Польський часопис висловлює у зв’язку з цим думку, що президент Росії править не як цар, а як глава корпорації, коли прибуток – найважливіша річ. «Впрост» також міркує над тим, що «кремлівські клани контролюють продаж енергоресурсів Києву» і мають до сьогодні посередника у цій брудній справі, який іменується «РосУкрЕнерго».
Польський часопис стверджує, що Семена Могилевича, боса російської мафії, який до сьогодні стоїть за створеною ним структурою (тим же «РосУкрЕнерго») заарештували в Москві не просто так, «він дуже багато знав і мав зникнути», – погоджується з думками експертів «Впрост». Це ж видання називає одну з головних, на його думку, причин російських погроз про перекриття газу Києву: «російська влада таким чином стала на захист компанії, господарем якої був Семен Могилевич». «Впрост» дивує те, що Президент України Віктор Ющенко довго стояв на захисті існування саме цієї сумнівної посередницької компанії, але після довгої розмови з Путіним у Москві погодився на нових посередників, що вітала і Юлія Тимошенко.
Польський часопис резюмує, що у даній ситуації мова йшла лише про заміну «чужих» посередників на «своїх» і додає: не дарма ж під час візиту Юлії Тимошенко до Москви журналістів переправляли до «зореносної» на літаку пріснопам’ятного для українців газового концерну «Ітера».
Завершує «Впрост» свою публікацію словами про ймовірні багатства Путіна: «господар Кремля не прив’язаний до розкоші, але знає ціну грошей».
Про російсько-український газовий спір сьогодні пишуть і швейцарська «Нойє Цюрхер Цайтунґ» і французька «Ле Тепмс». Лейтмотивом цих публікацій є те, що Європу дуже непокоїть непрозорість російсько-українських газових стосунків.
А впливова лондонська «Файненшел Таймс», навпаки, пише з оптимізмом про зростання у світі привабливості українського інвестиційного регіону. Газета пише про високі темпи економічного зростання в Україні, попри політичний хаос і «світовий негативний фінансовий фон».
«Файненшел Таймс» наводить прогнози експертів про те, що Україна незабаром стане «наступною Польщею» для бізнесу, і стратегічна перевага Києва, на думку фахівців, у тому, що він «лежить на кордоні Європи та Азії».