Головне запитання для політиків і поліції: чому спалахнули заворушення і як уникнути їх розростання?
Якщо поглянути на мапу Лондона, то видно, що насильство, окрім району Тотенхем, вразило ще принаймні чотири місцевості британської столиці, які можна назвати бідними і такими, де значну частину населення складають расові та релігійні меншини.
Громадський активіст Сімеон Бравн розчарований насильством і мародерством, але просить не забувати, що «це почалося, як мирний протест з вимогами підзвітності поліції і прозорості у справі Марка Дуґана». «І це було частиною ширшого руху за підзвітність і прозорість», – зауважує він.
Справа Марка Дуґана стала іскрою. У четвер цей мешканець північного Лондона був застрелений поліцією під час спроби його затримати.
Представники поліції кажуть, що службовці відповіли вогнем на застосування вогнепальної зброї підозрюваним. Але навіть поліція визнає, що громадськість не була поінформована про інцидент вчасно і належним чином. Як результат у соціальних мережах в інтернеті поширилися чутки.
У суботу під будівлею місцевою поліції в Тотенхемі близько двох сотень людей вимагали притягнення до відповідальності винних за смертельний інцидент. Але потім почалися масові заворушення з підпаленим автобусом, розбитими вітринами і пограбованими крамницями, спаленими будівлями й автомашинами.
Заворушення спалахують кожного вечора в нових районах Лондона.
Заступник премєр-міністра Нік Клеґґ наголошує, що уряд готовий працювати над проблемами взаємин поліції і місцевих мешканців, але не потуратиме грабункам.
«Це були невиправдані нагоди, якими скористалися для грабунку і насильства. Не більше і не менше. І це абсолютно неприйнятно. І найбільше потерпіли ті, хто втратив свій бізнес, торгівці, які втратили свої крамниці, родини, які втратили свої помешкання», – наголосив заступник прем’єр-міністра.
Як і в більшості ситуацій – простих відповідей на питання немає. Насильство засуджють, але вказують також, що такі події фактично не можливі у благополучних районах, де менший рівень безробіття та злочинності, і де живуть більш забезпечені лондонці.
Якщо поглянути на мапу Лондона, то видно, що насильство, окрім району Тотенхем, вразило ще принаймні чотири місцевості британської столиці, які можна назвати бідними і такими, де значну частину населення складають расові та релігійні меншини.
Громадський активіст Сімеон Бравн розчарований насильством і мародерством, але просить не забувати, що «це почалося, як мирний протест з вимогами підзвітності поліції і прозорості у справі Марка Дуґана». «І це було частиною ширшого руху за підзвітність і прозорість», – зауважує він.
Справа Марка Дуґана стала іскрою. У четвер цей мешканець північного Лондона був застрелений поліцією під час спроби його затримати.
Представники поліції кажуть, що службовці відповіли вогнем на застосування вогнепальної зброї підозрюваним. Але навіть поліція визнає, що громадськість не була поінформована про інцидент вчасно і належним чином. Як результат у соціальних мережах в інтернеті поширилися чутки.
У суботу під будівлею місцевою поліції в Тотенхемі близько двох сотень людей вимагали притягнення до відповідальності винних за смертельний інцидент. Але потім почалися масові заворушення з підпаленим автобусом, розбитими вітринами і пограбованими крамницями, спаленими будівлями й автомашинами.
Заворушення спалахують кожного вечора в нових районах Лондона.
Заступник премєр-міністра Нік Клеґґ наголошує, що уряд готовий працювати над проблемами взаємин поліції і місцевих мешканців, але не потуратиме грабункам.
«Це були невиправдані нагоди, якими скористалися для грабунку і насильства. Не більше і не менше. І це абсолютно неприйнятно. І найбільше потерпіли ті, хто втратив свій бізнес, торгівці, які втратили свої крамниці, родини, які втратили свої помешкання», – наголосив заступник прем’єр-міністра.
Як і в більшості ситуацій – простих відповідей на питання немає. Насильство засуджють, але вказують також, що такі події фактично не можливі у благополучних районах, де менший рівень безробіття та злочинності, і де живуть більш забезпечені лондонці.
