Зажурені тополі, рушники на хрестах, дорога до хати, вкрита домовинами, квітами та свічками, грона калини, з яких от-от бризне багряна кров… У зображенні Голодомору як трагедії українського народу Федір Клименко свідомо уникав змарнілих людських облич і виснажених тіл, шукаючи образів більш глибоких та символічних.
Народний художник України зазначає, що обрав складну для живописного втілення тему невипадково. Чорний 33-й забрав життя багатьох людей у його рідній Миколаївці на Новомосковщині, обох дідів, сусідів. Та й сам художник пам’ятає голодну весну 47-го, тоді він був 10-річним хлопчиком.
Федір Клименко: «Хотів відтворити ту обстановку, в якій була людина в той час. Ось твір «Не доросли, не дожили, впали, як листочки». Два мої товариші, 7-ми і 8-ми років померли. Один помер, яму викопали, заховали, коли біжать – і другий помер… І це все не вигадано, все це взято з життя».
Фахівці відзначають: багато чим твори Федора Клименка нагадують українську народну картину. Кожне з полотен, вертикально орієнтоване і витримане у жовто-коричневій гамі, схоже на жалобну свічку. Емоційність зображеного підсилюють віршовані рядки-підписи – немов пісні-плачі.
Федір Клименко: «Під кожним полотном – куплет з мого вірша. «Ішла біда з торбиною по всій Україні, несла вона заплакані очі свої сині».
«Побачивши раз – можна відчути і зрозуміти більше, ніж вислухавши десятки промов»
Безкоштовне передання музеєві одразу 33-х живописних полотен – безпрецедентний дарунок художника в Україні, кажуть музейні працівники. Для робіт Федора Клименка вони вже знайшли гідне місце – в окремій виставковій залі, присвяченій голодоморам та політичним репресіям на Придніпров’ї, розповіла директор історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.
«Нашому музею пощастило, що є така людина, яка зробила такий щедрий дарунок. Для нас ще важливо те, що ми тепер зможемо поєднати документальні матеріали, емоційний погляд на події нашої історії. Коли відвідувач прийде до музею і побачить документ, а поруч відбиток його в творчості людини, це буде мати дуже великий емоційний вплив», – наголосила Надія Капустіна.
Полотна дніпропетровського художника з серії «Жнива скорботи» також матимуть можливість побачити люди в інших містах: оригінали картин мандруватимуть музеями України, а за кордон повезуть репродукції.
Заступник голови облдержадміністрації Євген Бородін зазначив: «Будуть виготовлені репродукції, які дадуть можливість ознайомитись в Україні і в діаспорі з цим надбанням. Побачивши раз, можна відчути і зрозуміти більше, ніж вислухавши десятки промов».
Між тим сам автор картин про Голодомор уже готує нові цикли, присвячені українській історії та сьогоденню. Зараз закінчує триптих «Мадонни 20-го століття» – про страждання українського жіноцтва. Чергова серія робіт – «Збережіть грядуще». Їх митець вже запланував передати в дарунок Дніпропетровському художньому музеєві.
Народний художник України зазначає, що обрав складну для живописного втілення тему невипадково. Чорний 33-й забрав життя багатьох людей у його рідній Миколаївці на Новомосковщині, обох дідів, сусідів. Та й сам художник пам’ятає голодну весну 47-го, тоді він був 10-річним хлопчиком.
Федір Клименко: «Хотів відтворити ту обстановку, в якій була людина в той час. Ось твір «Не доросли, не дожили, впали, як листочки». Два мої товариші, 7-ми і 8-ми років померли. Один помер, яму викопали, заховали, коли біжать – і другий помер… І це все не вигадано, все це взято з життя».
Фахівці відзначають: багато чим твори Федора Клименка нагадують українську народну картину. Кожне з полотен, вертикально орієнтоване і витримане у жовто-коричневій гамі, схоже на жалобну свічку. Емоційність зображеного підсилюють віршовані рядки-підписи – немов пісні-плачі.
Федір Клименко: «Під кожним полотном – куплет з мого вірша. «Ішла біда з торбиною по всій Україні, несла вона заплакані очі свої сині».
«Побачивши раз – можна відчути і зрозуміти більше, ніж вислухавши десятки промов»
Безкоштовне передання музеєві одразу 33-х живописних полотен – безпрецедентний дарунок художника в Україні, кажуть музейні працівники. Для робіт Федора Клименка вони вже знайшли гідне місце – в окремій виставковій залі, присвяченій голодоморам та політичним репресіям на Придніпров’ї, розповіла директор історичного музею імені Яворницького Надія Капустіна.
«Нашому музею пощастило, що є така людина, яка зробила такий щедрий дарунок. Для нас ще важливо те, що ми тепер зможемо поєднати документальні матеріали, емоційний погляд на події нашої історії. Коли відвідувач прийде до музею і побачить документ, а поруч відбиток його в творчості людини, це буде мати дуже великий емоційний вплив», – наголосила Надія Капустіна.
Полотна дніпропетровського художника з серії «Жнива скорботи» також матимуть можливість побачити люди в інших містах: оригінали картин мандруватимуть музеями України, а за кордон повезуть репродукції.
Заступник голови облдержадміністрації Євген Бородін зазначив: «Будуть виготовлені репродукції, які дадуть можливість ознайомитись в Україні і в діаспорі з цим надбанням. Побачивши раз, можна відчути і зрозуміти більше, ніж вислухавши десятки промов».
Між тим сам автор картин про Голодомор уже готує нові цикли, присвячені українській історії та сьогоденню. Зараз закінчує триптих «Мадонни 20-го століття» – про страждання українського жіноцтва. Чергова серія робіт – «Збережіть грядуще». Їх митець вже запланував передати в дарунок Дніпропетровському художньому музеєві.