Чинний суддя Конституційного Суду Юрій Барабаш у 2010 році як науковець підготував висновок для КСУ, яким обґрунтував неконституційність «політреформи 2004 року», і – як наслідок – «автоматичне» відновлення Конституції часів Леоніда Кучми 1996 року, встановили журналісти «Схем» (Радіо Свобода), вивчаючи державні архіви до Дня Конституції України.
Тепер у коментарі журналістам суддя КСУ Юрій Барабаш повідомив, що відтоді «трансформував» свої погляди на це питання.
Позиція Юрія Барабаша тоді була співзвучна з баченням соратників Віктора Януковича. Зрештою, це рішення КСУ уможливило повернення до президентсько-парламентської форми правління в державі в обхід Верховної Ради, призвело до консолідації розширених повноважень в руках Януковича та відкату досягнутого раніше демократичного поступу в країні.
Історичний контекст
Йдеться про рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2010 року, яке скасувало «політреформу 2004 року» – зміни до Конституції, ухвалені під час Помаранчевої революції, коли форма правління в країні змінилася із президентсько-парламентської на парламентсько-президентську.
Наприкінці 2004 року цей крок став частиною політичного компромісу. Тоді Верховний Суд України визнав масштабні фальсифікації під час президентських виборів і скасував результати другого туру, у якому ЦВК оголосило перемогу Віктора Януковича. Щоб домогтися згоди від провладних сил провести переголосування, опозиція на чолі з Віктором Ющенком погодилася на суттєве обмеження повноважень майбутнього очільника держави.
Після того, як на наступних виборах у 2010 році Віктор Янукович таки обрався президентом України, Конституційний Суд скасував «політреформу 2004 року» і поклав обов'язок на органи держвлади повернутися до Конституції часів президента Леоніда Кучми. Це означало, що країна знову ставала президентсько-парламентською, що розширювало повноваження президента Віктора Януковича, на які його не обирали.
Після цього рішення КСУ третій президент України Віктор Ющенко заявив, що «скасування політреформи – це прихід авторитарного режиму», а лідерка БЮТ Юлія Тимошенко назвала рішення КСУ «українським ГКЧП» і закликала до проведення позачергових президентських і парламентських виборів.
Лише після Революції гідності, у лютому 2014 року, Верховна Рада України ухвалила закон, яким знову повернула дію Конституції в редакції 2004 року.
Роль Юрія Барабаша
Липень 2010 року. Менш ніж, через п'ять місяців після інавгурації Віктора Януковича як президента.
Тоді до КСУ надійшло подання народних депутатів, які просили визнати неконституційним Закон України під номером 2222-IV. Саме цим законом у 2004 році вносились зміни до Конституції під час Помаранчевої революції.
У своєму поданні депутати стверджували, що під час цієї політичної реформи була порушена процедура внесення змін до основного закону держави. Розгляд Конституційним Судом депутатського подання тривав два місяці і 17 днів.
Судді КСУ першого жовтня 2010 року визнали таким, що не відповідає Конституції України, Закон «Про внесення змін до Конституції України» №2222-IV
Під час розгляду справ Конституційний Суд має право звертатися до різних наукових установ – за експертною думкою щодо правових норм, отримання різних наукових позицій.
Так зробив і суддя-доповідач Сергій Вдовіченко у 2010 році, розіславши запити до державних органів та наукових установ з проханням надати свої висновки щодо конституційності закону, за яким і були внесені зміни до Конституції у 2004 році.
Один із таких запитів був надісланий на ім'я ректора Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Виконання цього запиту доручили Юрію Барабашу, який на той момент обіймав посаду завідувача катедри.
Зараз Юрій Барабаш – і сам суддя Конституційного Суду України, призначений у вересні 2025 року. Працюючи з державними архівами напередодні Дня Конституції України, «Схеми» звернули увагу на його роль у тій резонансній справі 2010 року.
Журналісти ознайомилися із експертним висновком Барабаша, який він надав на запит судді Вдовіченка. У ньому майбутній суддя КС виніс таке резюме: по-перше, у КСУ є всі підстави визнати неконституційним закон, яким була змінена Конституція у 2004 році. По-друге – і ключове – таким чином держава «автоматично» повернеться до дії старої версії основного закону часів президента Кучми – тобто відновлення дії Конституції 1996 року.
«У разі визнання закону неконституційним (політреформи 2004 року – ред.) він втратить чинність (...). Це означатиме, що одразу набудуть сили (відновлять свою дію) положення Конституції України в редакції 1996 року», – йшлося у науковому висновку Юрія Барабаша, з яким ознайомились журналісти.
Висновок Юрія Барабаша
Саме це, зрештою, і відбулось. За результатами рішення Конституційного Суду від 30 вересня 2010 року – без голосування конституційною більшістю у Верховній Раді держава повернулась до президентсько-парламентської форми правління. Фактично ставши відправною точкою для розширення повноваженнь Януковича, подальшої консолідації влади в його руках та підриву демократичних здобутків попередніх років.
У коментарі «Схемам» тепер вже суддя КС Юрій Барабаш заявив, що його позиція з того часу трансформувалася:
«Я так само вважаю, що в четвертому році були проігноровані ключові вимоги щодо внесення змін до Конституції. Однак стосовно вашого запитання, то ця моя позиція трансформувалась зараз. І я вважаю, що після рішення Конституційного Суду про визнання закону про внесення змін до Конституції неконституційним мав би вступити в дію парламент, застосувавши відповідні процедури»
Суддя Конституційного суду Юрій Барабаш
Наукова позиція Юрія Барабаша, написана ним для КСУ у 2010 році, була близькою до позиції тодішніх посадовців з команди Януковича – прем'єр-міністра Миколи Азарова та міністра юстиції Олександра Лавриновича. Вони також виклали свої аргументи у листах до КСУ.
Так, Азаров вказував: якщо КСУ визнає Закон № 2222 неконституційним, то «у зв'язку з відновленням з цього дня дії Конституції України у редакції від 28 червня 1996 р.» виникне необхідність покласти на органи державної влади обов'язки з приведення нормативно-правових актів у відповідність із «старою» Конституцією.
Коли 30 вересня 2010 року КСУ оприлюднив своє рішення, то воно було близьким до формулювань Азарова та Барабаша. КСУ зобов'язав органи державної влади привести нормативно-правові акти у відповідність до Конституції України «в редакції, що існувала до внесення до неї змін» законом № 2222-IV.
Суддя Конституційного Суду у відставці Віктор Шишкін, який у цій справі висловив окрему думку у 2010 році, в коментарі «Схемам» розповів, що з рішення КСУ не було зрозуміло, які саме органи державної влади мали його виконувати.
«Треба було одразу вказати це», – сказав він.
За словами Шишкіна, він особисто вважав, що йшлося насамперед про Верховну Раду як орган, уповноважений вносити зміни до Конституції, однак прямо в рішенні це зазначено не було. «Я не знаю, що мав на увазі автор, доповідач (суддя-доповідач КСУ – ред.)», – сказав Віктор Шишкін.
Як з'ясували «Схеми», через 12 днів після написання згаданого наукового висновку 30-річного Юрія Барабаша було призначено проректором із навчальної роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Юрій Барабаш заперечив, що його кар'єрне зростання якимось чином було пов'язане із наданим висновком.
«Ніякого збігу я тут не бачу, це ваша гіпотеза», – сказав він.
Барабаш також заперечує зв'язок між своєю науковою позицією та позицією тодішніх урядовців.
«Щодо тих листів (Азарова та Лавриновича – ред.), то я про них дізнався лише у 2014 році, коли Конституційний Суд оприлюднив усі матеріали цієї справи», – заявив він.
За словами Барабаша, його науковий висновок відображав позицію, яку він висловлював і раніше.
«Вона збігалася з моєю науковою позицією, яку я висловив у 2008 році. Я її не змінював, коли була інша влада», – сказав він.
Наші часи
Коли 18 лютого 2025 року Дорадча група експертів, яка оцінює кандидатів на посади суддів Конституційного Суду України, оприлюднила фінальні рейтинги учасників конкурсу, найвищий результат отримав Юрій Барабаш. Він набрав максимальні шість балів. Його найближчий конкурент отримав п'ять балів. Серед тих, хто віддав один із шести голосів, була голова Дорадчої групи експертів Оксана Васильченко.
Раніше вони разом працювали у низці професійних структур, зокрема в Науково-консультативній раді при Конституційному Суді та редакційній колегії журналу «Правова держава. Щорічник наукових праць».
Васильченко повідомила «Схемам», що не вбачала в цьому конфлікту інтересів і підстав для самовідводу.
«Зважаючи на те, що участь у таких колегіальних органах мала виключно професійну та незалежну діяльність, відсутність будь-якої субординації або підпорядкованості між мною та кандидатом Барабашем Ю.Г., вказані обставини жодним чином не впливали на мою об’єктивність та неупередженість під час оцінювання кандидата Барабаша Ю.Г.», – зазначила вона.
Голова Дорадчої групи експертів Оксана Васильченко
Також «Схеми» запитали у Оксани Васильченко, чи вважає вона, як голова Дорадчої групи експертів, цю сторінку професійної діяльності Барабаша – надання саме такого висновку для КСУ у 2010 році – важливою для оцінки його наукового та суспільного доробку як кандидата на посаду судді КСУ?
На це питання Васильченко відповіла так:
«Питання, які виникають в ході кандидування особи на посаду судді Конституційного Суду України, як і результати конкурсного відбору, є спільною роботою Дорадчої групи експертів. Тому з мого боку, як мінімум, неетично буде самостійно оцінювати результати нашої спільної з колегами роботи».
Журналісти звернули увагу на те, що Оксана Васильченко також брала участь у написанні висновку для КСУ у тій самій справі щодо конституційності внесення змін до Конституції 2004 року, що і Юрій Барабаш – від іншої установи.
Висновок був написаний разом із трьома іншими колегами-науковцями з Київського національного університету імені Тараса Шевченка. На відміну від висновку, складеного Юрієм Барабашем, тут не надавалося обґрунтування щодо «автоматичного» повернення старої редакції Конституції 1996 року.
Водночас було зазначено, що порушення внаслідок ухвалення змін до Конституції у 2004 році «можуть призвести до того, що Конституція України як правова основа устрою суспільства може стати частково безпредметною».
Зараз Оксана Васильченко коментує цей висновок у відповіді на запит журналістів так:
«Моє бачення не змінилося жодним чином. Процедуру внесення змін до Конституції України не можна порушувати в жодному разі, оскільки це підриває легітимні основи функціонування суспільства. Такі порушення не можна було допускати ні в 2004 році, ні в жодному іншому випадку»
На дату написання свого висновку у 2010 році Васильченко була доценткою Київського національного університету імені Тараса Шевченка і працювала на катедрі, завідувачем якої був тодішній заступник голови Адміністрації Президента України – Керівник Головного управління з питань судової реформи та судоустрою Андрій Портнов.
У відповіді на запит «Схем» Васильченко повідомила, що Андрій Портнов «не надавав жодної допомоги» (у підготовці наукового висновку для КСУ – ред.).
Справа про захоплення влади
Станом на червень 2022 року пресслужба ДБР повідомила про завершення досудового розслідування за фактом захоплення Віктором Януковичем та колишнім заступником Міністра юстиції України державної влади у 2010 році «шляхом повернення в неконституційний спосіб дії Конституції України від 28 червня 1996 року, що призвело до незаконного збільшення обсягу його, як Президента України, владних повноважень, які належать до компетенції законодавчої та виконавчої влади».
У 2026 році Офіс генерального прокурора на запит «Схем» повідомив, що справа спочатку була надіслана прокурором до Печерського районного суду м.Києва, утім «в подальшому ухвалою Київського апеляційного суду від 29.04.2024 року обвинувальний акт був скерований для розгляду до Дніпровського районного суду м.Києва, де наразі триває підготовче провадження. Остаточне судове рішення за результатами судового провадження у справі не прийнято».
Після Революції гідності, 24 лютого 2014 року, Верховна Рада ухвалила постанову, в якій зазначила, що Конституційний Суд змінив Конституцію України в неконституційний спосіб і порушив принцип розподілу влади. Тоді парламент також проголосував за дострокове припинення повноважень і звільнення за порушення присяги п'ятьох суддів КСУ та рекомендував президенту України та Раді суддів України звільнити інших.