Музика при свічках, музика крізь століття

Невідштукатурені цегляні стіни музею, напівтемрява, вогники свічок… У такому антуражі звучить клавесин. Той, який можна послухати у Дніпропетровську, виготовили кілька десятиліть тому на одному із німецьких заводів за традиціями давніх майстрів.

Аспірант кафедри старовинної музики Національної музичної академії України Олександр Панаскін – ініціатор мистецького проекту «Звуки крізь століття». Клавесиніст трохи жалкує: інструмент, без якого складно уявити життя Європи 16-17-го століть, бо ж звучав він усюди – від аристократичних салонів до цирюлень, наразі сприймається як щось дуже рідкісне і непопулярне. Та й імена відомих колись композиторів – Франсуа Куперена, Георга Муффата, Жана-Філіпа Рамо – в епоху електронних ритмів уже знає далеко не кожен. Однак від тієї музики можуть щеміти і серця сучасників, переконаний Олександр Панаскін.

«Цей проект розрахований на людей, яким цікаво не те, що вражає, а те, що зачіпає струни душі, на людей із тендітним сприйняттям прекрасного», – наголошує Олександр Панаскін.

Клавесиністка Ольга Шадріна-Личак приїхала із Києва

Почути старовинний музичний інструмент в Україні зараз непросто. Клавесиністка Ольга Шадріна-Личак приїхала із Києва спеціально, щоб зіграти для дніпропетровської публіки. Розповідає, що навіть у столичних концертних залах її колеги рідкісні гості: справжніх поціновувачів мало, запросини нечасті. В аспірантурі кафедри старовинної музики Національної музичної академії, де викладає пані Шадріна-Личак, за класом клавесину наразі навчається всього четверо музикантів. Оце і вся українська школа. Сама Ольга Шадріна-Личак стажувалась у Страсбурзі, залюблена у французьку клавесинну музику.

Ольга Шадріна-Личак: «Люди, які писали і слухали цю музику 300, 400, 500 років тому, все це відчували, переживали, так як і ми, тому та музика цікава для нас і зрозуміла. Саме через музику ми можемо відчути тих людей, трішечки наблизитись до тієї епохи. А втім, мені здається, що вони жили якось більш гостро, чуттєво».

Послухати музику 400-500-річної давнини до літературного музею збирається кілька десятків людей. Публіка нечисленна, але віддана. Пані Валентина, яка намагається не пропустити жодного концерту, зауважила: «Цей проект – це відкриття. У цьому є прагнення зробити людей хоч трішечки щасливішими. Бо ж кожна людина думає про любов, красу, кохання…»

Наразі увесь проект «Звуки крізь століття» тримається на ентузіастах. Ціна квитків мінімальна, і зібраних коштів ледь вистачає на оренду приміщення. Організатори жартують: трохи заощаджувати вдається на електриці – вечори старовинної музики проходять при свічках.