Головний кандидат на посаду президента країни Дмитро Медведєв відразу після офіційного висування його кандидатури владною партією «Єдина Росія» відмовився від участі у телевізійних дебатах, мотивуючи це тим, що він … зайнятий на роботі.
Ніде правди діти, від телевізійних дебатів відмовлялися і представники самої «Єдиної Росії» під час парламентської передвиборної кампанії. Однак тоді вулиці російських міст аж рясніли передвиборними плакатами партії, її лідери брали участь хоча б у формальних зустрічах із виборцями.
Медведєв також їздив по регіонах, також зустрічався з виборцями – однак швидше не як кандидат на Президента, а як перший віце-прем’єр. Він не виклав своєї програми дій, його зайнятість не дала йому можливості висловити власні політичні погляди у дебатах із іншими кандидатами на президентську посаду.
Та й самі кандидати, швидше, імітували передвиборну боротьбу, аніж реально брали участь у кампанії. Активність лідера комуністів Геннадія Зюґанова та лідера ЛДПР Володимира Жириновського не можна було порівняти з їхньою ж активністю під час парламентських перегонів.
А з іншого боку – чого дивуватися? Адже кілька місяців тому йшлося про їхнє політичне виживання, а зараз – про просту формальність…
Президентські вибори – не такі, як минулого разу
Практично такими ж були і попередні президентські вибори, коли Володимир Путін балотувався на другий термін.
Тоді у виборах взагалі не брали участь провідні політики: Володимир Жириновський висунув замість себе власного охоронця, Геннадій Зюґанов поступився місцем у виборчому бюлетені іншому кандидатові від комуністів — Миколі Харитонову. Однак тоді йшлося про переобрання добре знайомого політика.
І, до речі, як іще один штрих у порівнянні тих та теперішніх виборів: тоді Кремль спокійно поставився до балотування демократичного кандидата Ірини Хакамади.
На «виборах Медведєва» демократичних кандидатів уже немає: роль «демократичного опозиціонера» було довірено зіграти маловідомому політикові Андрію Богданову, якого можна порівняти, скоріше, з Володимиром Жириновським, аніж із представниками традиційного демократичного середовища.
Ніде правди діти, від телевізійних дебатів відмовлялися і представники самої «Єдиної Росії» під час парламентської передвиборної кампанії. Однак тоді вулиці російських міст аж рясніли передвиборними плакатами партії, її лідери брали участь хоча б у формальних зустрічах із виборцями.
Медведєв також їздив по регіонах, також зустрічався з виборцями – однак швидше не як кандидат на Президента, а як перший віце-прем’єр. Він не виклав своєї програми дій, його зайнятість не дала йому можливості висловити власні політичні погляди у дебатах із іншими кандидатами на президентську посаду.
Та й самі кандидати, швидше, імітували передвиборну боротьбу, аніж реально брали участь у кампанії. Активність лідера комуністів Геннадія Зюґанова та лідера ЛДПР Володимира Жириновського не можна було порівняти з їхньою ж активністю під час парламентських перегонів.
А з іншого боку – чого дивуватися? Адже кілька місяців тому йшлося про їхнє політичне виживання, а зараз – про просту формальність…
Президентські вибори – не такі, як минулого разу
Практично такими ж були і попередні президентські вибори, коли Володимир Путін балотувався на другий термін.
Тоді у виборах взагалі не брали участь провідні політики: Володимир Жириновський висунув замість себе власного охоронця, Геннадій Зюґанов поступився місцем у виборчому бюлетені іншому кандидатові від комуністів — Миколі Харитонову. Однак тоді йшлося про переобрання добре знайомого політика.
І, до речі, як іще один штрих у порівнянні тих та теперішніх виборів: тоді Кремль спокійно поставився до балотування демократичного кандидата Ірини Хакамади.
На «виборах Медведєва» демократичних кандидатів уже немає: роль «демократичного опозиціонера» було довірено зіграти маловідомому політикові Андрію Богданову, якого можна порівняти, скоріше, з Володимиром Жириновським, аніж із представниками традиційного демократичного середовища.