Керолін Норденґріп була депутаткою шведського парламенту – Риксдаґу. Понад 15 років вона пов’язувала своє життя винятково із політикою у рідній країні, та торік, після побачених новин про Ірпінь та Бучу, захотіла усе кардинально змінити життя. І змінила.
Нині замість ділового костюму вже носить камуфляж Збройних сил України і готується до відправлення на фронт у складі 47-ї окремої механізованої бригади «Маґура».
Чи має військовий досвід? Яку роботу виконувала як парламентарка і яку нині готова виконувати на передовій? А також скільки довідок зібрала, аби долучитися до українського війська? Ексклюзив Радіо Свобода.
Родом Керолін із кількатисячного містечка Боллебюгд поблизу Ґетеборга у Швеції. Із дитинства захоплювалася заняттями у тренажерному залі, подорожами. Отримала шведську базову освіту у технічно-інженерній галузі, вчилася конструювати мости, та справжнє своє покликання, розповідає, знайшла у роботі на громаду.
Так почалася політична кар'єра довжиною у 15 років.
«Спочатку мене обирали у муніципалітети різних рівнів. Водночас я працювала на посаді, як кажуть у нас, риґс-омбудсман: допомагала партії розв'язувати проблеми, навчати нових політиків, виконувала інші завдання. А по тому виборча комісія партії внесла мене у список до Риксдагу», – каже Керолін.
У шведському парламенті вона пробула із 2018-го до 2022 року як представниця політичної сили «Шведські демократи». Ця партія позиціонує себе як націоналістична, правого спрямування. Її представники закликають боротися із напливом мігрантів у Швецію, а донедавна деякі з них скептично висловлювалися про місце Швеції у НАТО. Утім, вступ країни до альянсу офіційно підтримали.
Думка Керолін теж змінювалася аналогічно.
«У минулому я вважала інакше, але зараз переконана, що НАТО є найкращим рішенням для Швеції. Я думаю це вкрай важливо. Росія зробила велику помилку, думаючи, що війна змусить інші країни боятися приєднатися до НАТО, але сталось навпаки. Європа стає сильнішою, НАТО стає сильнішим», – підсумовує експарламентарка.
Приблизно 7000 євро на місяць – такою була її депутатська зарплатня.
«Я працювала у комітеті з питань національної оборони. Щотижня ми проводили зустрічі, де обговорювали питання майбутнього збройних сил Швеції. Окрім того, я працювала на засіданнях з питань розгортання шведських сил в інших країнах. Також я була в експертній раді, яка опікується питаннями експорту зброї».
На думку Керолін, місце України – теж нині у НАТО, але розмов на політичні теми вона уникає. Каже: після початку повномасштабної війни Росії проти України вони її цікавлять усе менше, пережила переломний момент у свідомості.
«У Риксдаґу на зустрічі буквально на другий день після початку повномасштабної війни ваш посол був у Швеції і розповідав нам, яка ситуація в Україні. І я так добре пам'ятаю момент, коли опустила очі, подивилась на свій недешевий костюм і подумала: «Що я тут роблю? Я ж – військова», і буквально через тиждень я вже була в Україні», – розповідає експарламентарка.
На власні очі вона бачила Київщину під час активних бойових дій і загалом провела в Україні шість тижнів. Утім, змушена була повернутися додому через роботу.
Відтоді чекала можливості знову потрапити в Україну. Та вже як солдат, а не депутатка.
Окопи Нью-Йорка: як ЗСУ тримають оборону біля цього українського села
– Яке було ваше перше враження про Україну та українців?
– Я була дуже здивована. Наскільки комфортно та легко з українцями працювати, наскільки українці ввічливі. Ще момент, який запам'ятався – як українці поводяться з тваринами. Це також багато каже про людей.
На початку жовтня Керолін знову була у Києві та шукала підрозділ ЗСУ, до якого могла б приєднатися. Адже за її плечима був не тільки політичний досвід. У 15 років вона добровільно отримала військово-повітряну підготовку, а у 19 – пройшла 11-місячну строкову службу.
– Скільки документів чи дозволів вам довелось зробити, аби приєднатись до лав ЗСУ? Я чув від вас про щонайменше 56, так?
– Дуже багато штампів (усміхається – ред.). Українці справді люблять штампи. Кожен лікар, якого ти бачиш, та й усі, хто брав мої документи, всі мали свої штампи.
– Як ви потрапили у свою нинішню військову бригаду, 47-му ОМБр «Маґура»?
– Я пішла туди, пройшла тренування й через 2 місяці вони сказали, що задоволені моєю роботою та хочуть залишити мене як тренера навчального підрозділу. І мені дуже подобається працювати з ними, це чудова бригада.
У цій бригаді служить ще один швед. Коли я приїхала сюди (в Україну – ред.) вперше, в березні, у нас були думки щодо створення шведського підрозділу ЗСУ. Але ця ідея не була реалізована й усіх розділили по різних локаціях. Проте ми підтримували зв'язок й, повернувшись в Україну, я дізналася, що є одне вакантне місце.
Місце було у піхоті. А Керолін – стрілець. Цим займалася ще у шведській армії.
– Зазвичай наше завдання полягає в тому, щоб стати таким собі щитом перед ворогом. Захистити географічну зону чи важливий об'єкт.
– Ви цю роботу готові виконувати і на фронті? У вас є звання?
– Вирішувати, чим я буду займатися, будуть у моїй бригаді. Це я сама не обираю. Коли усі питання з документами будуть закриті, я стану сержантом. Точно не знаю, коли нас відправлять на передову, але це точно буде незабаром.
Поки ж Керолін тренує з нуля українських солдатів без військового досвіду, і розповідає із усмішкою, вчаться надзвичайно швидко, бо хочуть навчитися.
ЗСУ продовжують тримати оборону Бахмуту
Під час тренування солдатів я даю команди українською
– Чи ви вже знаєте хоча би кілька слів українською, адже на передовій вам вони знадобляться?
– Так, в Duolingo я вже пройшла 260 днів курсу (усміхається – ред.). Проте мою українську треба ще вдосконалювати. Під час тренування солдатів я даю команди українською, навіть якщо для допомоги поруч є «перекладач» (каже українською – ред.).
– А інші українські слова знаєте?
– Дякую, будь ласка. Та багато ще (усміхається – ред.).
Народе України, продовжуй відстоювати свободу та мир. Україна – чудова країна й гідна того, щоб за неї битися. Саме тому я тут
Під час інтерв'ю вона зізнається: розхвилювалася, адже це перший запис для українських ЗМІ. Розмову підсумовує наступними словами:
«Народе України, продовжуй відстоювати свободу та мир. Україна – чудова країна й гідна того, щоб за неї битися. Саме тому я тут.
А громадянам Швеції хочу сказати: продовжуйте підтримувати українців і зброєю, і економічно. Це необхідно, щоб вони і надалі боролися».
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року ООН зафіксувала в Україні 10 582 випадків загибелі цивільних людей, а також щонайменше 19 875 випадків поранення цивільних. Про це заявив верховний комісар ООН із прав людини Фолькер Тюрк 22 лютого 2024 року.
«Ймовірно, що реальна кількість втрат серед цивільних осіб є набагато вищою», – кажуть в місії.
