізналися – з випадкових дзвінків і повідомлень побратимів.

Штурмовим військам таки передають бійців – для бойових дій

Донбас Реалії просили представників 225-го полку та 108-ї бригади роз’яснити, якою є доля бійців, котрих передавали під управління штурмового полку, чи беруть вони участь в боях і чи дійсно підрозділи не інформували родини бійців про зміну місця їхньої служби.

Напередодні публікації матеріалу на запит відгукнулась 108-ма бригада. І на цьому етапі нарешті прозвучало пояснення – як люди опинилися не лише на навчаннях, а і в боях під командуванням Штурмових військ.

«Наразі частина військовослужбовців, відповідно до розпоряджень командування військової частини (тобто нашої), перебувають на навчаннях з метою підвищення бойової та медичної підготовки. Щодо плутанини зі зниклими безвісти, то, відповідно до бойового розпорядження, частина наших підрозділів була передана у підпорядкування 225-му ОШП раніше. Родичі ставлять питання – як може так бути, що людина поїхала на навчання і зникла безвісти? Тому що одні поїхали на навчання, інші були підпорядковані і вони брали участь (у бойових діях – ред.) спільно вже під командуванням 225-го ОШП», – відповідає начальник відділення комунікацій 108–ї ОБрТРО полковник Руслан Ткачук.

Речник бригади запевняє, що зараз комунікація з родичами військових вже налагоджена. «Я контактую з нашим адміністративним відділенням, і вони мені надають інформацію про статус – де він: на лікуванні, на навчанні чи в районі виконання бойових завдань, і я довожу цю інформацію людям. Зараз напруга зменшилася. Спочатку був, звичайно, великий наплив звернень, зараз їх менше», – зазначає речник.

Руслан Ткачук вкотре наголошує на проблемі з комунікацією – особовий склад належно не поінформували про заплановані заздалегідь навчання, у бригаді провели роботу, аби запобігти такому в майбутньому.

Проте зрозуміло, що від підпорядкування батальйонів ТрО Штурмовим військам це ніяк не убезпечує.

Бойова робота 108-ї бригади ТРО, удари по російських позиціях на Гуляйпільсьому напрямку дронами

Що відбулось з юридичної точки зору

Ми виокремили у цій справі два суто юридичних питання:

1) Прикомандирування бійців могло відбутися без документального оформлення?

Не могло. І переведення (в нормативних актах це називається «переміщення») між підрозділами, і прикомандирування відбуваються за наказами: переміщення – лише наказом Генерального штабу, прикомандирування – розпорядженням командувача оперативного угруповання військ.

Військовий адвокат Євген Филипець пояснює, що за обох сценаріїв (переведення або ж прикомандирування) – на кожного військового мали бути оформлені індивідуальні документи, а бойові розпорядження внесені до журналів бойових дій обох частин.

Якщо військовослужбовця переводять (передають) – його виключають зі списків його частини та зараховують до списків нової частини точно у день вибуття – на підставі наказів по стройовій частині. Якщо прикомандировують – така ж зміна в списках вноситься на підставі наказу про відрядження.

Що повинен отримати військовий? За Статутом внутрішньої служби ЗСУ, будь–який наказ (про переміщення, відрядження тощо) має бути доведений до військовослужбовця. «Це означає, що його мають ознайомити з текстом наказу, а в ідеалі надати копію або витяг, – пояснює юрист. – Щодо ризику оформлення «заднім числом» – є декілька запобіжників: наказ по стройовій частині та запис у військовому квитку, що засвідчується печаткою та підписом посадової особи».

«Будь–яке «усне» розпорядження про здачу зброї та посадку в автобус без ознайомлення з наказом є порушенням Статуту внутрішньої служби ЗСУ, – коментує Євген Филипець. – Якщо військовослужбовець не виключений наказом зі списків 108-ї ОБр ТРО (як відряджений) і не прийнятий наказом 225-го ОШП, він юридично стає «невидимим». Командування обох частин має негайно провести звірку наказів про відрядження. Якщо люди залучалися на підставі бойових розпоряджень, ці бойові розпорядження мають бути внесені до журналів бойових дій обох частин», – коментує адвокат.

Що мають право знати родичі? Витяг з наказу їм дійсно можуть не надати, оскільки він може мати гриф «для службового користування». Проте вони мають право отримати довідку про проходження військової служби із зазначенням номера військової частини – для цього можуть подати письмовий запит на ім'я командира частини або до Міноборони. Орган зобов'язаний надати відповідь, чи перебуває особа в списках особового складу.

«Якщо ж виникає ситуація «юридичного зникнення», родичі стають головними суб’єктами захисту прав військовослужбовця, адже саме вони мають право ініціювати адвокатські запити або звернення до Міноборони, щоб встановити, де саме обліковується їхній син/чоловік/батько», – зазначає Євген Филипець.

2) Фактичне позбавлення волі – дозволяє Статут ЗСУ?

Не дозволяє. Це є позасудовим позбавленням волі та жодним чином не дозволяється внутрішніми документами ЗСУ.

«Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Командир має право віддавати накази, але Дисциплінарний статут ЗСУ не дає права на позасудове позбавлення волі. Утримувати під вартою (на гауптвахті) можна лише за рішенням суду або як тимчасовий захід у разі вчинення кримінального правопорушення за процедурою КПК. ОШП не має повноважень застосовувати до незасуджених осіб заходи, передбачені для засуджених. Це може кваліфікуватися як ознака злочину за ст. 426–1 КК України (Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень в умовах воєнного стану)», – пояснює Євген Филипець.

«Представник 225-го полку нам на відеоконференції сказав, що в нас така політика нашого підрозділу, тому що більшість – це колишні ув’язнені, – говорить Донбас Реалії Яна, дружина військовослужбовця 108-ї ОБрТРО, якого відпустили на лікування. – І так він казав, що вони, на відміну від наших, як вони вважають, тилових, показують себе в боях набагато краще. Нікуди не тікають, не ховаються. І їхня політика підрозділу – щоб так, не було телефонів, і під конвоєм їхні, ті, що там перебувають постійно – тому що люди різні, це колишні ув'язнені, і за ними треба наглядати постійно, тому вони це отак і роблять».

До засуджених, які служать у складі штурмових полків, справді можуть застосовуватись різні обмежувальні заходи. Цю тему нещодавно детально висвітлило видання Frontliner у репортажі з 1–го ОШП імені Дмитра Коцюбайла – журналісти звернули увагу на те, що військовослужбовці–засуджені за чинними зараз нормативними актами не позбавляються адміністративного нагляду, навіть коли їхній тюремний термін минув. Через це вони не мають права виїхати за межі прифронтових територій у відпустку чи до рідних, навіть пройшовши важкі бої.

Але попри те, що цю норму критикують, на сьогодні вона є чинною відносно засуджених, котрі підписали контракти. Проте – не щодо будь-яких інших незасуджених осіб.

Ми запитали авторку матеріалу Діану Делюрман, чи обов’язково ув’язнених в ОШП тримають під вартою. Вона каже, що ситуація різниться – у штурмових полків дуже різна репутація серед ув’язнених: деякі з них «всі згадують із жахом, бо іде сарафанне радіо – з тюрми в тюрму передається інформація про різні підрозділи». Йдеться не лише про свободу пересування, а і про «покарання штурмом, у який ти не мав би йти і з якого не повернешся». В інших штурмових полках порядки є досить демократичними, і «сходити в магазин – навіть не стоїть питання. Звісно, людина тримає в курсі сержанта, але проблем із цим нема».

Тому навіть для засуджених служба в ОШП не конче означає утримання під вартою.

Донбас Реалії звернулися до Військової служби правопорядку та Державного бюро розслідувань із запитами про результати їхніх перевірок – адже жінки масово зверталися до цих органів. Відповіді на момент публікації не надходило.

Та які це має наслідки для фронту

Українські військові стримують агресора в Гуляйполі, попри те, що ще у грудні 2025 року ситуація виглядала для міста критичною: Росія тоді посилила натиск, загарбники прорвались у центр міста та навіть захопили командний пункт іншої бригади ТрО – 106-ї. Через це серед військових аналітиків звучала критика на адресу якості управління у військах Територіальної оборони.

Моніторинговий проєкт DeepState хвалив спільне злагодження 108-ї ОБрТРО з 225-м ОШП, зазначаючи, що тероборонівцям вони потрібні – адже саме серед бригад ТрО є часті випадки залишення позицій.

У розборі DeepState так само, як і в попередніх коментарях командування, стверджується, що 108-му штурмовики залучили до себе винятково на злагодження, а не для штурмових дій. І що у спільних боях (як суміжники) вони надалі ефективно втілюють саме це – «225-й ОШП проводить штурмові дії, а піхотинці 108-ї ОБр ТрО закріплюються на відновлених позиціях», – пише DeepState.

«Відповідна підготовка вже дає свої плоди, де бійці провели успішне відновлення позицій. (Наперед скажемо, що маємо відеодоказ цього процесу)», – зазначають у DeepState.

Донбас Реалії поспілкувалися з військовослужбовцем іншої бригади, яка працює на Гуляйпільському напрямку. Її особовий склад офіційно перебуває під командуванням 225–го ОШП – попри те, що сама бригада належить до Сухопутних військ, а управління сектором здійснює 17–й корпус. Військовий підтверджує, що штурмовому полку як передають під командування інші підрозділи, так і здійснюють просто переведення людей, щоб поповнити склад.

Він називає номери інших підрозділів (деякі з них досить медійно відомі), з яких здійснюється передача особового складу до 225–го полку: «Людей ставлять перед фактом, без згоди – завтра ви вибуваєте».

Таким чином цей особовий склад переходить від корпусного управління до окремого, незалежного від корпусу, управління в системі Штурмових військ під командуванням головкома ЗСУ.

Спільні навчання зі штурмовим полком цей військовослужбовець підтверджує та нарікань на їхню якість не має. «Просто наш комбриг за наших ж*у рве нормально». Але політика штурмового полку щодо переданого особового складу є жорсткою.

«Вони повиставляли нашу артилерію і наших дронарів дуже близько до сірої зони і попередили, що у випадку прориву ніхто не йде – всі стають піхотою», – каже боєць.

Коли особовий склад таким чином вибуває із бригади, отже, і корпусу – поповнення – «лише набором», каже він (тобто рекрутингом нових людей).

«Це не можна так залишати, тому що вони не перші, але хотілося б, щоб вони були останні, з ким так вчинили, – каже дружина військовослужбовця 108–ї бригади ТрО Юлія, яка також називає список з підрозділів, які потрапили в подібну ситуацію. – Вони точно по такому ж сценарію йшли. Їх нормально прикомандирували, з офіційними документами – але їм теж обіцяли, що вони будуть тільки закріплятись на позиціях, а вийшло так, що вони штурмували, багато хлопців безвісти зниклих».

Фронтовим кореспондентам Донбас Реалії відомо про схожу політику на іншій ділянці фронту. До штурмового полку, який працює там, була придана велика кількість особового складу однієї з механізованих бригад, внаслідок чого бригада стала небоєздатною – у неї майже не залишилось особового складу.

Те, що описана ситуація не перша, говорить у коментарі Донбас Реалії і військовий аналітик, полковник і комбриг у 2022-2023 роках Олександр Саєнко. Сама практика «приданих» підрозділів мала відійти у минуле саме зі створенням корпусної системи, каже він, але наразі це не спрацювало.

«Розриванням підрозділів не додає боєздатності взагалі Збройним силам. І, відповідно, мотивації, – зазначає він. – Під час ведення бойових дій людина з одного підрозділу переходить в інший, в якому вона не злагоджена, нікого не знає. Тобто це не покращує боєздатність новоствореного підрозділу і однозначно зменшує боєздатність підрозділу, з якого людей забрали. Це ж стосується ситуацій, коли підрозділи передають із бригади в оперативне підпорядкування іншим підрозділам».

Олександр Саєнко зауважує, що корпусна система не мала б порушуватися створенням окремої структури і навіть якщо іти шляхом виокремлення саме штурмових підрозділів, їх потрібно було зробити саме корпусом:

«Стосовно Штурмових військ мені взагалі не досить зрозуміло, навіщо створювати ще один компонент в Збройних силах. А тим паче, там ще й скандали з керівником цих штурмових військ (командувачем Валентином Манько – ред.) не додають оптимізму щодо цих підрозділів. У нас є Десантно-штурмові війська, це вже штурмові війська. Якщо головнокомандувач так бачить, то він міг би повиводити окремі штурмові бригади, які також є у нас, і в межах корпусної системи створити штурмовий корпус. Підрозділи вже є, просто зібрати їх в один або два корпуси».

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський повідомив, що у січні розпочався другий етап корпусної реформи у Силах оборони України – переміщення бригад до своїх корпусних управлінь. За його словами, під час реформи в Силах оборони перемістили між посадами 36 тисяч військовослужбовців, і на сьогодні корпуси прийняли свої смуги на лінії бойового зіткнення з повним комплектом військ. Сам перехід на корпусну структуру був завершений у жовтні.

«Є, звісно, нюанси щодо укомплектованості, підготовки і щодо змін, які вже відбуваються всередині цих структур», – зазначав начальник Генштабу ЗСУ генерал–майор Андрій Гнатов.

Репортери «зустрічали» і випадки СЗЧ, вчиненого саме через переведення до штурмових полків, де – на переконання військових – високі втрати, про які відомо за попередніми такими переведеннями.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.