Олександр Дубровський
Влада Тайваню прискорює підготовку своїх збройних сил до можливого нападу з боку КНР. При цьому головним «посібником» для оборонного відомства Тайваню стала російсько-українська війна. Водночас експерти наголошують: Тайбей не просто копіює дії Києва, а з цілком зрозумілих причин переносить отримані уроки із сухопутного театру бойових дій на морський.
Тайвань сьогодні обрав основними пріоритетами концепцію асиметричної війни, глибоку модернізацію цивільної інфраструктури та диверсифікацію міжнародних альянсів. У Тайбеї, столиці частково визнаної Китайської Республіки, деякі політики вважають, що небезпека збройного конфлікту між «двома Китаями» нині є найвищою за останні 50 років.
В офіційних документах Комуністичної партії Китаю формулювання «мирне возз’єднання» дедалі частіше замінюється на просто «возз’єднання». Центральне розвідувальне управління США раніше заявляло, що голова КНР Сі Цзіньпін поставив перед своїми збройними силами завдання бути готовими до можливого силового сценарію щодо Тайваню до 2027 року.
Невеликий острів Шиюй, що входить до архіпелагу Цзіньмень під управлінням Китайської Республіки (Тайваню), розташований у затоці безпосередньо біля узбережжя КНР. На задньому плані видно китайське місто Сямень, на передньому – укріплений берег КНР
Починаючи з 2022–2024 років військова активність Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) навколо острова стала регулярною. Пекін постійно проводить навчання з відпрацювання повної блокади Тайваню, особливо після візитів високопоставлених іноземних посадовців до Тайбея та інавгурацій тайванських лідерів.
Літаки й кораблі НВАК практично щодня перетинають так звану «середню лінію» в Тайванській протоці, яка десятиліттями слугувала неофіційною буферною зоною. Кількість заходів китайської авіації в зону розпізнавання ППО Тайваню зросла в рази, змушуючи Тайбей постійно піднімати в повітря свої винищувачі.
Уроки війни в Україні
Вивчаючи протистояння України з кількісно переважаючими силами РФ, керівництво Тайваню визначило ключові вразливості традиційних армій і тепер прискореними темпами впроваджує нові оборонні доктрини для стримування КНР.
БПЛА
Передусім Тайвань, спираючись на український досвід, робить ставку на «Концепцію безпілотного пекла» (Hellscape strategy), плануючи використати тисячі морських і повітряних дронів для відбиття потенційного вторгнення КНР. Як пише, зокрема, The New York Times, ця стратегія вимагає кардинальної перебудови військової структури й тактики, а також вирішення проблем інтеграції систем РЕБ і підготовки особового складу.
Паралельно Тайвань масштабує виробництво дронів, прагнучи до 2030 року випускати 100 тисяч БПЛА на місяць і стати ключовим постачальником їхніх компонентів для демократичних країн світу. Крім того, Міністерство оборони Тайваню хоче, щоб військові закупили понад 210 тисяч повітряних і морських безпілотників.
Нещодавно Тайвань також сформував у структурі своїх збройних сил нове «Командування прибережних бойових дій», об’єднавши безпілотники, мобільні ракетні комплекси й артилерію в єдину систему берегової оборони на випадок можливого вторгнення з материкового Китаю.
Пара робить селфі під час Дня відкритих дверей на військово-морській базі Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) на острові Стоункаттерс у Гонконзі, 1 липня 2016 року, з нагоди 19-ї річниці передачі Гонконгу Китаю
«Тайванський щит»
Тайвань також намагається розв’язати проблему вразливості дорогої протиповітряної оборони перед роями дешевих безпілотників. Війна в Україні показала, як масовані атаки дешевих дронів-камікадзе можуть ефективно виснажувати запаси високотехнологічних і дефіцитних зенітних ракет. Щоб уникнути швидкого виснаження власних запасів американських систем Patriot, Тайвань розробляє багатошарову систему ППО «Тайванський щит» – T-Dome.
У межах цієї концепції острів робить ставку на масові закупівлі й власне виробництво недорогих зенітних артилерійських систем, мобільних зенітних ракетних комплексів малої дальності та засобів радіоелектронної боротьби, які мають узяти на себе основний удар тисяч БПЛА противника.
Вирішальна роль асиметричної зброї
Військове керівництво Китайської Республіки остаточно визнало вирішальну роль асиметричних озброєнь. Тайвань офіційно відмовився від концепції паритету та купівлі, наприклад, великих військових кораблів і важких танків, які можуть стати легкими мішенями у перші ж години конфлікту.
Натомість кошти перенаправляють на закупівлю тисяч мобільних, розосереджених і добре замаскованих вогневих засобів. Основний акцент роблять на протикорабельних ракетах (зокрема Harpoon), переносних зенітних (Stinger) і протитанкових (Javelin) комплексах, завдання яких – завдати неприйнятних втрат десантному флоту КНР ще на підході до узбережжя.
Запуск протикорабельної ракети Harpoon з борту есмінця ВМС США USS Fitzgerald під час навчань із бойовою стрільбою. 12 серпня 2025 року
Небезпека дефіциту постачання
Тайвань критично переглянув логістичну стратегію через загрозу повного дефіциту постачання. На відміну від України, яка має протяжні сухопутні кордони з країнами НАТО і може отримувати безперервний потік західної допомоги, Тайвань – ізольований острів. У разі початку повномасштабного конфлікту КНР, найімовірніше, спробує організувати жорстку морську й повітряну блокаду, що зробить постачання ресурсів під час війни надзвичайно складним.
Тому Тайвань перейшов до концепції «завчасного накопичення»: критично важливі запаси – від пального й продовольства до медикаментів і артилерійських боєприпасів – створюють заздалегідь і розміщують у захищених, зокрема підземних, сховищах ще до початку бойових дій.
Загроза «обезголовлювального» удару
Ретельно вивчивши провал початкового російського плану швидко захопити Київ і знищити або усунути політичне та військове керівництво України, Тайбей зробив серйозні висновки. На острові посилили військову контррозвідку та модернізували систему охорони урядового кварталу.
Крім того, тайванські спецслужби розробили і затвердили жорсткі кризові протоколи реагування на потенційну «п’яту колону» і диверсійні групи за перших ознак реальної військової загрози, щоб не допустити внутрішньої дестабілізації.
Дрони Тайваню: суперечки політиків і експорт
Загалом на острові діють близько 80 політичних партій та об’єднань, але двома головними політичними силами є правляча нині Демократична прогресивна партія (яка стоїть на позиціях проголошення Тайваню як незалежної держави під назвою «Республіка Тайвань»), та історично знаменита Гоміндан (що стояла біля витоків створення на острові в 1949 році невизнаної «Китайської Республіки» у її нинішньому вигляді й зараз усе ще виступає за возз'єднання всього Китаю під проводом Тайваню).
Це непримиренні політичні суперники, і хоча обидві партії підтримують нарощування виробництва безпілотників усіх типів, вони розходяться в поглядах на деталі реалізації цієї програми.
Робітники працюють на лінії збірці дронів у цеху в Аньціні, провінція Аньхой, Китай
Уряд Тайваню нещодавно запропонував виділити 6,5 мільярдів доларів на закупівлю дронів, переважно іноземного виробництва, протягом п’яти років. Однак опозиція, яка має більшість у парламенті, відхилила цю ідею, заявивши, що вона може сприяти корупції й нераціональному витрачанню коштів. Партія Гоміндан запропонувала власний план – виділити на безпілотники 7,4 мільярда доларів протягом шести років із вимогою поступово збільшувати частку їхнього виробництва всередині країни.
Поки тайванські законодавці сперечаються щодо фінансування, місцеві й американські виробники БПЛА вже почали конкурувати за потенційні замовлення. Минулого місяця тайванський виробник Thunder Tiger і американська оборонна компанія Shield AI провели на Тайвані демонстраційні випробування двох різних моделей морських безпілотників, здатних вести розвідку й уражати кораблі противника.
Президент Тайваню Лай Цінде виступає на пресконференції щодо оборонних витрат у Тайбеї, Тайвань, 26 листопада 2025 року
Водночас, за даними Міністерства економіки Тайваню, лише за перші три місяці 2026 року острів експортував різних безпілотників на понад 115 мільйонів доларів – більше, ніж за весь 2025 рік. Головним напрямком експорту тайванських дронів стала Чехія, однак, як свідчать дослідження, значна частина цих безпілотників зрештою опиняється на фронті в Україні.
Як Тайвань готується до війни: останні кроки
Як свідчать останні військові навчання, зокрема щорічні маневри «Ханьгуан», що тривали з 5 до 14 серпня, а також заяви уряду, у 2026 році Тайвань загалом перейшов від класичної оборони до концепції «тотального опору».
Тайванський уряд оголосив про збільшення оборонних витрат на 16 відсотків. У межах оборонної стратегії їх планують довести до 3,3 відсотка ВВП, а до 2030 року – до 5 відсотків ВВП, щоб зменшити навантаження на союзників і продемонструвати готовність острова захищатися самостійно.
Під час останніх навчань детально відпрацьовували сценарії повної морської й повітряної ізоляції острова з боку КНР. Тайванські військові тренувалися переносити виробництво зброї на приховані об’єкти й переводити цивільні заводи на військові рейки. У межах маневрів «Ханьгуан», які супроводжувалися симуляцією екстреної евакуації керівництва країни, влада також тестувала роботу лікарень у підземних умовах і захист телекомунікаційних кабелів.
Військові ведуть вогонь із 155-мм артилерійської гармати під час щорічних військових навчань «Хань Гуан» на островах Мацзу, Тайвань
Під час інших спеціальних навчань «Ваньань», які тривали з 7 до 13 серпня 2026 року, тайванські оператори зв’язку вперше навмисно сповільнили роботу мобільного інтернету 4G/5G, щоб перевірити стійкість інфраструктури в умовах реального китайського вторгнення або блокади, і навіть моделювали повне відключення мережі – сценарій пошкодження підводних кабелів китайськими силами. Для створення резервних каналів зв’язку острів терміново розгортає мережу низькоорбітального супутникового зв’язку.
Збройні сили Тайваню, крім того, вивчають уроки навіть війни США з Іраном і тепер, за прикладом іранського Корпусу вартових ісламської революції, переходять до моделі управління, за якої командири на місцях можуть ухвалювати рішення автономно, не чекаючи наказів із центрального штабу, який Пекін може спробувати знищити в перші години потенційного конфлікту.
Ще у 2008 році КВІР розділив свою структуру на 31 автономне провінційне командування. Кожен такий підрозділ має власні запаси ракет, дронів і провіанту. Якщо верховне командування в Тегерані буде знищене, місцеві командири КВІР можуть продовжувати бойові дії за заздалегідь визначеними протоколами. Саме цю концепцію «стійкості в разі втрати зв’язку з центром» нині активно адаптують збройні сили Тайваню.
Сценарії можливої блокади Тайваню
Військові аналітики США й Тайваню у 2026 році виділяють три основні сценарії, за якими КНР може спробувати заблокувати острів. Кожен із них має на меті задушити економіку Тайваню і примусити його до капітуляції без проведення кровопролитної й ризикованої десантної операції.
Перший варіант: м’яка «сіра» блокада
Це один із найімовірніших сценаріїв початкової ескалації, який КНР може представити не як вторгнення, а як «правоохоронну операцію» у водах, які Пекін вважає своїми.
У такому разі морська поліція і берегова охорона КНР можуть оголосити води навколо Тайваню зоною митного контролю. Пекін вимагатиме від усіх торговельних суден, які прямують до острова, заздалегідь реєструватися на китайських цифрових платформах. Китайські кораблі вибірково зупинятимуть, оглядатимуть і затримуватимуть цивільні судна з вантажами для Тайваню, тоді як військово-морський флот КНР залишатиметься напоготові.
Військовослужбовці ВМС Тайваню беруть участь у навчаннях у межах демонстрації для засобів масової інформації на військово-морській базі в Гаосюні
Мета – максимально підвищити вартість страхування для судновласників, зробити регіон небезпечним для комерційного судноплавства і спровокувати економічну паніку, змусивши іноземні компанії відмовлятися від торгівлі з Тайванем.
Другий варіант: повна класична морська й повітряна блокада
Цей сценарій Пекін регулярно відпрацьовує під час своїх найбільших військових навчань. Його суть полягає в оголошенні КНР «безпольотних зон» над Тайванем і закритті для судноплавства морських районів, які оточують острів.
У цьому разі кораблі НВАК фізично перекриватимуть доступ до ключових тайванських портів – Гаосюна на півдні та Кілуна на півночі. Китайські підводні човни патрулюватимуть глибоководне східне узбережжя Тайваню, а авіація й ракетні війська НВАК братимуть на приціл будь-яке судно чи літак, що намагатиметься перетнути блокадний периметр. КНР також може використати сили так званого «морського ополчення» – тисячі риболовецьких суден – для створення своєрідних «плавучих стін» на морських шляхах навколо острова.
Катер Берегової охорони США (USCGC) Bertholf стоїть на воді, пришвартований у Гарбор-Сіті, Гонконг, 15 квітня 2019 року
Мета – повністю перекрити постачання енергоносіїв на Тайвань, який критично залежить від імпортного скрапленого природного газу, запасів якого в разі блокади вистачить лише на кілька тижнів, а також від імпорту продовольства.
Третій варіант: цифрова та інформаційна блокада, або «відрізання від світу»
Це сучасний сценарій повної ізоляції Тайваню від глобального інформаційного і фінансового простору, який Пекін, найімовірніше, може застосувати одночасно з морською блокадою – для дезорієнтації населення та паралічу системи управління островом.
У цьому разі китайські підводні човни або інші спеціальні морські засоби можуть пошкодити глибоководні інтернет-кабелі, які з’єднують Тайвань із рештою світу. Одночасно можуть здійснюватися масовані кібератаки на супутникову інфраструктуру та вузли мобільного зв’язку на острові.
Мета – залишити керівництво Тайваню без зв’язку із союзниками, передусім США та Японією, а населення – без доступу до інформації, спричинивши внутрішній хаос і параліч банківської системи.
Надії на США і Японію: прагматичний розрахунок
Тайвань, безумовно, розраховує на допомогу своїх військово-політичних партнерів, але характер цих очікувань став більш прагматичним і трансформувався у концепцію «розподілу тягаря».
США
Сполучені Штати, які протягом десятиліть є головним зовнішнім безпековим партнером Тайваню і постачальником озброєнь, залишаються ключовим військово-політичним партнером Китайської Республіки – як завжди офіційно називав Тайвань себе сам, хоча решта світу звикла називати його за назвою острова, який становить 99 відсотків контрольованої ним території.
Сенат США
У 2026 році влада Тайваню кілька разів наголошувала, що військова співпраця Тайбея з Вашингтоном «значно тісніша, ніж багато хто думає», і виходить далеко за межі простих поставок зброї – включно зі співпрацею берегових служб та обміном розвідувальними даними. На тлі заяв американських політиків про те, що епоха субсидування оборони заможних партнерів має завершитися, Тайвань прагне дедалі більше закуповувати зброю власним коштом, щоб посилити шанси на пряму підтримку США у разі агресії КНР.
Японія
У «Білій книзі з оборони Японії» за 2026 рік – щорічному офіційному звіті Міністерства оборони Японії, в якому оцінюється військово-політична ситуація у світі й регіоні та описуються стан, діяльність і завдання Сил самооборони Японії – Китайську Народну Республіку знову назвали «головним стратегічним викликом».
Токіо активно інвестує у закупівлю та виробництво далекобійних ракет і наголошує, що стабільність навколо Тайваню критично важлива для безпеки Японії та міжнародної безпеки загалом. Тайвань розуміє, що Японія навряд чи відправить на допомогу в критичний момент сухопутні війська, але розраховує на роль японського флоту й авіації, а також американських баз на японській Окінаві у стримуванні можливої морської блокади КНР.
Винищувач F-16 ВПС Тайваню пролітає над авіабазою Цінцюанькан у Тайчжуні, західний Тайвань, 17 серпня 2014 року
Багато міжнародних аналітиків сходяться на думці, що Тайвань усвідомив: міжнародна допомога матиме вирішальне значення лише тоді, якщо острів продемонструє здатність самостійно вистояти в перші тижні або місяці конфлікту. Саме на створення такої стійкості й спрямовані нинішні реформи Тайбея.