Уже понад три роки швейцарсько-український проєкт «Український фотощоденник» збирає світлини про повсякденне життя українців під час великої війни. Його започаткував швейцарський фотограф Патрік Люті. Матеріали про дім, безпеку, дитинство, освіту та інші сторони життя під час війни надсилають люди різного віку та з різним досвідом фотографування.
Сьогодні архів налічує близько 50 тисяч матеріалів, а створена на його основі виставка «Годинник війни» мандрує містами Європи.
Після завершення війни, каже Патрік, весь архів планують передати культурній установі в Україні як історичний документ.
Як фотографії стають свідченнями війни, а увага до них – допомогою українцям, розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».
Ідея «Українського фотощоденника» виникла у Патріка Люті на початку повномасштабного вторгнення, коли він разом із колегами допомагав евакуйовувати біженців від українського кордону до Швейцарії та відвідував Україну. Він вирішив створити відкритий архів, до якого різні люди могли б надсилати свої світлини.
Проєкт мав документувати зміни у повсякденному житті українців, спричинені війною.
Світлина з «Українського фотощоденника»
У листопаді 2022 року Майя Макєєва побачила у Facebook оголошення про те, що швейцарський фотограф шукає контакти в Україні. Вони почали листуватися, а згодом вона Майя сполучною ланкою між швейцарською ініціативою та українськими авторами.
Війна очима її очевидців
Сайт «Українського фотощоденника» почали наповнювати з кінця 2022 року. А влітку наступного року в Одесі показали першу виставку зі швейцарсько-українського архіву. До міста приїхали Патрік та швейцарський фотограф Урс Бухер.
Вони знімали Одесу, містян і повсякденність, у якій втрати і взаємодопомога стали частиною життя, розповідає Патрік. Спільна робота поступово вивела проєкт від зібрання окремих кадрів до більш цілісної концепції.
Світлина з «Українського фотощоденника»
Майя допомагала знаходити в Україні фотографів і теми для проєкту, сама робила світлини та записувала історії. Зокрема, розповідала про одеського художника й архітектора Сергія Вукуленка, який створив для Херсона скульптуру «Тризуб» з уламків російської військової техніки. Нині Сергій служить у ЗСУ.
Ще одна історія – про 50-річного мешканця Запоріжжя Юрія Арсланова, який втратив слух унаслідок фронтової контузії. Попри це Юрій продовжує служіння як капелан Національної гвардії України.
Світлина з «Українського фотощоденника»
Патрік знімав поранених військових під час відновлення у київському реабілітаційному центрі «Адоніс». Одеську частину фотощоденника поповнила його серія світлин з притулку Depaul для людей, які залишилися без дому.
Є у фотощоденнику й серія «Коти-графіті». Її автор Денис Вайт – художник із графіті-колективу LBWS_168. Його фірмові коти з’явилися на вулицях міст від Миколаєва і Херсона до Харкова та Краматорська. В Одесі Денис зафіксував Патріка на одній із вулиць – в образі кота з фотоапаратом.
Світлина з «Українського фотощоденника»
Сьогодні на сайті «Українського фотощоденника» (Ukrainisches Fototagebuch) зібрано близько 50 тисяч матеріалів різних авторів з усієї України: фотографії, відео, дитячі малюнки, а також близько чотирьох десятків історій.
Дванадцять годин втрат
Першу виставку із світлин фотоархіву «Годинник війни» у Швейцарії показали з 24 лютого до 12 травня 2024 року в Старокатолицькій міській церкві Ольтена.
Проєкт реалізував Художній музей міста, який також фінансово підтримав видання фотоальбомів українською та німецькою мовами. В основу експозиції, каже Патрік, заклали концепцію дванадцяти втрат як символічного «годинника війни».
Кадри показують, що війна зробила з життям українцівПатрік Люті
«У цій метафоричній конструкції дванадцять розділів відповідають дванадцяти «годинам» і різним формам втрати: дому, безпеки, близьких, дитинства, звичного майбутнього.
Експозиція об’єднує 144 світлини 30 авторів і розповідає про цивільне життя поза лінією фронту. Діти навчаються під обстрілами, люди ремонтують пошкоджене житло, рятують тварин, підтримують одне одного. Кадри показують, що війна зробила з життям українців».
Світлина з «Українського фотощоденника»
«Український фотощоденник», за словами Патріка, свідомо не обмежується професійною фотографією. Роботи для платформи надсилають люди різного віку та з різним досвідом, а всі матеріали проходять редакційну перевірку.
Фотографія звертається до людини через знайомі й близькі кожному образиМайя Макєєва
Саме ця багатоголосість, додає Майя, робить проєкт особливим: повсякденне життя України документують безпосередні очевидці, які тривалий час живуть у країні, де триває війна.
«Інформаційний потік неминуче стискає війну до повідомлень про кількість ракет, загиблих, поранених і зруйнованих будинків. Коли такі новини повторюються щодня роками, це може призвести до психологічного звикання до війни. Фотографія звертається до людини через знайомі й близькі кожному образи – школу, двір, кімнату, вулицю, домашню тварину, речі та цінності мирного життя, втраченого через війну».
Світлина з «Українського фотощоденника»
Нині Майя вже не працює над «Українським фотощоденником», однак проєкт продовжує розвиватися.
Мандрівна фотовиставка
Після Ольтена виставка побувала у швейцарських містах Санкт-Галлені й Курі та австрійському Альтаху, а на початку 2026 року – у Цюриху.
У червні її показували в культурному центрі UNION Basel. А в одеському культурному центрі UNION відбулася презентація документального відео проєкту «Годинник війни» – символічний міст між мирним Базелем на кордоні Швейцарії, Німеччини та Франції й Одесою, яка від початку повномасштабного вторгнення регулярно зазнає російських атак.
Світлина з «Українського фотощоденника»
У серпні «Годинник війни» приймала реформатська міська церква Аарау. Відкриття поєднали з благодійним концертом, а Патрік проводив екскурсії виставкою. Наступний показ запланований у Цугі: з 2 до 18 жовтня «Годинник війни» працюватиме в KunstCluster Zug.
Мандрівна фотовиставка «Годинник війни» – лише частина гуманітарного проєкту. Другий його напрям – практична допомога українцям.
Над проєктом працюють лише волонтери, інфраструктурні витрати Патрік покриває власним коштом, а пожертви та кошти від продажу фотоальбомів спрямовують на допомогу цивільному населенню України.
Виставка з світлин «Українського фотощоденника»
За словами Патріка, проєкт допомагає самотнім жінкам, військовим вдовам, літнім людям, дітям із порушеннями зору та людям у прифронтових районах. За пожертви закуповують генератори, фільтри для води, ліки, засоби гігієни та інші необхідні речі.
Наприклад, після виставки в Цюриху, розповідає Патрік, асоціація Kloten Helps Ukraine передала проєкту 2 500 швейцарських франків. За ці гроші закупили генератори, ліки та засоби гігієни для одного з населених пунктів на півдні України.
Для Патріка принципово, щоб допомога надходила безпосередньо людям через партнерів в Україні, яких він знає особисто.
Світлина з «Українського фотощоденника»
Ще один вимір «Українського фотощоденника» – історична пам’ять, каже фотограф.
«Наша мета – після війни передати весь архів культурній установі в Україні як історичний документ».
Світлина з проєкту «Український фотощоденник»
За даними швейцарського Державного секретаріату з питань міграції (SEM), на початок вересня у країні статус захисту S мали близько 73 830 осіб, які шукали в Швейцарії захист від війни.