Наприкінці січня 1918 року російська більшовицька армія під командуванням Михайла Муравйова у поході на Київ підійшла до станції Крути неподалік Ніжина на Чернігівщині.
Крути обороняли юнкери Юнацької військової школи та козаки під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. Розмовляючи з ним про телефону в ніч на 27 січня, Муравйов висунув свої вимоги: «Підготуватися до зустрічі переможної Червоної армії, приготувати обід. Незрілість юнкерів вибачаю, а офіцерів усе одно розстріляю».
О четвертій годині ранку з Києва до Крутів прибула Перша сотня Помічного куреня, сформованого зі студентів та гімназистів, і кількість захисників станції зросла до п’ятисот двадцяти вояків.
Вранці 29 січня на підступах до Крутів з’явилося шеститисячне військо, яке складали російські солдати, балтійські матроси і червоногвардійці з Москви та Брянська. Ось як згадував ту атаку Гончаренко: «Раннім ранком червоні розпочали свій наступ у зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на парад, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки. Тільки-но червоні наблизились на віддаль пострілу, ми їх привітали сильним вогнем чотирьох сотень і шістнадцяти кулеметів.Під прямими пострілами переходили вони врозсип, зазнаючи великих втрат у своїх рядах».
Сотник Лощенко причепив до паровоза платформу з гарматою, обкладеною мішками з піском, і з неї один обстрілював більшовицькі лави уздовж колії. О другій годині на допомогу червоним підішли бронепоїзд та Перший Петроградський загін, і Гончаренко був змушений ввести в бій останній резерв з тридцяти юнаків: «По двох годинах наше окруження розпочалося дуже солідно, з застосуванням всіх тактикою вказаних правил. Сила противника, яка у багато разів перевищувала нас, прискорювала нам вирок, і тільки слабе темпо його наступу дало можливість дотягти бій до 9-ї години вечора, коли-то настала темна, туманна ніч».
Щоб уникнути оточення, українські вояки відступили до свого ешелону. При цьому 27 студентів та гімназистів помилково вийшли на станцію, яку захопили червоні, потрапили в полон і незабаром були розстріляні. Загалом загинуло майже 300 захисників Крутів, решта вночі виїхали до Ніжина.
Матеріали до теми:
Вулиця героїв Крут... Героїзм вчора і сьогодні: від Крут і до... чого? Майбутні українські офіцери мало знають про Крути.
Крути обороняли юнкери Юнацької військової школи та козаки під командуванням сотника Аверкія Гончаренка. Розмовляючи з ним про телефону в ніч на 27 січня, Муравйов висунув свої вимоги: «Підготуватися до зустрічі переможної Червоної армії, приготувати обід. Незрілість юнкерів вибачаю, а офіцерів усе одно розстріляю».
О четвертій годині ранку з Києва до Крутів прибула Перша сотня Помічного куреня, сформованого зі студентів та гімназистів, і кількість захисників станції зросла до п’ятисот двадцяти вояків.
Вранці 29 січня на підступах до Крутів з’явилося шеститисячне військо, яке складали російські солдати, балтійські матроси і червоногвардійці з Москви та Брянська. Ось як згадував ту атаку Гончаренко: «Раннім ранком червоні розпочали свій наступ у зімкнутих колонах; виглядало так, якби йшли на парад, занедбуючи найпримітивніші засоби безпеки. Тільки-но червоні наблизились на віддаль пострілу, ми їх привітали сильним вогнем чотирьох сотень і шістнадцяти кулеметів.Під прямими пострілами переходили вони врозсип, зазнаючи великих втрат у своїх рядах».
Сотник Лощенко причепив до паровоза платформу з гарматою, обкладеною мішками з піском, і з неї один обстрілював більшовицькі лави уздовж колії. О другій годині на допомогу червоним підішли бронепоїзд та Перший Петроградський загін, і Гончаренко був змушений ввести в бій останній резерв з тридцяти юнаків: «По двох годинах наше окруження розпочалося дуже солідно, з застосуванням всіх тактикою вказаних правил. Сила противника, яка у багато разів перевищувала нас, прискорювала нам вирок, і тільки слабе темпо його наступу дало можливість дотягти бій до 9-ї години вечора, коли-то настала темна, туманна ніч».
Щоб уникнути оточення, українські вояки відступили до свого ешелону. При цьому 27 студентів та гімназистів помилково вийшли на станцію, яку захопили червоні, потрапили в полон і незабаром були розстріляні. Загалом загинуло майже 300 захисників Крутів, решта вночі виїхали до Ніжина.
Матеріали до теми:
Вулиця героїв Крут... Героїзм вчора і сьогодні: від Крут і до... чого? Майбутні українські офіцери мало знають про Крути.