«Бігова дипломатія»: як пробіжки об’єднали українців у дев’яти містах Європи

Український біговий клуб з однойменною назвою, який у 2024-му заснувала медійниця Тетяна Гриньова в Амстердамі, за рік виріс у мережу з дев’яти міст Європи: від Роттердама і Варшави до Мюнхена. Спільні пробіжки перетворилися на благодійні забіги, і торік завдяки ним зібрали понад 50 тисяч євро на благодійність, а участь у них взяли більш як 2,5 тисячі учасників.

Як волонтерська ініціатива зі спільних пробіжок переросла у мережу клубів – розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».

Тетяна Гриньова – журналістка, редакторка, медійниця та благодійниця, яка системно займається бігом уже 13 років. За цей час вона взяла участь у 48 марафонах у різних куточках світу: від Сан-Франциско до Тель-Авіву.

Тетяна Гриньова

У 2018 році Тетяна провела благодійну ініціативу: вона пробігла 12 марафонів (по одному щомісяця) і зібрала понад один мільйон гривень для дітей з онкологією.

З 2020 року по 2022 рік вона разом із благодійними організаціями проводила благодійні забіги в Києві.

«Я розуміла, що біг привертає увагу, створює почуття спільноти. І на базі цього можна робити такі цікаві речі, як благодійні збори. Але коли почалася повномасштабна війна, я переїхала, і всі наші плани по продовженню і масштабуванню благодійних забігів уже не виходили, тому що команда роз’їхалася, я була не в Києві».

Після початку повномасштабного вторгнення Тетяна переїхала до Амстердаму, де у 2022-2023 роках робила самостійні благодійні челенджі – вона бігала пів марафони щодня і збирала кошти, зокрема, на допомогу для новонароджених дітей.

Учасники клубу у Мюнхені

Створення бігового клубу

У 2024 році Тетяна створила український біговий клуб.

Спершу вона запрошувала друзів і знайомих, писала людям в інстаграмі. На перші пробіжки приходило по п’ять-вісім людей, але з часом спільнота зростала – нині на щотижневу пробіжку, за словами Тетяни, в Амстердамі збираються 15-20 учасників.

У жовтні 2024 року вона організувала перший благодійний забіг, у якому взяли участь майже 60 людей.

«Я зв’язалася з громадською організацією Run Ukraine, замовила в них медалі. Це був умовний «київський марафон» в Амстердамі. Організація була складною, погода – теж. Але в результаті всі були дуже щасливі, і ми вирішили це діло продовжувати».

У 2025 році відбулося вже вісім благодійних забігів в Амстердамі. Частину з них проводили одночасно і в інших містах, навіть на Мадейрі. У деяких містах місцеві ініціативи самі долучалися до формату.

Тетяна Гриньова разом із міністром оборони Нідерландів Рубеном Брекельмансом та послом України Андрієм Костіним

Завдяки таким забігам торік клубу вдалося зібрати понад 50 тисяч євро на благодійність і залучити понад 2,5 тисячі учасників.

За словами Тетяни, такі клуби виконують не лише спортивну, а й соціальну функцію: вони допомагають людям знайомитися, формують спільноту та зв’язки між людьми. Так, в амстердамському клубі познайомилася пара, яка згодом створила сім’ю і народила дитину.

До участі в клубі долучаються не лише українці, а й експати та місцеві жителі – зокрема, нідерландці, які підтримують Україну.

Тетяна напівжартівливо називає це «біговою дипломатією» – за аналогією з культурною чи спортивною.

Учасники благодійного забігу в Мюнхені

За її словами, коли митці або спортсмени представляють країну за кордоном, це формує уявлення про неї. Біг, на її думку, працює схожим чином, навіть якщо йдеться не про професійних спортсменів, а про аматорські спільноти:

«Сама присутність таких клубів – це теж своєрідна «бігова дипломатія» і заява про те, ким ми, українці, є. Що ми теж бігаємо, і так само, як у культурній дипломатії, це спосіб показати, що ми робимо, ким ми є і які в нас цінності.

Присутність бігової спільноти – це демонстрація наших цінностей як українців: різноманіття, здорового способу життя, цієї спільнотності».

Клуб у Мюнхені

Поступово український біговий клуб почав розширюватися і з’являтися в інших європейських містах: Варшаві, Кракові, Роттердамі, Стокгольмі, Порту, Франкфурті та Мюнхені.

Одні клуби виникали за ініціативи самих учасників – вони зверталися до Тетяни за допомогою в організації, а декому вона сама пропонувала запускати клуби в нових містах.

Учасники марафону в Амстердамі, 13 жовтня 2024 року

За словами Тетяни, у цьому процесі багато залежить від людського фактору – від того, чи є в місті людина, яка готова взяти на себе організацію і регулярно цим займатися.

Наприклад, на Кіпрі ідею обговорювали, але реалізувати її не вдалося. У Парижі також не змогли запустити клуб через масштаби міста – там складно знайти місце для регулярних зустрічей, щоб учасникам не доводилося витрачати багато часу на дорогу.

Щоб спростити запуск нових спільнот, Тетяна підготувала базову «методичку»: як організовувати пробіжки, залучати людей, вести комунікацію в інстаграмі тощо.

Водночас, попри спільний логотип і базові принципи, кожен клуб розвивається по-своєму.

Однією з тих, хто звернувся до Тетяни з ідеєю створити клуб у своєму місті, була Ганна Гоффманн. Вона родом зі Львова, але з 2009 року живе в Мюнхені. Ганна працює викладачкою німецької мови, а у вільний час бігає та ходить у гори.

Ганна Гофман

Ідея створення бігового клубу, за її словами, виникла з особистої потреби у спільноті та регулярній активності. Їй бракувало мотивації виходити на пробіжки самій, а також спілкування з людьми зі схожими інтересами.

Ганна зазначає, що в Мюнхені, попри наявність української діаспори, їй бракувало саме такої спільноти – об’єднаної не лише походженням, а й спільними інтересами та «енергією».

Досвід роботи з дітьми з міграційним бекграундом також вплинув на її рішення про створення клубу: вона бачила, як у дітей через спільні активності формується відчуття приналежності.

У 2024 році Ганна зв’язалася з Тетяною Гриньовою, аби створити український біговий клуб і в Мюнхені. Наприкінці грудня вони зідзвонилися, але через свята і холод вирішили, що почнуть пробіжки навесні.

Біговий клуб у Мюнхені

Жінки одразу поставили собі за мету – організувати благодійний забіг разом із фондом «Діти героїв» для допомоги дітям, які втратили батьків через війну.

«Для цього потрібно мати хоча б базу людей, з якими ми вже бігаємо, щоб організувати такий благодійний забіг. Тому що люди часто долучаються і через рекомендації, коли про пробіжки розповідають знайомі, а не лише завдяки онлайн-оголошенням».

Та вдавалося одразу не все. Ганна пригадує, що на другу пробіжку ніхто не прийшов. У той же день вона загубила обручку, але сприйняла це як позитивний сигнал, що натомість вона знайде щось цінніше.

«Для мене це було більше як позитивний знак. І потім справді люди почали приходити на пробіжки регулярно. Навіть у дощ і взимку, коли був лід, ми все одно бігали. Є люди, які приходять завжди – вони живуть тут і кажуть, що приходять, щоб наповнитися енергією. Ми жартуємо, розмовляємо, хоча до цього не були знайомі. І ми з різних міст: багато людей із Харкова, Києва, Луцька, Чернігова».

За словами Ганни, інколи з учасниками клубу бігають й іноземці, а на благодійні забіги в Мюнхені приходили, зокрема, англійці та американці.

Учасники клубу у Мюнхені

«Для мене це мотивація займатися спортом, бігати. І це таке позитивне ком’юніті, яке надає сили, енергію просто жити. І мені насправді це дуже важливо зараз, як підтримка. Це підтримка не тільки фізичного здоров'я, а ще й ментального здоров'я», – розповідає одна з учасниць мюнхенського бігового клубу Юлія.

За рік мюнхенський клуб провів два благодійні забіги для фондів «Діти Героїв» та «Гуркіт» і зібрав майже 2500 євро донатів.

Що далі?

Тетяна Гриньова говорить, що для неї цей проєкт залишається волонтерським – він потребує й часу, і власних ресурсів. Водночас вона розглядає його як спосіб об’єднання людей і підтримки зв’язку з Україною через спільноту та благодійність.

За її словами, у майбутньому вона хотіла б розширювати мережу клубів, залучати нові міста та налагоджувати співпрацю з іншими українськими біговими спільнотами.

«Я думаю, що в нас одна мета зі всіма клубами, і ми можемо одне одного підсилювати. Класно, коли ти належиш до однієї спільноти і можеш бігати разом з нею в різних містах».

Тетяна Гриньова під час марафону в Нью-Йорку

Ганна Гоффманн планує офіційно зареєструвати організацію в Мюнхені, аби співпрацювати з консульством України та легше організовувати благодійні забіги. Але, за її словами, це доволі довгий процес. У її цьогорічних планах також проводити благодійні забіги щомісяця.

«Я мрію, щоб наша спільнота розповідала про Україну. Мрію, щоб до нас приходили люди й інших національностей. Коли ми бігаємо в парку, до нас підходять і питають, хто ми. Здебільшого ми бігаємо з прапором, і це теж привертає увагу. Одного разу був випадок, коли російськомовна пара щось вигукувала в наш бік. Але ми на це не реагуємо й не вступаємо в дискусії. Загалом люди відкриті і цікавляться тим, що ми робимо».

Станом на лютий 2026 року, за даними УВКБ ООН, у світі перебувало 5,9 мільйонів українців зі статусом тимчасового захисту, з них – 5,3 мійльона у європейських країнах.