ВАШИНГТОН – Доки геополітична карта Близького Сходу та Євразії зазнає часом жорстоких змін, Вашингтон все більше зосереджує свою увагу на важливому «відсутньому елементі» демократичної мозаїки – Республіці Грузія.
В інтерв’ю для Радіо Свобода конгресмен Джо Вілсон, республіканець із Південної Кароліни, попередив, що Південний Кавказ став головним полем бою в глобальній боротьбі між «диктаторами, які правлять силою зброї», та «демократіями, що керуються верховенством права».
Щоб вирішити цю проблему, Вілсон та конгресмен Стів Коен, демократ з Теннессі, нещодавно подали двопартійний законопроєкт – «Акт про протидію китайському контролю на Кавказі», цільовий законодавчий крок, спрямований на документування масштабів впливу Кремля та Пекіна на грузинську державу.
Нове завдання для розвідки
Новий законопроєкт H.R. 7668 відображає зростаюче занепокоєння у Вашингтоні тим, що нинішнє керівництво в Тбілісі – партія «Грузинська мрія» – поступово потрапляє в орбіту впливу головних супротивників США.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Колись найближчий партнер США на Кавказі. Як Грузія збоку спостерігає за візитом ВенсаЗапропоноване законодавство зобов’язує адміністрацію США підготувати секретну оцінку проникнення російської та китайської розвідок у Грузію, враховуючи випадки їхнього спільного впливу.
Він також передбачає п’ятирічний перегляд стратегії відносин між США та Грузією, із оцінкою майбутнього фінансування та з’ясуванням, чи залишається Тбілісі відданим ідеї поглиблення зв’язків із Заходом.
«Ми маємо стояти пліч-о-пліч… [із] силами демократії по всьому світу», – заявив Вілсон у коментарі Радіо Свобода, назвавши цей законопроєкт необхідним захистом від «надзвичайного та зловісного впливу Комуністичної партії Китаю» та її «мети світового панування».
Битва за Чорне море: порт Анаклія
Вілсон вказав на глибоководний порт Анаклія, проєкт, який нещодавно передали консорціуму під керівництвом Китаю, як на стратегічний «центр тяжіння».
Будівництво порту Анаклія
«Причина, з якої Китай намагається контролювати [цей порт], полягає в тому, щоб контролювати постачання рідкоземельних металів і мінералів із Центральної Азії, – стверджує Вілсон. – Грузія знаходиться просто в епіцентрі всього».
Він провів пряму паралель із Панамським каналом, зазначивши, що хоча Комуністична партія Китаю майже закріпила там свій контроль, «тиск з боку президента Дональда Трампа» успішно усунув їхній вплив.
Вілсон припустив, що подібний підхід «економічного та громадянського стимулювання» можна застосувати і до Анаклії.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Китай витісняє НАТО з Чорного моря. Пекін готується до війни?Мандат MEGOBARI
Хоча новий законопроєкт, спрямований проти Китаю, є останнім кроком, Вілсон наголосив, що акт MEGOBARI (скорочено від Mobilizing and Enhancing Georgia's Options for Building Accountability, Resilience, and Independence Act) – попереднє санкційне законодавство, спрямоване проти грузинських чиновників – залишається тим, що Вілсон назвав «золотим стандартом» намірів Конгресу.
Минулого року законопроєкт був ухвалений Палатою з результатом 349 проти 42, і Вілсон назвав таку двопартійну підтримку «абсолютно безпрецедентною».
«Не було жодного іншого законодавства… яке отримало б 85%, можливо, 90% [підтримки], – сказав Вілсон. – Ті 42 [які голосували проти] – ізоляціоністи…, вони не проти народу Грузії».
«Що є безсумнівним – це те, що 349 членів, республіканців та демократів, підтримали MEGOBARI, тому що їх надихнув народ Грузії», – додав він.
Попри те, що законопроєкт застряг у Сенаті через процедурні затримки, Вілсон залишається оптимістичним, зазначаючи, що головний опонент – колишній сенатор Марквейн Маллін – перейшов до кабінету міністрів на посаду міністра внутрішньої безпеки, що потенційно відкриває «рятівну можливість» для просування законопроєкту.
У сукупності ці дві законодавчі ініціативи відображають двовекторний підхід – заохочення західного курсу Грузії та водночас застосування тиску, коли країна відхиляється від демократичних стандартів.
«Мене надихнув сам народ Грузії», – сказав Вілсон, закликаючи до «чесних і вільних виборів» як основи для поглиблення відносин.
Жодного «перезавантаження»: застереження Рубіо тоталітарним режимам
Уряд «Грузинської мрії» нещодавно спробував представити телефонну розмову з Державним департаментом – за участю державного секретаря Марко Рубіо – як «перезавантаження» відносин. Вілсон відкинув таке трактування.
Держсекретар США Марко Рубіо
«Ніхто не повинен пояснювати Марко Рубіо, до чого призводить тоталітаризм, – сказав Вілсон, згадавши історію втечі сім’ї Рубіо з Куби. – І Рубіо, і президент Дональд Трамп прагнуть найкращого для народу… а це, безумовно, чесні й вільні вибори».
На думку Вілсона, взаємодія не означає підтримку нинішнього статус-кво, а є платформою для вимоги «чесних і вільних виборів», оскільки «хід світової історії» рухається проти автократів.
Вільсон навів як доказ своєї тези про те, що «диктатури вже не перебувають при владі», приклад падіння режиму Башара аль-Асада в Сирії наприкінці 2024 року та нещодавні зміни у керівництві Угорщини, де прем’єр-міністр Віктор Орбан, що йде з посади, роками зазнавав критики за відкат від демократичних стандартів.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:
Після Орбана. Посол Шандор про перспективи відносин між Україною і УгорщиноюВикористання фінансових інструментів
Поки Конгрес ухвалюєзакони, експерти вважають, що США можуть обмежити вплив Китаю через «внутрішню інфраструктуру» міжнародної фінансової системи.
Лаура Ліндерман, директорка програм Інституту Центральної Азії та Кавказу при Американській раді з питань зовнішньої політики, сказала Радіо Свобода, що Вашингтон повинен використовувати свій вплив у Світовому банку та Азійському банку розвитку (ADB).
«У Вашингтона є чимало можливостей впливати на роль Китаю в Грузії», – зазначила Ліндерман.
Вона закликала Сполучені Штати забезпечити, щоб багатосторонні організації «встановлювали умови щодо будь-яких інфраструктурних проєктів», аби запобігти передачі субпідрядів китайським компаніям із «корупційними трудовими практиками» або тим, що «зарекомендували себе як недобросовісні гравці у світовій торгівлі».
Зв’язок з Іраном
Вілсон також висловив занепокоєння з приводу повідомлень про «обмін розвідданими» між «режимом у Тбілісі» та Тегераном.
«Це жахлива ситуація, – сказав Вілсон. – Те, що режим «Грузинської мрії» виявляє повагу до Верховний лідер аятола Алі Хаменеї, духовний керівник Ірану та найвища посадова особа країни, який очолював її майже чотири десятиліття, загинув під час ударів США та Ізраїлю 28 лютого у віці 86 років.
Прихильники прославляють його як мудрого лідера, а критики засуджують як диктатора.
Застосування Хаменеї сили проти власного народу, ув’язнення опозиційних діячів навіть усередині самої системи, а також запеклий опір зовнішньому впливу – особливо з боку США та Ізраїлю – сформували його спадщину як жорсткого й безкомпромісного авторитарного правителя, який привів країну до міжнародної ізоляції.
Останні роки правління Хаменеї були затьмарені частими загальнонаціональними антиурядовими протестами та кривавими репресіями, під час яких загинули тисячі демонстрантів.
Хаменеї ніколи не брав на себе відповідальності за зростання невдоволення його правлінням і натомість звинувачував у протестах іноземні сили, які, за його словами, прагнули послабити Ісламську Республіку., є справді показовим… це не відображає чудового та рішучого народу Грузії».
На думку Вілсона, шлях уперед – це повернення до демократичних цінностей.
«Міжнародний кримінальний суд оголосив президента РФ Володимира Путіна в розшук у березні 2023 року. Очільника Росії звинувачують у воєнних злочинах в Україні. Москва звинувачення заперечує та заявляє, що не визнає юрисдикцію МКС. думав, що зможе перемогти Україну за 30 днів. Через чотири роки народ України сильніший, ніж будь-коли, – сказав він. – Усе веде до глобального руху за чесні та вільні вибори… і тепер вони потрібні в Республіці Грузія».