Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Юлія Жмакіна:28 червня 1996 року український парламент ухвалив нову Конституцію. Президент за нею керував трохи не всім, а відповідав майже ні за що. Формально. Так і жили 8 років. Коли ж президентський термін добігав кінця, глава держави вирішив – повноважень у нього було таки забагато, більшість з них треба передати парламентові.
Відповідні зміни до цієї Конституції внесли у розпал Помаранчевої революції у грудні 2004 – це фактично був момент компромісу, безкровного розв’язання протистояння між старою і новою владою. З новообраним парламентом 2006 року країна стала жити за парламентсько-президентською моделлю. Але помітила це тільки тоді, коли Прем’єр-міністром при Президенті Ющенко став Віктор Янукович. Тобто битва за повноваження точиться вже не перший рік. Нарешті Президент сказав: так жити не можна, країні потрібна нова Конституція. А Прем’єр спересердя зауважила: чиюсь посаду треба прибрати – прем’єрську або президентську.
Сьогодні у «Вечірній Свободі» нам вдалося зібрати людей, які донесуть ставлення до цієї теми, до цієї проблеми конституційних змін ключових гравців – це представник Президента, заступник голови Секретаріату Президента Марина Ставнійчук, представник фракції Блоку Юлії Тимошенко, народний депутат Святослав Олійник і на телефонному зв’язку з нами представник фракції Партії регіонів народний депутат Олена Лукаш.
Пані Лукаш, скажіть, будь ласка, чому всі вголос заговорили про необхідність або переписати, або написати нову Конституцію?
Олена Лукаш: По-перше, всім доброго вечора. І напередодні чудового жіночого свята я б дозволила собі привітати всіх найчарівніших українських жінок і чоловіків, які їх оточують, побажати всіляких гараздів, здоров’я, краси, наснаги, щасливої весни, щасливого життя. А що стосується змін до Конституції, то заговорили про це виключно зі сторони Секретаріату Президента. І заговорили про виключно з єдиною метою: для того, щоб вирішити питання третього терміну для нашого чинного Президента.
Юлія Жмакіна: Третього? Перепрошую, Ви сказали третього?
Олена Лукаш: Питання першого туру виборів Президента України. Бо на сьогодні наш Президент, бажаючи, на мою думку, залишитися при владі, не має жодної можливості бути обраним, бо зі всіма Луценками і «Народними самооборонами» він важить 7% народної довіри. І для того, щоб вирішити це питання під ширмою змін до Конституції, відбувається повна узурпація влади і створення в державі повного самодержавця.
Це підтверджується законопроектами, абсолютно письмовими доказами, про які я хочу сказати: перше –законопроектами, зареєстрованими у Верховній Раді: про Національну гвардію, про референдум, про зміни до закону про Конституційний Суд і таке інше, це підтверджується поданням Президента до Конституційного Суду, від якого він вимагає надати дозвіл на прийняття так званої нової Конституції, це підтверджується роботою органу, не передбаченого жодним законом чи Конституцією – Національної конституційної ради. Це консультативно-дорадчий орган при Президентові України.
Юлія Жмакіна: Але, здається, він і не перебільшував значення цього органу, ні? Пані Лукаш, до Вас коротке запитання: Ви сказали, що це ініціатива виключно Секретаріату Президента – розмови про те, що Конституцію треба переписувати або писати нову. Тобто, саме тому Партія регіонів вийшла з цієї конституційної ради, бо її влаштовує нинішня Конституція?
Олена Лукаш: Ні, Партія регіонів поступово виступає за збільшення ролі місцевого самоврядування в Україні і за внесення змін до Конституції, зокрема в цій частині. Але зрозумівши, що, наприклад, законопроектом про внесення змін до Закону про місцеві державні адміністрації Президент хоче ліквідувати місцеве самоврядування в Україні, зокрема надати своїм васалам, главам адміністрацій, яких він призначає, право вето, право зупиняти рішення органів місцевого самоврядування, тобто підпорядковує представників місцевих громад своїм ставленикам, ми зрозуміли, що Національна конституційна рада – це всього-на-всього ширма з 96 осіб, яка повинна сказати «так» змінам до Конституції, які запропонує Президент і які нададуть йому дуже широких повноважень, що йде процедура послідовного усунення парламенту і Конституційного Суду від прийняття Конституції, зрозумівши, що нас просто будуть намагатися використовувати, ми не будемо приймати участі в цій грі.
Юлія Жмакіна: Пані Лукаш, Ви встигли стільки тез накидати, що просто пані Марина Ставнійчук, представник Президента, заступник глави Секретаріату Президента не встигала конспектувати. Пані Марина, на що Ви відповідаєте?
Марина Ставнійчук: Олена Леонідівна ще не класик, щоб я конспектувала, що вона говорить, сподіваюсь, що колись буде, звичайно, але давайте все по порядку. Серед осіб, які опікуються державними справами, є насправді державні діячі, які думають про державу, про майбутнє, про людей, а є політики, які живуть сьогоднішнім днем, які вирішують свої політичні інтереси за тих чи інших обставин.
Давайте візьмемо позицію, декілька позицій. Якщо говорити про Закон про Конституційний Суд України, відомо, загально відомо, що упродовж 2004, 2005, початку 2006 років не могли скласти судді Конституційного Суду відповідну присягу суддів Конституційного Суду, а відтак Конституційний Суд практично майже 2 роки не міг працювати.
Президентом України, до речі, за погодженням з суддями Конституційного Суду, ми обговорювали серед суддівського корпусу Конституційного Суду ці пропозиції.Внесено законопроект до Верховної Ради ще у грудня 2007 року про те, щоб передбачити іншу процедуру складення присяги суддями Конституційного Суду на урочистому засіданні суддів Конституційного Суду з тим, щоб надати можливість позбавити політизації процесу складання присяги суддів Конституційного Суду і таке інше.
Є і, скажімо, подання у Конституційному Суді, яке стосується предмету всеукраїнського референдуму. Так це подання було внесено ще рік тому Президентом України. Про це взагалі не велася мова, тому що, дійсною, існує Конституційна проблема предмету і обмежень щодо проведення всеукраїнських референдумів.
Але я думаю, що сьогодні відбувається просто процес політизації конституційного процесу. Я думаю, що сьогодні варто говорити про те, що необхідно вирішувати у конституційному процесі, про те, на яких питаннях слід і варто зупинятися для того, щоб не допускати тих кризових явищ, які сьогодні маємо впродовж останнього року.
Юлія Жмакіна: Нарешті слово Станіславу Олійнику – представнику Блоку Юлії Тимошенко.
Станіслав Олійник: Це, очевидно, тільки напередодні жіночого свята таке може бути, що серед співрозмовників я єдиний чоловік, який представляє політичну силу, лідером якої є жінка, а жінки, які беруть участь у розмові, представляють якраз лідерів чоловіків.
Юлія Жмакіна: Ваша керівник так само за зміни до Конституції, вона висловилася, щоб зберегти або прем’єрську, або президентську посади.
Станіслав Олійник: Передовсім треба ж зрозуміти, що питання змін до Конституції або прийняття Конституції в новій редакції – це є історична питання, його не можна розглядати в такому, знаєте, буденному або сьогоденному контексті. І тому правильно Ви перед розмовою почали з історичної довідки.
На мою думку, все почалося, дійсно, з 2004 року. Тоді ми були проти того, щоб вносити такі зміни до Конституції, проводити так звану політичну реформу, яка мала єдину мету – це позбавлення повноважень тодішнього кандидата в президенти Віктора Ющенка, коли вже було очевидно, що він перемагає на президентських виборах. Тому ми не приєднувалися тоді до голосування за політичну реформу.
Власне кажучи, після цієї політичної реформи, коли внесли зміни в частину Конституції, яка визначає повноваження між гілками влади, і почалися ті процеси, які призвели у нас до цілої низки політичних криз.
Юлія Жмакіна: Що було джерелом цих криз, що було первинним?
Станіслав Олійник: Був порушений і невизначений баланс повноважень між гілками влади. І все суспільство, власне кажучи, бачило оці протягом 2007 року події, які були пов’язані з тим, що ніхто не міг розібратися, чи має Президент відповідні повноваження, чи ці повноваження належать до компетенції Верховної Ради, в який спосіб діє той самий Конституційний Суд, де закінчуються межі Кабінету Міністрів, виконавчої влади.
Ми тоді бачили, що, власне кажучи, навколо цих повноважень і відбувався хаос спочатку в політикумі, а потім він переносився вже і на більш широкі сфери. Саме це є причиною того, що більшість політичних сил заговорило про необхідність змін до Конституції.
Юлія Жмакіна: Пане Олійник, до чого схиляється Блок Юлії Тимошенко – прибрати Прем’єра чи Президента?
Станіслав Олійник: По-перше, ми підтримуємо ініціативи Президента, що потрібно вносити зміни або в якості змін до Конституції, або приймати Конституцію у новій редакції.
Юлія Жмакіна: Отже, що ближче до серця Блоку Юлії Тимошенко?
Станіслав Олійник: Ближче до серця все ж таки вносити зміни в чинну Конституцію. Чому? Тому що ці порядок і процедура передбачені відповідними розділами Конституції, це буде природним шляхом іти. І, власне, в чому є проблема з 42 нормами діючої Конституції, якими на сьогодні регламентовані права і свободи людини і громадянина.
Проблема тільки в тому, що вони, можливо, не настільки чітко і в повному обсязі виконуються. Сьогодні ні політично, ні в професійній частині не ведеться дискусія щодо того, що там погані норми, ті, якими захищаються права і свободи людини. Інше питання, що вони, можливо, не достатньою мірою виконуються.
Юлія Жмакіна: До пані Лукаш запитання, воно витікає з попередньої Вашої, пані Олено, відповіді: це все, і вихід з Національної конституційної ради, це свідчить про те, що Партія регіонів взагалі не буде перейматися цією темою чи все-таки є, наприклад, відповідь, яка модель устрою ближча для представників Партії регіонів — президентська, парламентська?
Олена Лукаш: По-перше, я хочу зауважити ось що для тих, хто хоче розробити нову Конституцію, нову редакцію Конституції, зміни до Конституції, і як Національна конституційна рада починає повну абсолютну ревізію Конституції, починаючи з її преамбули, слід бути готовим відповісти суспільству на наступні питання: по позаблоковості, по федералізації, по мові і навіть по смертній карі, як це вимагають комуністи, і таке інше.
Що це? Це питання, які згуртують парламент? Що це, це можливо питання, які згуртують націю нашу українську? Я вважаю, що повна ревізія Конституції, як це робиться зараз на засіданнях Національної конституційної комісії чи будь-яких інших дорадчих органів при Президенті, це, звичайно, спроба розколу України. А повірити я в це не можу як відповідальна людина.
І тому я вважаю, що це все – ширма. Це все операція «Прикриття», це операція «Сильний Президент», який усуває недієздатний, на мою думку, парламент, а також Конституційний Суд від процесу прийняття Конституції. От і все.
Саме тому я абсолютно погоджуюсь з паном Олійником щодо єдиного – як і передбачено 13-им розділом Конституції, так і будуть вноситися зміни до неї – з участю парламентарів, з участю суддів Конституційного Суду і таке інше. Дві найбільші фракції в цьому, я так розумію, знаходять порозуміння, тому усунути парламент із цього конституційного процесу нікому не вдасться.
Юлія Жмакіна: Це означає, Блок Юлії Тимошенко і Партія регіонів порозумілися на цьому?
Олена Лукаш:Це абсолютно об’єктивні речі, це вимоги чинної Конституції, ми не можемо тут не порозумітися. Я погоджуюся з паном Олійником, що Конституція на сьогодні не виконується. Вона не є недосконалою чи якоюсь, яка заважає жити суспільству, вона просто свідомо суб’єктами не виконується, от і все. Як у російському прислів’ї: нечего на зеркало пенять, коли рожа крива.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі) -->
