Меркель може спробувати переконати Зеленського прийняти її позицію з деяких ключових питань – Клімкін

Ангела Меркель, Володимир Зеленський та Володимир Путін на саміті «нормандської четвірки» у Парижі, грудень 2019 року

Андрій Дідух, Олександр Лащенко

Канцлер Німеччини Ангела Меркель відвідає Київ 22 серпня і зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським. Раніше Зеленський і Меркель проводили зустріч 12 липня в Берліні. Президенту України не вдалося переконати канцлера відмовитися від добудови газопроводу «Північний потік-2». Цей, дуже важливий для президента Росії Володимира Путіна, проєкт Меркель хоче завершити. При цьому вона стверджує, що це – економічний проєкт. Також канцлер обіцяла протидіяти будь-яким зусиллям Росії використовувати «Північний потік-2» як зброю проти сусідніх держав, зокрема, України. Одночасно Меркель закликає закріпити «формулу Штайнмаєра» в українському законодавстві. Саме вона може, на її думку, сприяти врегулюванню на Донбасі. Таку позицію висловлює і Володимир Путін.

До чого буде схиляти Меркель Зеленського у питанні Донбасу? Про це в ефірі Радіо Донбас.Реалії говорили ексміністр іноземних справ України Павло Клімкін та експерт Національного інституту стратегічних досліджень Валерій Кравченко.

– Ангела Меркель зустрінеться з Зеленським у Києві 22 серпня, але в саміті «Кримської платформи» участі не братиме. У чому причина? Канцлер Німеччини не хоче турбувати Путіна?

Павло Клімкін: Це поганий сигнал для нас. Це означає, що Меркель не хоче надсилати Росії сигнал підвищення рівня «Кримської платформи», вона хоче залишати «Кримську платформу» на рівні привернення уваги до ситуації з окупованим Кримом – і це фактично означає, що, так би мовити, «освячення» на найвищому політичному рівні з боку Меркель не буде.

Є ризики, що вона спробує переконати Зеленського прийняти її позицію з деяких ключових питань

Меркель сама не є великим прихильником «Північного потоку», це я від неї особисто чув, але вона послідовно просуває інтереси німецького бізнесу і значної частини німецького політикуму, які хочуть збільшити важливості свого газового хабу і які, на жаль, дивляться, чи не буде подальшої нестабільності навколо України і в Україні. І дивляться на перспективи також транзиту. Цей візит Меркель, хоч він і буде останній, буде насправді дуже непростим, оскільки є ризики, що вона спробує переконати Зеленського прийняти її позицію з деяких ключових питань.

Ми не можемо однозначно говорити, що це буде той візит, якого хоче Україна

Валерій Кравченко: Візит доволі дивний з огляду на дату цього візиту. Ми не можемо однозначно говорити, що це буде той візит, якого хоче Україна. Україна хоче, щоб Німеччина показала своє ставлення до України як до суб’єкту міжнародної політики, зокрема, в контексті «Кримської платформи» і наших зусиль з деокупації. Дуже показово, що з 2014 року, коли була перша декларація ООН про незаконну анексію Криму, було 100 голосів, що засуджували анексію. Зараз у «Кримській платформі» беруть участь тільки 33 країни. Це говорить про негативну динаміку для нас.

Я думаю, що на зустрічі порушуватиметься тема і «Північного потоку-2», тому що треба пояснити певні моменти, пов’язані з його функціонуванням. Обговорити, чи є це небезпекою для України, і що ми можемо отримати взамін. Звісно ж, буде тема Донбасу, «формули Штайнмаєра».

Ангела Меркель у липні цього року, незадовго до підтвердження добудови «Північного потоку 2», вкотре заявила про необхідність імплементації так званої «формули Штайнмаєра» в українське законодавство. Як це слід трактувати? Навіщо Меркель це робити за 3 місяці до відставки?

Я закликаю нашу владу казати всім нашим партнерам, що на тлі російської паспортизації нам потрібна нова стратегія щодо Донбасу. Вона може включати дуже непрості кроки

Павло Клімкін: Ангела Меркель, як німкеня, любить все розкладати по полицях. Спочатку одну частину проблеми, потім другу. Ніяка «формула Штайнмаєра» не має сенсу, коли на окупованому Донбасі відбувається масова паспортизація (російськими паспортами – ред.). Коли на виборах люди з російськими паспортами голосують за інших людей з російськими паспортами – це ані політично, ані морально, ані емоційно ніколи не буде сприйнято в Україні. Я закликаю нашу владу казати всім нашим партнерам, що на тлі російської паспортизації нам потрібна нова стратегія щодо Донбасу. Вона може включати дуже непрості кроки. Проте залишати все, як є, залишатися в цій псевдозоні комфорту, кажучи, що потрібно виконати Мінські домовленості, – неможливо. Путін остаточно вбив Мінські угоди масовою паспортизацією.

Завдання Зеленського – не стільки розмова з Меркель, як розмова з Байденом – ця розмова буде ключовою.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Німеччина вимагає від України «формулу Штайнмаєра». Де тут «зрада»? (рос.)

Валерій Кравченко: Я не знаю, чому Меркель на останній зустрічі взагалі її згадала, тому що про неї ніхто не згадував дуже давно. Ми всі стежили за тим, як результати Паризької зустрічі не виконувались. Чому зараз треба примушувати говорити Україну про «формулу Штайнмаєра» – не зовсім зрозуміло.

Можливо, Україні не варто так боятися «формули Штайнмаєра»? Адже «формула» це всього лише одна єдина фраза, яка визначає порядок вступу в силу закону про особливий статус Донбасу. Тобто, за цією формулою, цей закон має вступити в силу на тимчасовій основі у день виборів в ОРДЛО, а потім буде затвержений на постійній основі, якщо вибори будуть визнані ОБСЄ чесними і демократичними і, врешті-решт, Україна отримає контроль над кордоном. Що в цьому страшного? Чому Україні не варто погодитись?

Павло Клімкін: Росія намагається зацементувати контроль над Донбасом назавжди саме шляхом паспортизації. Для багатьох людей отримання російського паспорту – це примус, але згодом цей примус приховано створює для когось лояльність. Людям кажуть: не буде російського паспорту – не буде роботи, не буде медичної страховки, можливості працювати, пенсій – і ще багатьох інших речей. Паспортизацією Путін досягає завдання повзучої анексії – і тому неважливо: є вибори чи немає.

З якими досягнення, на вашу думку, Ангела Меркель увійде в історію на міжнародній арені? Деякі критики німецького канцлера, зважаючи на домовленості про «Північний потік 2», кличуть її «фрау Ріббентроп» чи справедлива така оцінка?

Меркель залишиться в пам’яті багатьох німців як «острівець» стабільності, яку німці дуже цінують – і Меркель, яку вони називають «матусею», її уособлює

Павло Клімкін: Я вважаю, що несправедлива. Меркель дійсно дуже часто представляє інтереси німецького бізнесу, які вона навіть не поділяє, і «Північний потік» – одна з таких історій. Я вважаю, що Меркель залишиться в пам’яті багатьох німців як «острівець» стабільності, яку німці дуже цінують – і Меркель, яку вони називають «матусею», її уособлює.

Я вважаю, що зараз для Німеччини настав час вилізти з зони комфорту і подивитись на свою політичну відповідальність, оскільки світ буде швидко змінюватись. На мою думку, Німеччині потрібен інший, «драйвовий» канцлер. Чи він буде в результаті цих виборів – у мене є великий сумнів, але подивимось.

«Зелені» (партія у німецькому парламенті – ред.) можуть багато змінити в Німеччині, але чесно скажу, що не очікую, що вони принципово змінять позицію Німеччини стосовно «Північного потоку».

Політичний спадкоємець Ангели Меркель на посаді лідера ХДС Армін Лашет – неодноразово їздив до Росії, робив заяви, які його критики трактували як проросійські, але зараз, будучи кандидатом на посаду канцлера, Лашет почав доволі жорстко висловлюватись щодо Росії. Чи буде він демонструвати ту саму санкційну політику щодо Росії, яку підтримувала Меркель у 2014–2015 роках?

Зовнішньополітичною лінією Лашета буде підтримка інтересів німецького бізнесу. Він буде займати обережну позицію, але це буде позиція підтримання діалогу з Путіним

Павло Клімкін: Політики під час виборчих кампаній люблять говорити людям те, що їм подобається. Тому Армін буде зараз говорити такі «політкоректні» речі. Насправді його зовнішньополітичною лінією буде підтримка інтересів німецького бізнесу, що він завжди демонстрував. Це не означає, що він поїде до Москви і буде про все домовлятися з Путіним. Він буде займати обережну позицію, але це буде позиція підтримання діалогу з Путіним.

– А чи не рано списувати з рахунків Ангелу Меркель з таким політичним багажем, як у неї? Чи збереже вона свій вплив, уже не будучи канцлером?

Павло Клімкін: Вона, формально, не буде повертатися в німецьку політику, але вплив, звичайно, збереже – і вплив цей буде доволі сильним. Я думаю, вона проявиться на рівні Євросоюзу або ООН в питаннях екології або змін клімату. Вона, до речі, з цього починала.

30 серпня відбудеться перша зустріч президента Зеленського та Байдена. Чого можна очікувати?

Чи виникне якась довіра між Зеленським та Байденом? Поки що її немає

Павло Клімкін: Результати зустрічі ви не отримаєте ні в той же день, ні наступного дня. Головне питання візиту – чи виникне якась довіра між Зеленським та Байденом. Поки що її немає, але вона може розвиватися. Я бажаю Зеленському успіху в Вашингтоні, але що стосується конкретних результатів – я поки що не бачу ніяких проривів. Я не бачу, щоб Вашингтон був готовий якісно підвищити тиск на Росію, сказати про необхідність і включення в розробку нової стратегії щодо Донбасу. Це буде довга гра, і Байден гратиме з Путіним в «батіг і пряник».

Байден буде ставити Зеленському прямі запитання і хотітиме на них прямі відповіді. Я думаю, що перша частина зустрічі буде тет-а-тет. Тут критично не говорити Байдену «ти мені, я тобі» – з Байденом це не працює. Це має буде історія саме спільного успіху і хоча б мінімальної довіри. І побачимо, чи спрацювало це, через місяць після візиту.

Валерій Кравченко: Нам треба показати свою стратегічну значущість та те, що ми передбачуваний партнер. На жаль, такої стратегічної лінії ми дуже часто не дотримуємось і наші партнери не розуміють, що робить Україна – у контексті реформ, розвитку армії, флоту. Нам треба говорити про безпеку, про оборонні домовленості, концентруватись на якихось зобов’язаннях з боку США, щоб вони максимально брали участь в тому, що відбувається у нас.

З 2014 року критики звинувачували французьких та німецьких лідерів у тому, що вони так чи інакше грають на боці Путіна. Можливо, дійсно мають рацію ті скептики, які кажуть, що Заходу просто набридла війна на Донбасі?

Валерій Кравченко: Така тенденція є, втома від України і цього конфлікту. Від того, що Україні допомагають його вирішувати, але хтось не хоче його вирішувати. Від того, що Україні допомагають бути успішною, але вона не робить реформи, саботує їх сама.

Не можна казати, що ті кластери, які готували німці та французи, є поганими для України та хорошими для Росії

Я б не сказав, що Меркель та Макрон грають на боці Путіна. Вони грають на своєму боці. Це багатогранна гра, і не можна казати, що ті кластери, які готували німці та французи, є поганими для України та хорошими для Росії. У цій ситуації вони – це, можливо, остання спроба щось вчинити, врятувати Мінські домовленості. Їх врятувати, мені здається, неможливо. З самого початку там були закладені моменти, які не можна імплементувати. Що потрібно – це перезавантажувати порядок денний врегулювання. Можливо, воскрешати тему миротворців. Це дорого та складно, але це інструмент, у відмінності від пустих балачок та обіцянок.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите. Матеріал опубліковано мовою оригіналу.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: «Cкільки можна зважати на думку Росії?» – експерт про американські ППО в Україні