Головна причина зростання темпів інфляції в Україні – це соціальні видатки Кабінету Міністрів, не підкріплені економічним зростанням, мовиться у монетарному звіті Національного банку за перший квартал цього року. Серед інших інфляційних чинників фахівці Нацбанку називають і зростання світових цін на енергоносії та продовольство.
Збільшення соціальних виплат населенню і справді є однією з головних причин нинішньої інфляції, вважає директор Міжнародного інституту приватизації Олександр Рябченко. Однак цю політику започаткував не нинішній уряд, звертає увагу він.
«Така стратегія тривала вже 3–4 роки, а останній рік вона була підкріплена ще й програмою повернення внесків «Ощадбанку». Тому економіка просто зреагувала на накопичення за 4 роки невідповідності соціальних виплат зростанню економіки. Інфляцію можна подолати тільки тоді, коли всі політичні сили зійдуться на тому, що важливіша доля держави, ніж зростання електорату кожного уряду, який приходить до влади», – вважає фахівець.
Винні всі, і сама лише критика не врятує
На думку ж економіста Ігоря Шпака, серед причин нинішньої інфляції є не тільки урядова політика, а й політика самого Нацбанку.
«Незважаючи на приплив валюти у державу, у нас де-факто був фіксований валютний курс. Де-юре він у нас плаваючий, а фактично він був 5,05. Упродовж багатьох років Національний банк був змушений викуповувати долари за фіксованим курсом 5,05, таким чином збільшуючи і збільшуючи грошову масу. Значне зростання монетарних агрегатів, до якого належить і зростання грошової маси, також посилювало інфляційні очікування», – зауважує економіст.
Публічна дискусія, навіть гостра, якщо вона веде до напрацювання продуктивних спільних рішень — це одне. Зовсім інше, коли все обмежується лише взаємною критикою і політичним піаром. Саме це, на думку політолога Андрія Єрмолаєва, створює реальну загрозу для економіки.
«І для економічних агентів, і для бізнесу, і для структур, які є споживачами бюджетних коштів, усе це виглядає як ризикові сигнали. Кому вірити? На яке рішення чи проект рішення орієнтуватися? Ну, а головне, який може бути відповідний прогноз, зокрема, у питаннях цінової політики, регуляторної політики, у питаннях, пов’язаних із долею приватизації? Оця відсутність практичної взаємодії і політичний піар на критиці мені видаються сьогодні головною загрозою для економіки», – вважає політолог.
Насправді, економічні дискусії між Президентом і урядом – навколо приватизації і бюджету, газопостачання, соціальних виплат чи інфляції – важко назвати конструктивними. Так само важко не помітити, як саме позначається на економіці країни боротьба навколо Фонду держмайна чи Ощадбанку.