9 грудня відбувся Паризький саміт «нормандської четвірки» – Ангели Меркель, Емманюеля Макрона, Володимира Зеленського та Володимира Путіна. У річницю домовленостей, найвагомішим результатом яких став масштабний обмін полоненими у грудні 2019-го, Україна та Росія обмінялись заявами: Кремль висловився проти нового саміту, мотивуючи це нібито невиконанням домовленостей попереднього з боку Києва, а Київ закинув, що Кремль блокує узгодження політичних пунктів врегулювання у ТКГ. Радіо Донбас.Реалії коротко систематизує, як виконувались сторонами досягнуті рік тому домовленості.
Отже, рішення «нормандського саміту» передбачало:
1. Невідкладні заходи зі стабілізації ситуації в зоні конфлікту
Малось на увазі:
- повне та всеохопне припинення вогню
- розробка та імплементація оновленого плану з розмінування
- узгодження трьох додаткових ділянок розведення до кінця березня 2020 року
Що є:
Нове всеохопне перемир'я було підписане 27 липня. З цього моменту Україна впровадила у свій лексикон термін «провокативні неприцільні обстріли». Штаб ООС щоразу акцентує, що не відкриває вогонь у відповідь на такі обстріли.
За три місяці відтоді російські гібридні сили здійснили таких неприцільних, а також прицільних, обстрілів 322.
Було вбито обстрілами або снайперами 4 військовослужбовців.
Також фіксувались підходи ДРГ до українських позицій і запуски безпілотників.
Угруповання «ЛДНР», підконтрольні Росії, на своїх ресурсах періодично стверджують, що умови тиші порушує українська сторона.
Ділянки розведення були узгоджені не до кінця березня, а значно пізніше, восени 2020 року. Але їх навіть не три, а чотири – Слов’яносербськ, Петрівка і Нижньотепле у Луганській області та Григорівка – у Донецькій. А рамковий план дій з розмінування узгодили у ТКГ 2 вересня. Це 19 ділянок.
2. Звільнення та обмін утримуваних осіб, за формулою «всіх на всіх», починаючи з «усіх встановлених на всіх встановлених», при розумінні, що міжнародним організаціям, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста (МКЧХ), буде надано повний і безумовний допуск до всіх утримуваних осіб.
Що є. За рік із часу саміту відбулось два обміни полоненими: великий у грудні 2019-го там малий у квітні 2020-го. На волю повернулись 85 українців. Окупаційним адміністраціям були передані 135 людей.
Водночас, у тюрмах окупованої частини Донбасу залишаються більше ніж 200 незаконно утримуваних громадян. У жовтні Україна передала російській стороні в ТКГ список полонених, яких би хотіла звільнити. Список не оприлюднювався, проте відомо, що є особи, котрих окупаційні адміністрації не підтверджують по кілька років , хоча достеменно відомо, що вони перебувають у полоні. Наприклад, як Валерій Матюшенко, Станіслав Боранов, Євген Ставцев та інші.
Більше на цю тему в ефірі:
3. Досягнення протягом 30 днів домовленості в рамках Тристоронньої контактної групи про нові пункти пропуску через лінію розмежування, виходячи передусім з гуманітарних критеріїв.
Традиційно протягом всіх років війни російська сторона вимагала відкриття КПВВ у Щасті, і у 2020-му Україна погодилась на це (хоча раніше військові експерти наголошували, що це небезпечно через панівну висоту російських гібридних сил у цьому районі та наявність Луганської ТЕС).
Разом з тим, усі роки конфлікту Україна наполягала на відкритті КПВВ у Золотому. Він давно збудований, але пропуск з протилежного боку не відкривали. Обидва пункти перетину спробували запустити одночасно 10 листопада, однак російські гібридні сили не відкрили жоден зі свого боку. Вони аргументували це тим, що пропуск у Щасті має бути відкритий для транспорту, а не лише пішоходів (КПВВ розташований на мосту через Сіверський Донець).
4. Заходи з імплементації політичних положень Мінських угод. Це сформульовано так: «Сторони висловлюють зацікавленість у досягненні домовленостей у рамках «нормандського формату» і Тристоронньої контактної групи щодо всіх правових аспектів особливого порядку місцевого самоврядування (особливого статусу) окремих районів Донецької та Луганської областей – як вказано в Комплексі заходів з виконання Мінських домовленостей від 2015 року – з метою забезпечення його функціонування на постійній основі. Вони вважають за необхідне інкорпорувати «формулу Штайнмаєра» в українське законодавство згідно з версією, узгодженою Н4 та Тристоронньою контактною групою».
Що є. Увесь цей час Росія наполягає на черговості виконання пунктів Мінських угод «вибори – контроль над кордоном». Це порядок, запропонований формулою Штайнмаєра.
Україна виступає проти проведення виборів до передачі контролю над кордоном та відобразила це у власному плані врегулювання конфлікту, запропонованому через ОБСЄ Тристоронній контактній групі. Росія його відкинула, запропонувавши свій із протилежною послідовністю дій та пунктами, що мали б змінити українську Конституцію.
Зараз фракція «Слуга народу» внесла до Верховної Ради проєкт продовження закону про «особливий статус» часів Петра Порошенка. Він пролонгується щороку майже автоматично. У цьому законі прописана уся схема особливого урядування в ОРДЛО, однак умовою його вступу у дію є відновлення контролю над усім українсько-російським кордоном.
5. Наступна зустріч впродовж чотирьох місяців стосовно політичних та безпекових умов, серед іншого – для організації місцевих виборів.
За рік нова «нормандська зустріч» не відбулась. У річницю саміту Росія висловилась проти нового саміту на даному етапі, голова ж української делегації у ТКГ Леонід Кравчук заявляв, що Київ розраховує на таку зустріч до кінця 2020 року.
