Як удари українських дронів по Росії паралізували експорт казахської нафти

Удар дронів по терміналу біля чорноморського узбережжя Росії спричинив дипломатичну суперечку між Україною та Казахстаном, оголив залежність центральноазійської країни від єдиного нафтопроводу для експорту та, ймовірно, загрожує постачанню бензину до Європи.

28 листопада морські дрони вдарили по великій плавучій круглій конструкції за п'ять кілометрів від берега поблизу порту Новоросійськ, де базується Чорноморський флот РФ.

Об’єктом був Single Point Mooring (SPM) – одноточковий швартовий пристрій для перекачування нафти на танкери. У Новоросійську є три такі пристрої. Один комплекс уже був на ремонті. Удар, схоже, мав руйнівний ефект для спроможності порту завантажувати нафту.

Заванатаження нафти не зупинилося, як повідомили згодом Каспійський трубопровідний консорціум та американська нафтова компанія Chevron, але скоротилося.

«Пропускна здатність кожного причалу – 800 тисяч барелів на день. Тепер робота скоротиться фактично до третини звичного рівня», – сказав Радіо Свобода Влад Педдек, аналітик компанії з прогнозування Nightingale Intelligence.

Для Росії це погана новина – звідси вона експортує нафту з північнокавказьких родовищ. Але для Казахстану це набагато гірше: 80% своєї нафти він експортує через єдиний трубопровід до Новоросійська.

«Казахстан опинився в ситуації, коли він збудував свій головний експортний маршрут через одну країну – Росію», – каже казахстанський політичний аналітик Дімаш Алжанов.

У коментарі для Казахської служби Радіо Свобода він назвав країну «заручником» політичних рішень, ухвалених «багато років тому».

Стратегічна вразливість

Оператор трубопроводу – Каспійський трубопровідний консорціум (КТК) – не відповів на запит Радіо Свобода щодо удару, який компанія назвала «умисним терористичним актом».

За словами Сергія Вакуленка, старшого експерта Центру Карнегі «Росія-Євразія», продаж нафти за кордон забезпечує приблизно 40% усього експорту Казахстану.

Казахстан офіційно висловив протест до України, назвавши удар «третім актом агресії проти суто цивільного об’єкта». Раніше цього року дрон пошкодив насосну станцію КТК у Краснодарському краї РФ, а пізніше – офіс компанії в Новоросійську.

Україна відповіла різко, заявивши, що її Сили оборони «системно послаблюють військово-промисловий потенціал агресора», Київ відзначив «відсутність попередніх заяв казахської сторони, які б засуджували російські удари по цивільних в Україні».

Поки дипломатична напруга росте, Казахстан отримав серйозну проблему.

«Два нові швартові пристрої майже готові в Дубаї, не можуть встановити швидко: доставка, монтаж і введення в експлуатацію займуть кілька місяців. Після останніх пошкоджень всі три комплекси не працюватимуть до літа–осені 2026 року», – сказав Педдек.

«Сучасний одноточковий швартовий пристрій коштує $80–120 млн, тож заміна й незаплановані роботи стануть вагомим фінансовим тягарем», – додав він. І навіть після ремонту Україна теоретично може завдати удару знову.

Залежність Казахстану від європейських ринків – лише половина картини.

Небажані наслідки

Джо Вебстер, старший експерт «Атлантичної ради», сказав Радіо Свобода, що казахстанська суміш є «легкою та малосірчистою» – ідеальною для виробництва бензину.

«Казахстан – третій найбільший постачальник нафтопродуктів до ЄС після США і Норвегії. Приблизно кожен дев’ятий барель імпорту нафтопродуктів у ЄС походить із Казахстану», – пояснив він.

Інакше кажучи, втрата казахської нафти погіршує проблему Європи із заміщенням російських поставок, які вона різко скоротила через вторгнення РФ в Україну у 2022 році.

«Щиро кажучи, я переймаюся, що перебої можуть вдарити по Європі. Можливо, навіть сильніше, ніж по Росії. І варто запитати, чи ці удари стратегічно оптимальні», – додав Вебстер.

Сергій Вакуленко також попередив про неочікувані побічні ефекти.

Хоч удари по КТК зменшують російський експорт, виведення казахської нафти з ринку може означати, що Індія, Китай і Туреччина будуть готові купувати російську нафту дорожче, ніж нині.

Важливий і західний бізнес: у Казахстані працюють Chevron, ExxonMobil, Shell та інші. Chevron володіє 15% частки в самому КТК. Для Казахстану одним з небагатьох шансів утримати експорт через КТК може стати тиск західних країн на Київ, щоб стримувати подальші удари.

Мало інших варіантів

Вразливість Казахстану знову актуалізувала питання диверсифікації маршрутів експорту.

Другий за величиною маршрут – танкерами через Каспій до Баку, звідки трубопровід Баку–Тбілісі–Джейхан веде через Грузію до турецького середземноморського порту Джейхан. У 2024 році цим маршрутом прокачали 1,5 млн тонн нафти. Але через КТК проходить 63 млн тонн – у понад 40 разів більше.

Масштабування обмежують кількість танкерів на Каспії та пропускна здатність самого BTC. Плюс це значно дорожче.

Казахстан також експортує частину нафти до Європи через трубопровід «Дружба», який проходить Росією та Білоруссю. Його також неодноразово атакували українські дрони.

Чи може Казахстан розвернутися на схід?

За даними Світового банку за 2023 рік, Казахстан експортував нафти до Китаю на $3,81 млрд, тоді як до Європи – на $23,6 млрд.

Але зробити стратегічний поворот до Китаю непросто.

«Не думаю, що попит у Сіньцзяні, на заході Китаю, зможе поглинути такі обсяги», – каже Вебстер.

Будівництво трубопроводу до густонаселеного східного узбережжя Китаю, додав він, було би надзвичайно дорогим: «Не бачу причин, чому китайські нафтові компанії взагалі хотіли б цього. Тому ймовірність того, що Казахстан переорієнтує нафту з Європи до Китаю, дуже низька».