ВАШИНГТОН – Американські експерти із санкцій кажуть, що нова кампанія адміністрації Трампа з економічної ізоляції Ірану може стати ефективним посиленням тиску – але лише в тому разі, якщо Вашингтон підкріпить свої погрози діями.
Міністр фінансів США Скотт Бессент 24 серпня представив те, що він назвав операцією «Економічний вигнанець» – Operation Economic Outcast, описавши її як безпрецедентну спробу змусити торговельних партнерів Ірану обирати між збереженням комерційних зв’язків із Тегераном і доступом до фінансової системи США.
Утім, Бессент оголосив лише про кілька негайних заходів, залишивши без відповіді головне питання: чи готовий Вашингтон вийти за межі санкцій проти іранських структур і менших посередників та безпосередньо націлитися на китайські фінансові установи й покупців нафти, які мають ключове значення для доходів Ірану.
Ризик полягає в тому, що це може спровокувати відповідь Пекіна й потенційно знову розпалити торговельну війну напередодні запланованого на 24 вересня візиту Сі Цзіньпіна до Вашингтона.
Для колишнього посадовця Міністерства фінансів США Майкла Паркера, який раніше працював слідчим і керівником відділу в Управлінні з контролю за іноземними активами – OFAC, – слова Бессента, схоже, були покликані не стільки оголосити про негайні санкції, скільки попередити іноземні уряди й чинити на них тиск.
«Коментарі міністра Бессента, схоже, були публічним попередженням, покликаним підкріпити закулісну дипломатію США, – сказав Паркер Радіо Свобода. – Схоже, він давав основним гравцям – чи то в Китаї, чи деінде – можливість і змінити поведінку, і зберегти обличчя, перш ніж вживати ширших заходів».
Чоловік проходить повз антиамериканський та антиізраїльський мурал у Тегерані 8 квітня 2026 року
«Чи стане це переломним моментом, залежатиме від того, наскільки далеко і на якому системному рівні США та їхні союзники підуть у реалізації масштабніших заходів, особливо проти банків першого рівня – найбільших банків», – сказав він.
Саме ця можливість має ключове значення для переконливості кампанії.
США мають великий досвід запровадження санкцій проти Ірану, тоді як Тегеран роками пристосовувався до них, використовуючи підставні компанії, посередників, тіньові морські перевезення та фінансові канали поза прямою досяжністю Вашингтона.
Заява адміністрації про те, що вона тепер нанесла на карту «кожен вузол, кожну мережу, кожного посередника», яких Іран використовує для переміщення нафти й обходу санкцій, свідчить про план перекрити багато з тих каналів, які ще залишаються.
Але експерти із санкцій кажуть, що одну прогалину закрити буде особливо складно – Китай.
Випробування Китаєм
Бессент заявив, що Міністерство фінансів виявило структури, які продовжують вести справи з Іраном, і що порушникам дадуть певний термін для припинення цих відносин, інакше вони зіткнуться із санкціями США. За його словами, тривалість перехідних періодів залежатиме від конкретних обставин.
«Ніхто не перебуває поза зоною досяжності санкцій США, – сказав Бессент, коли його запитали про Китай, який був головним покупцем іранської нафти. – Якщо вони сприяють транзакціям і є частиною екосистеми, яка перетворює іранську нафту на гроші, а гроші – на репресії, вони стануть цілями».
Він додав: «Будь-яка структура, яка сприяє відмиванню грошей від імені Ірану, буде виключена із системи долара США. Відлік щойно почався».
Це порушує найважливіше питання, яке стоїть перед кампанією: що станеться, якщо Вашингтон справді запровадить санкції проти великої китайської фінансової установи?
Макс Мейзліш, науковий співробітник Фонду захисту демократій – FDD – і колишній посадовець OFAC, зазначив, що у квітні Міністерство фінансів надіслало банкам у Китаї, Гонконзі, Омані та Об’єднаних Арабських Еміратах попереджувальні листи про можливі вторинні санкції, якщо вони продовжуватимуть допомагати Ірану обходити санкції.
«Неможливо зупинити потік коштів до Ірану, якщо США не протидіятимуть Китаю», – сказав Мейзліш.
Мейзліш окремо вказав на китайський Bank of Kunlun, якому Вашингтон у 2012 році закрив доступ до американського долара.
«Китайський Bank of Kunlun має бути на самому початку санкційного списку», – сказав Мейзліш. Він назвав попередні дії США проти банку «переважно символічними» і сказав, що нове внесення до санкційного списку може посилити тиск на його материнську компанію China National Petroleum Corporation, щоб та розірвала зв’язки.
Посольство Китаю у Вашингтоні заявило, що санкції й тиск не допоможуть розв’язати іранську проблему, і натомість закликало до політичних і дипломатичних зусиль.
«Неможливо зупинити потік коштів до Ірану, якщо США не протидіятимуть Китаю»
«Щодо іранського питання, санкції й тиск не допомагають розв’язати проблему, – заявило посольство. – Китай закликає відповідні сторони діяти відповідально й розв’язувати питання політичними та дипломатичними засобами».
Бессент заявив, що президент США Дональд Трамп телефонує світовим лідерам із конкретними вимогами припинити взаємодію з урядом Ірану. Він не сказав, чи говоритиме Трамп про це безпосередньо з головою КНР Сі Цзіньпіном.
Джим Маллінекс, досвідчений співробітник Державного департаменту з економічних питань, який вийшов на пенсію на початку цього року і раніше очолював Управління санкційної політики та її реалізації, сказав, що наслідки санкцій проти китайських банків значною мірою залежатимуть від того, про які саме установи йтиметься.
«Наскільки я розумію, чотири найбільші банки не проводять іранських транзакцій, – сказав Маллінекс Радіо Свобода. – Китай зазвичай створює окремі установи для роботи з Іраном, КНДР тощо».
Це може залишити Вашингтону простір для запровадження санкцій проти банків, причетних до іранських транзакцій, без обов’язкового порушення роботи ширшої глобальної фінансової системи.
«Реакція Китаю, ймовірно, залежатиме від розміру банку. Але слід очікувати заходів у відповідь... Якщо Китай не піде назустріч, інші теж цього не зроблять, і важко уявити, як це не призведе до ескалації», – сказав Маллінекс.
Це може перетворити санкції проти Ірану на ширше американсько-китайське протистояння щодо меж застосування фінансової сили США.
Попередження для тих, хто обходить санкції
Бессент заявив, що країни й структури отримають терміни для припинення своїх відносин з Іраном, а конкретні строки визначатимуть залежно від індивідуальних обставин.
Маллінекс, який роками працював із санкційною політикою та міжнародною дипломатією, підтримав логіку надання періоду попередження.
«Якщо мета полягає в тому, щоб заблокувати здатність Ірану переказувати гроші, тоді перекрити канал важливіше, ніж заморозити якусь конкретну суму», – сказав Маллінекс.
«Як колишньому дипломату, мені подобається ідея дипломатичної кампанії – краще, щоб країни самі вживали заходів, ніж запроваджувати санкції проти їхніх установ», – сказав він.
Але Мейзліш припустив, що попередження Бессента можуть водночас мати й іншу мету: підготувати фінансові ринки до потенційно дестабілізаційних дій.
Світова торгівля вже зазнала серйозних потрясінь через масштабні збої в постачанні нафти, скрапленого природного газу та інших життєво важливих товарів через Ормузьку протоку.
Стрибок дохідності облігацій ще більше налякав світові ринки.
«Попередження Бессента може допомогти ринку звикнути до того, що за інших обставин стало б шоком», – сказав Мейзліш.
Який вигляд насправді матиме успіх?
Адміністрація поставила максималістську мету: повна економічна ізоляція. Експерти, з якими поспілкувалося Радіо Свобода, вказують на складніший критерій успіху.
На думку Маллінекса, адміністрація, схоже, розглядає санкції як важіль, покликаний зрештою забезпечити політичний результат.
«Я вважаю, що адміністрація бачить успіх у тому, щоб Іран повернувся за стіл переговорів готовим укласти угоду про відновлення роботи Ормузької протоки, припинення фінансування тероризму, ядерних розробок і нападів у регіоні», – сказав він.
Однак санкції також можуть мати непередбачувані наслідки, особливо якщо тиск на Іран почне поширюватися на світові енергетичні ринки або ускладнить звичайним іранцям отримання товарів першої необхідності.
«У нас уже є глобальна економічна проблема, і я впевнений, що гуманітарна проблема вже на горизонті», – сказав Маллінекс.
Судна в Ормузькій протоці видно поблизу пляжу Бендер-Аббаса, 22 травня 2026 року
Він зазначив, що міжнародні конвенції передбачають винятки для транзакцій із гуманітарними товарами, як-от продукти харчування й ліки, хоча він поставив під сумнів, чи адміністрація Трампа збереже ці механізми захисту в тому самому вигляді.
Глибше питання полягає в тому, чи може економічний тиск змусити до політичних поступок уряд, який уже продемонстрував здатність виживати під жорсткими санкціями.
«Наскільки це послабить режим? – запитав Маллінекс. – Я б подумав, що вони вже слабкі, але, схоже, це не впливає на їхню здатність завдавати болю США і світовій економіці».
Саме в цьому полягає фундаментальна невизначеність навколо операції «Економічний вигнанець». Якщо Іран і надалі знаходитиме покупців, банки та країни, готові допомагати йому обходити обмеження, «нульовий витік» може залишитися прагненням, а не досяжним результатом політики.
І якщо США вирішать, що досягнення нульового витоку вимагає протистояння з великими китайськими фінансовими установами, санкційна кампанія проти Ірану може швидко перетворитися на щось значно більше: випробування того, наскільки далеко Вашингтон здатен поширювати свою економічну силу проти одного зі своїх головних геополітичних суперників, не перетворюючи забезпечення дотримання санкцій на ширше економічне протистояння.