Р.С.: На підставі чого можна сподіватися, що зміна політичної еліти стане процесом якісним, а не просто кількісним, віковим?
В.А.: Ці речі не можна сформувати ні державною політикою, ні жодними механізмами. Я переконаний, що ситуація, в якій ми зараз перебуваємо, є вже найнижчою точкою ями, з якої можна тепер тільки вибиратися. І молодь, зокрема, перебуває в такій ситуації тепер, що вона просто змушена шукати альтернативних шляхів досягнення кращого майбутнього. Влада не має довіри, і ті політики, які її можуть замінити, теж не мають довіри. Тому я не сумніваюсь у тому, що процес буде відбуватися незалежно від цього. Буде незалежно вироблятися філософія, нова ідеологія і гуртуватися нове середовище, яке мусить замінити це. Іншим складним питанням є, наскільки існуючі зараз механізми управління, традиції і цінності будуть готові поступитися тим, які прийдуть на заміну.
Р.С.: Але все-таки молодь прагнутиме ті цінності, про які Ви говорили, внести в еліту. Якими саме можуть бути ці цінності?
В.А.: Власне, стоїть питання в тому, щоб їх виховувати. І зокрема, це питання формування нових ідеологій. В Україні немає ідеологічних партій. Я переконаний, що майбутнє якраз за ідеологічними партіями, тобто що молодь мусить усвідомити, що одним із шляхів приходу до влади має стати ідеологія. І тому єдиний шлях – це, дійсно, альтернативна еліта.
Р.С.: Яким Ви бачите шлях молодої людини, яка стане потім членом політичної еліти, у велику політику?
В.А.: Перше – це ідея. Така людина мусить нести в собі ідею. Наступний крок – вона несе цю ідею в маси, вона розказує людям про альтернативний шлях, вона їх мобілізує і здобуває підтримку. Вона будує альтернативну систему, альтернативний шлях.
Р.С.: Тобто це, на Вашу думку, шлях все-таки більше через громадські організації, ніж через політичні партії, які існують?
В.А.: Звичайно. Виключно громадський рух може сформувати альтернативне бачення. Тільки через громадський рух; але який, знову ж таки, має бути натхненний новими ідеями. І ефективністю, в першу чергу, а не тільки фактом свого існування, що, мовляв, у нас існує декілька десятків організацій – а якраз фактом того, що вони діють ефективно і діють у своїх інтересах, діють стратегічно, а це означає, що вони думають про майбутнє.