«Політична угода не є гарантією від нових політичних конфліктів» – Андрій Єрмолаєв

Р.С.: Пане Єрмолаєв, які перспективи, що під цією угодою підпишуться представники усіх п’яти фракцій?

С.Є.: Завершення цього тижня свідчить: більшість політичних сил у парламенті бажають відновити його роботу. Позитивний імпульс дав і Президент, який сказав, що у нього немає жодного бажання реалізовувати право на достроковий розпуск. Він вважає, що цей парламент має ще працювати, і закликає до порозуміння. Однак сам по собі документ – це, швидше, візуалізація волі, ніж якийсь робочий інструмент. Депутатам потрібно просто дотримуватися закону, регламенту, і того порядку денного, який вони самі ухвалюють, і відмовитися від конфліктних питань, які завели у глухий кут. Комуністи, можливо, утримаються від підписання угоди. Вони цю позицію заявили, і я думаю, що для збереження власного реноме вони лишаться осторонь. Але я у цьому також не бачу проблеми, тому що якщо на момент початку роботи сесії підтвердиться інформація, що питання України на саміті НАТО буде відкладене, то і вони, думаю, займуть конструктивну позицію. Так що є висока вірогідність початку роботи парламенту. Р.С.: Чим, на Вашу думку, є ця політична угода: це консенсус, компроміс або ж чиясь капітуляція?

С.Є.: Ні, це не консенсус. Тому що консенсус передбачає погодження усіх і вироблення спільної позиції. А тут про спільність говорити зарано, тому що сам механізм опрацювання цих рішень передбачає відмову від конфліктних питань. І це не поразка. Тому що ситуація, яка виникла у парламенті, насправді не вирішується у самому парламенті. У нас знову загострилася політична криза — криза влади. Консенсусу і поразки тут немає. Це, скоріше, компроміс. Кожен пішов на поступки.

Р.С.: Якщо угода таки буде підписана, то чи є бодай якісь гарантії унеможливлення подібної ситуації, скажімо, через тиждень?

С.Є.: Якби Віктор Ющенко не розглядав коаліцію лише як можливу пропрезидентську коаліцію, можливо, ми б мали іншу ситуацію. Але навіть ця угода, на жаль, не є гарантією від нових політичних конфліктів, як між різними інституціями влади, так і між різними політичними силами. Так що це ключ до проблеми, яка виникла сьогодні, але, на жаль, це не є ліки на майбутнє. До речі, сама по собі конституційна реформа теж не вирішує всіх проблем. Якщо буде виконуватися нинішня Конституція, то є шанс, що і змінена Конституція буде працювати. Але якщо сьогодні буде продовжено правовий нігілізм, у мене дуже сумні прогнози щодо майбутнього.