Головний мій спогад, пов'язаний із Володимиром Яворівським – це, звичайно ж, перший з'їзд народних депутатів СРСР. Потім буде ще дуже багато зустрічей, десятиліттями – і на з'їзді Народного руху, і на сесіях Верховної Ради України, і у телевізійних ефірах.
Ці люди виділялися із сірої депутатської маси партійних чиновників і «передовиків виробництва» тим, що були вільними і сповненими надій
Але ось той перший з'їзд я запам'ятав саме тому, що це була зустріч з абсолютно іншими, новими людьми. Не тільки для мене, для всієї країни.
Ці люди виділялися із сірої депутатської маси партійних чиновників і «передовиків виробництва» тим, що були вільними і сповненими надій, вони були альтернативою тодішнім «слугам народу» – таким же цинічним і некомпетентним, як і сучасні.
Під час Установчого з’їзду Народного руху України, який проходив у Києві 8–10 вересня 1989 року. На передньому плані зліва направо: Володимир Трубійчук, Володимир Яворівський, Віктор Кулинич
У них була вся влада, а він був просто письменником, якому повірили люди
І цих нових людей, на наше щастя, було тоді чимало – адже з'їзд був великим. Але навіть на їхньому тлі Володимир Яворівський виділявся. Він був яскравим, сучасним, дуже пластичним – справжній народний улюбленець.
І партійна номенклатура це відразу ж помітила, почала з ним боротися, публікувати про нього пасквілі у своїх газетах. І це теж було визнання - вони сприймали його як суперника, як конкурента. І це тоді, коли у них була вся влада, а він був просто письменником, якому повірили люди. І що важливо: він ніколи, ні в яких ситуаціях не опускав руки. І ось цей його трохи іронічний оптимізм був заразливим, він умів їм ділитися. Тому я так його і запам'ятаю - усміхненим.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Помер письменник і громадсько-політичний діяч Володимир ЯворівськийВіталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода