6 квітня 2016 року більшість голландців, що голосували, висловилася проти підписання Євросоюзом угоди про асоціацію з Україною. Відтоді минуло десять років. Документ все одно затвердили. Але увесь масштаб втручання Росії у референдум в Нідерландах, який міг суттєво нашкодити Україні, й досі залишається нерозкритим.
«Схеми» (проєкт Радіо Свобода) та нідерландський колектив Open Eyes, проаналізували архівні відео, фотографії і дописи в соцмережах, вивчили витоки російських документів і отримані дані з реєстру Торгової палати Нідерландів, а також поговорили з обізнаними джерелами в Києві та Амстердамі.
Журналісти встановили, що російська кампанія з впливу була ще масштабнішою, ніж повідомлялося раніше. Ба більше, те, що спочатку сприймалося як окремі інциденти – коли росіяни та проросійські налаштовні українці зривали публічні заходи в Нідерландах напередодні референдуму, – виявилося частиною, ймовірно скоординованої спроби пов’язаної з Москвою організації, посіяти хаос і розгубленість серед виборців. Один із її координаторів згодом отримав нагороду від російської влади за свою діяльність.
Один вечір напередодні голосування
4 квітня 2016 року, два дні до референдуму в Нідерландах щодо Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною. У Делфтському технічному університеті людно, попри пізній час. Тут точаться дебати: підтримати чи відхилити документ.
На кону – вільна торгівля та безвізові поїздки між ЄС та Україною.
Чоловік у залі підводиться, щоб поставити спікерам останнє запитання. Російською мовою через перекладача він заявляє, що «націоналістичний уряд у Києві відповідальний за вбивство десятків проросійських активістів» в Одесі. Він посилається на трагедію 2 травня 2014 року, коли проєвропейські та проросійські протестувальники зійшлися в сутичках біля Будинку профспілок, який згодом загорівся.
Чоловік перекручує ці події, повторюючи наративи Кремля, та закликає присутніх голосувати проти угоди, стверджуючи, що частина українців хоче бути не з ЄС, а з Росією, і їх нібито вбивають за це.
У залі Делфтського університету здіймається галас. Відвідувачі події ще не знають, що цей чоловік в аудиторії – Сергій Мархель – з Росії й очолює прокремлівську організацію, яка поширює дезінформацію про Україну.
Щойно модератори заспокоюють зал, слово бере Каті Пірі, тодішня депутатка Європейського парламенту від нідерландської Партії праці.
«Я ніколи не чула в Нідерландах стільки теорій змови з будь-якої теми, як з цієї», – каже вона зі сцени, коментуючи слова Мархеля. «Це найбільша нісенітниця, яку я коли-небудь чула», – продовжує Пірі, яка відвідувала Одесу у 2014 році як спостерігачка на українських парламентських виборах у складі делегації ЄС.
Контекст
Голосування стосовно угоди Україна-ЄС про Асоціацію ініціювало впливове голландське онлайн-медіа GeenStijl, що має провокативну репутацію в суспільстві через свою антивладну позицію та агресивний тон коментарів. Цей портал напередодні зібрав достатньо підписів, щоб запровадити в Нідерландах новий закон про референдуми.
Чоловік пробігає повз білборд із агітаційними плакатами «за» та «проти» угоди про асоціацію між Україною та ЄС напередодні консультативного референдуму з цього питання 6 квітня 2016 року в парку в Утрехті (Нідерланди).
Це був перший і майже останній випадок застосування цього закону: після ще одного використання його зрештою скасували. Зокрема через те, що він не виправдав очікувань ані суспільства, ані уряду.
Архітектор цього референдуму та колишній заступник директора GeenStijl Барт Найман у інтервʼю Open Eyes каже, що «це ніколи не було про Україну».
Барт Найман
За його словами, справжньою мотивацією голосування було викрити те, що він вважає «недемократичною природою» Європейського Союзу.
«Він (ЄС – ред.) заявляє, що є демократичним, але насправді часто ігнорує або відкидає певну критику та побажання демократичних громадян незалежних демократичних держав, не слухає їх і не діє відповідно», – каже Найман, який відтоді виїхав з Нідерландів і тепер постійно живе в Португалії. Він переїхав туди у 2022 році «в пошуках спокійнішого життя»
Та попри твердження Наймана про те, що референдум відбувся через незадоволення голландців політикою ЄС, а не Україною, аргументи кампанії, яка заохочувала людей голосувати «проти», стосувалися переважно саме України.
І вони спрацювали: 60% нідерландських виборців висловилися проти Угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
«Проти»
Кампанія «проти» об’єднала строкату коаліцію крайніх лівих і крайніх правих сил, зокрема Соціалістичну партію Нідерландів та тодішній аналітичний центр Forum for Democracy, який відтоді перетворився на велику політичну партію в Нідерландах із виразною симпатією до очільника Росії Володимира Путіна.
Агітація противників угоди Україна-ЄС спиралася на три головні теми, згадує Кейс Верхувен, нідерландський депутат, який очолював кампанію «за» від партії D66:
«Передусім – трудова міграція, корупція і військова підтримка; важливою була теза, що нас втягнуть у війну з Росією»
Кейс Верхувен
За словами колишнього політика, протистояти баченню майбутнього, яке пропонував протилежний табір, було важко:
«Мені постійно доводилося спростовувати те, що, на їхню думку, мало статися внаслідок цього договору»
Верхувен також визнає – від самого початку він і його колеги по табору «за» розуміли, що їхня кампанія приречена на поразку.
«Це була важка боротьба. Хоч би як добре я виступив, ми програли б», – каже він.
Люди голосують на консультативному референдумі щодо асоціації України з Європейським Союзом у тимчасовій виборчій дільниці на Центральному вокзалі в Утрехті, Нідерланди, 6 квітня 2016 року.
Ультраправий політик Герт Вілдерс, наприклад, називав угоду про вільну торгівлю та безвізові подорожі фактично членством України в ЄС.
Інші агітатори кампанії «проти», як-от Еміль Ромер із Соціалістичної партії, стверджували, що Україна та її чиновники – «найбільш корумповані в Європі» і що вони «принесуть цю корупцію до ЄС».
Ці аргументи впали на родючий ґрунт, адже нідерландське суспільство було розділене у своєму ставленні до Росії.
Однією з причин була економіка, каже Єлле Постма, колишній співробітник Генеральної служби розвідки та безпеки Нідерландів (AIVD). Тепер він очолює неурядову організацію Justice for Prosperity, яка досліджує спроби окремих осіб та мереж підривати демократію в усьому світі.
Через нафтово-газового гіганта Shell Нідерланди тоді були однією з п’яти країн, які найактивніше інвестували в будівництво газопроводу «Північний потік-2» з Росії до Німеччини, який завершили у 2021 році.
Дорожній знак спрямовує рух у напрямку берегової лінії газопроводу «Північний потік-2» у місті Любмін на північному сході Німеччини, 7 вересня 2020 року.
Нідерландці хотіли ширшого доступу до російської нафти й газу, і тому відчували, що «є потреба співпрацювати», – каже Постма. Але водночас існували «підозра і негатив до росіян» через збиття літака MH17 на сході України у 2014 році. Тоді загинуло 298 людей, серед них 196 громадян Нідерландів.
«Це також створило напругу в суспільстві», відлуння якої, за словами Постми, він спостерігав і в уряді.
«Для багатьох людей цей прямий зв’язок із Росією не був абсолютно очевидним», – вважає Тоні ван дер Тогт, колишній дипломат, який нині працює в нідерландському аналітичному центрі Clingendael Russia and Eastern Europe Centre (CREEC).
Лише у травні 2018 року Спільна слідча група, до якої входили Нідерланди, Австралія, Малайзія, Бельгія та Україна, встановила, що MH17 був збитий із зенітно-ракетного комплексу «Бук», що належав 53-й бригаді Збройних сил Росії.
Частини ракети російської установки «Бук», якою був збитий літак рейсу MH17 на Донеччині 17 липня 2014 року, демонстрували під час звіту Спільної слідчої групи в Нідерландах 24 травня 2018 року.
До того часу нідерландська громадськість була постійним об’єктом російської дезінформаційної кампанії щодо справжньої причини катастрофи MH17 у 2014 році. Зокрема й напередодні референдуму 2016 року.
Російське втручання
Десять років по тому масштаб російського втручання в нідерландський референдум досі залишається недослідженим до кінця. Водночас те, що Росія не залишиться осторонь і намагатиметься вплинути на суспільну думку, було зрозуміло задовго до голосування.
За рік до референдуму нідерландська розвідка AIVD попередила громадськість про «посилення російських операцій впливу у світі, зокрема в Нідерландах» після початку агресії Росії проти України у 2014 році. Сам майбутній референдум у цьому повідомленні не згадували.
Про ймовірну загрозу спецслужба не інформувала ні публічно, ані приватно.
Жодного попередження про очікуване російське втручання в референдум від AIVD не було, – розповідає Верхувен Open Eyes. Хоча, за його словами, такі повідомлення від розвідки парламентарі зазвичай отримують. Наприклад, кількома роками пізніше надходило застереження щодо використання китайського бренду електроніки Huawei.
Та російського втручання очікували, каже Павло Клімкін, тодішній міністр закордонних справ України, який 10 років тому перебував у Нідерландах та агітував «за».
«Було очевидно, що (Росія – ред.) використовуватиме системний вплив. Ми готувалися до цього разом із нідерландцями. У нас були свої сценарії дій, про які я не можу говорити детально», – каже він «Схемам».
Павло Клімкін, міністр закордонних справ (2014–2019), під час інтерв'ю Радіо Свобода у Києві, 25 березня 2026 року.
Однак за словами Клімкіна, попри поінформованість про загрозу російського втручання, нідерландці не вдавалися до дій:
«Ми їм про це казали, і не тільки ми, до речі, але вони нічого не робили, бо боялися, що їх звинуватять у впливі на референдум»
«У певний момент нам довелося підняти це питання перед ними. І багатьом це не сподобалося», – сказав він. Клімкін відмовився розповідати, з ким саме він спілкувався, посилаючись на міркування безпеки, але зазначив, що серед його співрозмовників були й представники уряду Нідерландів.
Open Eyes і «Схеми» звернулися до голландського уряду по коментар та очікують на відповідь.
Лише в листопаді 2017 року тодішня міністерка внутрішніх справ Нідерландів Кайса Оллонгрен у листі до парламенту визнала, що роком раніше країна стала мішенню російського впливу під час референдуму.
Як приклад дезінформації, Оллонгрен навела відео, на якому озброєні чоловіки в балаклавах, які називають себе бійцями українського батальйону «Азов», погрожують голландцям розправою, якщо ті проголосують «проти України». Як встановив Bellingcat, це відео створили в Росії. Ймовірно, «фабрика тролів» з Санкт-Петербурга – «Агентство интернет-исследований».
Втім, це поки єдиний випадок російського впливу на референдум 2016 року, який уряд Нідерландів публічно визнавав.
Те, що сталося тоді в Нідерландах, було масштабною російською операцією впливу, каже Ніна Янкович, відома експертка з дезінформації та авторка книжки How To Lose The Information War.
«Безумовно, була дезінформація. І була значна гібридна активність за участю українців російського походження або симпатиків Росії, яких активізували в Нідерландах під час референдуму і довкола нього. Тобто це була не лише онлайн-активність, хоча вона також існувала», – додає вона.
Янкович, яка також короткий час очолювала американську Раду з управління дезінформацією за адміністрації Джо Байдена, впродовж останнього десятиліття консультувала різні уряди, зокрема й Україну.
Озираючись назад, каже вона, очевидно, що нідерландський референдум 2016 року щодо угоди про асоціацію між ЄС та Україною став першим випадком, коли західна країна зіткнулася зі спробами Москви вплинути на голосування.
За словами Янкович, Нідерланди були для Росії своєрідним полігоном, де «ще до Brexit і ще до американських виборів можна було випробувати свої операції впливу в західній країні й подивитися, чи матимуть вони ефект».
Цю думку поділяв і Марко Рубіо, тепер державний секретар США.
У січні 2017 року, тоді ще сенатор США Марко Рубіо, під час спеціальних слухань у Сенаті щодо втручання Москви в американські президентські вибори роком раніше, згадав нідерландський референдум як приклад, коли міжнародна спільнота вже «ставала свідком застосування цих (російських – ред.) активних заходів».
Що відбувалося онлайн
У відповідь на запитання Open Eyes і «Схем» про характер і масштаби онлайн-дезінформаційної кампанії під час референдуму, Justice for Prosperity провела дослідження. Зібрала всі дописи того часу у Facebook і X, а також на сайті GeenStijl, який організував референдум, які ще були доступні станом на початок 2026 року.
«Ми неодноразово знаходили дописи, які вказували на маніпуляцію. Наприклад, ми бачили дезінформацію, підозрілі часові шаблони і часто – повторювані дописи з однаковим повідомленням на різних майданчиках», – директор організації Постма розповів Open Eye під час інтервʼю в Амстердамі.
Постма наводить один із прикладів – інцидент у Facebook 21 березня 2016 року, за два тижні до голосування. Порожній акаунт під нікнеймом Tomas Roll поширював дезінформацію під проукраїнськими дописами агітаційної кампанії «за».
Єлле Постма, на той час працівник Управління ООН з боротьби з тероризмом (UNOCT) під час інтервʼю в ООН у травні 2019 року.
«Одне повідомлення повторюється дев’ять разів за одну хвилину», – пояснює Постма, додаючи, що це є індикатором бот-акаунта. У кожному коментарі – посилання на статтю Йоста Німеллера, відомого нідерландського конспіролога, «яка містила чіткі наративи, які ми також чули від Кремля, і, звісно, агітувала голосувати проти угоди про асоціацію».
У статті стверджувалося, що Угода про асоціацію між ЄС та Україною – це договір, спрямований проти Росії, який призведе до світової війни, яка відбуватиметься на території Європи.
Саботаж публічних заходів
Інцидент із росіянином Сергієм Мархелем, який зірвав дебати в голландському Делфті за кілька днів до голосування, не був поодиноким. Упродовж усієї агітаційної кампанії російські активісти регулярно з’являлися на заходах і зривали виступи спікерів, вигукуючи з аудиторії кремлівські тези.
Постма з Justice for Prosperity пояснює, що метою таких втручань було позбавити людей відчуття безпеки:
«Якщо раптом посеред такої події у відносно безпечному середовищі відбувається саботаж, який, здається, організований прямо з Кремля, то виникає відчуття небезпеки, бо війна вже не здається такою далекою»
30 березня під час дебатів на тему референдуму у місті Гофддорп Кейс Верхувен з партії D66 зіткнувся з подібною ситуацією. Один із слухачів дебатів вигукнув до нього з залу:
«Що ви думаєте про референдум у Криму? Чому ви це ігноруєте? Демократичне голосування, на якому 80 відсотків проголосували «за». І що ви думаєте про права російської меншини, яку бомблять за бажання запровадити російську як другу державну мову?!»
Озираючись назад, Верхувен каже, що тоді був дещо наївним і не сприймав серйозно можливість російського впливу на референдум:.
«Я думав, що просто відповідатиму цим людям і намагатимуся провести ці дебати якнайкраще. Тож я не до кінця розумів значення того, що відбувалося»
Чоловік, який поставив ці запитання Верхувену під час дебатів, – росіянин Нікіта Ананьєв. Він, як зʼясували Open Eyes і «Схеми», повʼязаний з Сергієм Мархелем, який схожим чином зірвав захід у Делфті.
Нікіта Ананьєв ставить запитання з залу під час дебатів у невеликому нідерландському місті Хофддорп 30 березня 2016 року. Сергій Мархель сидить через одне місце ліворуч від нього
Обоє входили до однієї й тієї ж організації – Global Rights of Peaceful People. Хоча офіційно в Нідерландах її зареєстрували лише 2018 року – журналісти встановили це, отримавши реєстраційні документи організації в нідерландській торговій палаті – де-факто вона діяла ще з 2014 року.
Відтоді і до 2019 року ця організація поширювала кремлівські наративи про Україну, проводячи заходи по всій Європі.
Global Rights of Peaceful People була зареєстрована в кількох європейських країнах. Крім Нідерландів, зокрема в Італії, Іспанії та Німеччині. Серед тем, які поширювали, – нібито вбивства проросійських протестувальників в Одесі 2 травня 2014 року та «утиски прав російськомовних в Україні».
Стенд організації Global Rights of Peaceful People під час заходу у Франкфурті (Німеччина) у жовтні 2019 року.
У 2016 році організація зосередила всю увагу на Нідерландах. У місцевій газеті того часу Мархель згадував, що лише він один провів у країні три тижні, за які відвідав понад 20 заходів, повʼязаних із референдумом.
Мархель залишив Нідерланди невдовзі після референдуму. Після цього його бачили на заходах у Європі. Наприклад, у Брюсселі в Бельгії 24 травня 2017 року, де він виступав на антинатовській конференції World Peace Council – організації, створеної за радянських часів для антизахідної пропаганди. У 2019 році Мархель помер.
Сергій Мархель (ліворуч), головний координатор організації Global Rights of Peaceful People, виступає на антинатовській конференції Всесвітньої ради миру (World Peace Council) в Брюсселі, Бельгія, 24 травня 2017 року.
Інші колишні члени Global Rights of Peaceful People залишаються в Нідерландах і досі регулярно беруть участь та організовують демонстрації в різних голландських містах, просуваючи кремлівські тези про війну в Україні.
Дослідження 2018 року, підготовлене двома аналітичними центрами – вашингтонським Free Russia і боннським Boris Nemtsov Foundation for Freedom, – класифікувало Global Rights of Peaceful People як організацію, створену за ініціативи російського уряду, або GONGO.
Того ж року Нікіта Ананьєв – один із тодішніх директорів Global Rights of Peaceful People – отримав почесну грамоту від посла Росії в Нідерландах «за вагомий внесок у підтримку Росії».
Нагороду видали від імені урядової комісії Росії у справах співвітчизників за кордоном, яку очолює міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров.
Колаж з фотографій, опублікованих на сторінці Сергія Мархеля у Facebook, на яких зображено почесну грамоту окремо, та вручення цієї нагороди Нікіті Ананьєву послом Росії в Нідерландах Олександром Шульгіним
Колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін каже, що впізнає такий тип відзнак:
«Коли вони вручають таку нагороду, вони фактично позначають цю людину як таку, що в той чи інший спосіб безпосередньо співпрацює з російським посольством»
Політичні зв’язки
Схоже, Global Rights of Peaceful People також працювала і над встановленням політичних зв’язків у Нідерландах.
Ще дві учасниці цієї організації – Олена Плотнікова та Наталія Воронцова – були радницями Гаррі ван Боммеля, політика Соціалістичної партії і одного з ключових голосів табору «проти» на референдумі. Плотнікова також була членкинею цієї партії.
У 2017 році The New York Times першою повідомила, що під час референдуму ван Боммель мав російських радників, однак деталей про них було обмаль.
В інтерв’ю Open Eyes ван Боммель визнає, що група росіян і прокремлівськи налаштованих українців відіграла роль у його кампанії. Водночас колишній парламентар каже, що використовував їхню допомогу лише для того, щоб «посилити» своє власне переконання, що «Україна є розділеною країною», частина якої віддає перевагу тісним зв’язкам із Росією, а не з ЄС.
«Саме це робило їхні історії кориснішими», – каже ван Боммель.
Гаррі ван Боммель (у центрі), в оточенні своїх радників, святкує перемогу кампанії «Ні» на нідерландському референдумі 2016 року про асоціацію Україна — ЄС у штабі Соціалістичної партії. Ліворуч — Олена Плотнікова, Сергій Мархель і Наталія Воронцова. Праворуч — Нікіта Ананьєв.
Одну з таких історій він використав під час агітаційної кампанії.
Радниця ван Боммеля Плотнікова, яка народилася та жила у Донецьку, виступала разом із ним на заході в Амстердамі напередодні референдуму та заохочувала голосувати проти угоди про асоціацію між ЄС та Україною.
На запитання, як би він відреагував, якби виявилося, що його радниці мали звʼязки з Кремлем, ван Боммель відповів:
«Якби це було так і вони б мені про це сказали, я б заперечив»
У 2020 році Bellingcat повідомляла, що після референдуму Плотнікова підтримувала керований ГРУ альтернативний медіаканал Bonanza Media в Нідерландах, який поширював дезінформацію про катастрофу MH17.
Зокрема, цейканал створив документальний фільм про збиття літака під назвою Call for Justice. Його показ у Гаазі організувала саме Global Rights of Peaceful People. Ще одна колишня радниця ван Боммеля, росіянка Наталія Воронцова, виступила на заході зі вступним словом.
Рефлексуючи про референдум, політик каже, що відчуває свою правоту.
«Думаю, можна сміливо сказати, що ми мали рацію. Вони (Україна – ред.) вступають до Європейського Союзу. Те, про що ми тоді говорили, з’явилося в порядку денному. І друге: це (Угода про асоціацію – ред.) веде до великого конфлікту з Росією. І саме це сталося»
Коли його перепитують про співпрацю з прокремлівськими консультантками, він називає резонанс навколо цієї взаємодії «сфабрикованим». Те, що деякі з них мали російське походження, – «неважливо», каже він.
Open Eyes і «Схеми» звернулися до колишніх членів Global Rights of Peaceful People, зокрема ексрадниць ван Боммеля, але на час публікації відповідей на свої запитання не отримали.
На початку березня 2022 року нідерландську реєстрацію організації припинили.
Global Rights of Peaceful People може вже п’ять років як не існувати, але її колишніх членів досі регулярно можна побачити на прокремлівських заходах і демонстраціях.