Обсерваторія на горі Піп Іван має «брата» – музей у Верховині. Йому виповнюється 70 років

Про колишню обсерваторію на горі Піп Іван, яку ще називають «Білим слоном» за схожість до цієї тварини взимку, коли її огортає сніг, знає багато хто — від звичайних туристів до науковців і чиновників. Та широкому загалу мало відомо, що паралельно зводились два об’єкти: обсерваторія і музей у Жаб’є-Ільці. Для поляків, найімовірніше, це були не лише науково-культурні заклади, каже теперішній керівник музею Юрій Кречуняк: «Існувала релейна станція з гори Піп Іван на музей в Жаб’є-Ільці і звідти кабелем прямий зв’язок ішов на Варшаву. Все-таки об’єкт цей мав стратегічне значення, раз військові будували, тим більше Юзеф Пілсудський сам неодноразово приїжджав і був на відкритті і обсерваторії, і музею. Це на той час досить солідна техніка, яка дозволяла досконало притягати майже всі об’єкти Європи».

Недовго тоді проіснував музей – до вересня 1939-го. Великі скульптури і картини навіть не встигли доїхати з Польщі, залишились у Варшаві і Кракові. За наступні піввіку частина експозиції потрапила до музеїв Станіслава і Коломиї, зникли авторські роботи Шкрібляків з Яворова, будинок розібрали, цегла пішла на будівництво будинку райкому партії, щось розтягли місцеві люди, решту довершила пожежа.

Крім ентузіазму, потрібні й гроші

Відродження музею розпочалось у 90-х роках з ініціативи Всеукраїнського товариства «Гуцульщина», філії «Гуцульщина» НДІ українознавства. Ентузіасти, в тому числі й Юрій Кречуняк, збирали документи, світлини, ужиткові речі, роботи народних майстрів. Є колекція ляльок-гуцулят, які об''їздили всю діаспору – від Америки до Австралії, стародруки. Одну з книг, «Ліствицю» Іоанна Синайського, Юрій привіз з Мордовії, де бібліотеку вивезених галицьких священиків заробітчани «підкладали у ватру». Юрій Кречуняк каже: «Знайшов уже їм дров і заміну-еквівалент, а ці книги помалу вилучив і зберіг. І цілу бібліотечку поштою переслав додому, зберігав і зараз виставлено в музеї для огляду».

Певний час саме вдома зберігав значну частину музейних експонатів Юрій Кречуняк. Кілька років тому історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина» отримав приміщення – один зі старих корпусів школи. Проводять реконструкції, для експозиції готують чотири зали. Разом зі школярами записують від старших людей легенди, перекази, коломийки, обрядові пісні.

Перші дві експозиції – «Природа рідного краю» та до 25-річчя сімейного ансамблю Ванджураків-Ільків. Позитивною є і зміна статусу музею, який рік тому став філією обласного краєзнавчого, каже начальник обласного управління туризму і культури Володимир Федорак: «Щоб з фондів краєзнавчого музею поповнити музей у Верховині певними експонатами, ми даємо на 5 років експонати безкоштовно, згідно з укладеними угодами. Іншими словами, не потрібно виділяти величезні кошти. І за цей час працівники музею повинні залучити свій фонд».

Зараз у музеї «Гуцульщина» кілька сотень експонатів, хоча 70 років тому їх було близько 30 тисяч. Придбання нових – справа не лише часу. Знаючи цінність старожитностей чи робіт народних майстрів, люди не поспішають щось віддавати в музей «за так». Для того, щоб їх викупити, і створюватиметься фонд.