Прага, 16 березня 2008 (RadіoSvoboda.ua) – У неділю в Гагаузії, автономному регіоні Молдови, відбуваються парламентські вибори. Поза межами регіону на них звертають мало уваги – адже Гагаузія, на відміну від Придністров’я, не претендує на незалежність. Водночас ці вибори можуть змінити відносини автономії з Кишиневом.
Автономна територіальна одиниця Гагаузія, або Ґаґауз-Єрі, в Республіці Молдові обирає свій парламент – Народні збори. Вибори на 4-річний термін мажоритарні, а на 35 депутатських місць претендує 161 кандидат. У тих округах, де жоден не набере відразу принаймні половини голосів, через два тижні відбудеться другий тур.
Нинішня Гагаузія – відносно спокійна сільськогосподарська провінція Молдови. Свого часу її мешканці голосували і за збереження регіону в складі СРСР, і за незалежність від Молдови – її вони проголосили ще раніше за Придністров’я; був і конфлікт із Молдовою, який міг вилитися у збройний. Але 1994 року гагаузи офіційно відмовилися від самопроголошеної незалежності, отримавши в обмін від Кишинева закон про особливий юридичний статус Гагаузії.
Тепер це автономний регіон, який має власну офіційну мову – гагаузьку, – разом із молдавською й російською, і досить широкі права – включно з правом на відокремлення в разі, якщо Молдова об’єднуватиметься з іншою державою (а в 1990-х точилися палкі розмови про можливість возз’єднання Молдови з Румунією). А більшість депутатів нинішнього місцевого парламенту – ті самі комуністи, які керують і в Кишиневі, або їхні прихильники.
Комуністи йдуть до поразки?
Останній момент якраз і можуть змінити нинішні вибори. За прогнозами, цього разу більшість отримають представники чи симпатики руху «Єдина Гагаузія», до якого належить і нинішній Голова автономії Міхай Формузал. Цей рух вимагає далі розширити права регіону, зокрема щодо власних зовнішньоекономічних і політичних відносин. І хоча цей рух ніяк не претендує на незалежність, він також домагається обіцянки надати Гагаузії такий самий статус, як і Придністров’ю, в разі возз’єднання Молдови і її перетворення на федеративну державу.
Комуністи в Гагаузії, які усвідомлюють прогнозовану їм поразку, вже заявляють, що вона призведе до дальшого погіршення відносин із Кишиневом. Вони стверджують, що центральна влада (а вона ж у Кишиневі якраз комуністична) взагалі перестане надавати регіонові фінансову підтримку, яка, мовляв, уже зменшилася, коли два роки тому прихильник комуністів програв на виборах Голови автономії.
При цьому згадують про суперечку Комрата, столиці Гагаузії, з Кишиневом навколо фінансування нинішніх виборів. Кишинів відмовляється оплатити половину витрат на них, як того хоче Комрат, – хоча виборчий закон якраз і передбачає, що вибори має профінансувати місцевий гагаузький бюджет.
Гагаузи – народ, тюркський за мовою (дуже близькою до турецької чи кримськотатарської), але переважно православний християнський за вірою – становлять більш як 80 відсотків із понад півтораста тисяч мешканців автономії Ґаґауз-Єрі. Їхніх предків переселила на південь нинішньої Молдови з території Болгарії влада царської Росії в першій половині 19-го століття.
Автономна територіальна одиниця Гагаузія, або Ґаґауз-Єрі, в Республіці Молдові обирає свій парламент – Народні збори. Вибори на 4-річний термін мажоритарні, а на 35 депутатських місць претендує 161 кандидат. У тих округах, де жоден не набере відразу принаймні половини голосів, через два тижні відбудеться другий тур.
Нинішня Гагаузія – відносно спокійна сільськогосподарська провінція Молдови. Свого часу її мешканці голосували і за збереження регіону в складі СРСР, і за незалежність від Молдови – її вони проголосили ще раніше за Придністров’я; був і конфлікт із Молдовою, який міг вилитися у збройний. Але 1994 року гагаузи офіційно відмовилися від самопроголошеної незалежності, отримавши в обмін від Кишинева закон про особливий юридичний статус Гагаузії.
Тепер це автономний регіон, який має власну офіційну мову – гагаузьку, – разом із молдавською й російською, і досить широкі права – включно з правом на відокремлення в разі, якщо Молдова об’єднуватиметься з іншою державою (а в 1990-х точилися палкі розмови про можливість возз’єднання Молдови з Румунією). А більшість депутатів нинішнього місцевого парламенту – ті самі комуністи, які керують і в Кишиневі, або їхні прихильники.
Комуністи йдуть до поразки?
Останній момент якраз і можуть змінити нинішні вибори. За прогнозами, цього разу більшість отримають представники чи симпатики руху «Єдина Гагаузія», до якого належить і нинішній Голова автономії Міхай Формузал. Цей рух вимагає далі розширити права регіону, зокрема щодо власних зовнішньоекономічних і політичних відносин. І хоча цей рух ніяк не претендує на незалежність, він також домагається обіцянки надати Гагаузії такий самий статус, як і Придністров’ю, в разі возз’єднання Молдови і її перетворення на федеративну державу.
Комуністи в Гагаузії, які усвідомлюють прогнозовану їм поразку, вже заявляють, що вона призведе до дальшого погіршення відносин із Кишиневом. Вони стверджують, що центральна влада (а вона ж у Кишиневі якраз комуністична) взагалі перестане надавати регіонові фінансову підтримку, яка, мовляв, уже зменшилася, коли два роки тому прихильник комуністів програв на виборах Голови автономії.
При цьому згадують про суперечку Комрата, столиці Гагаузії, з Кишиневом навколо фінансування нинішніх виборів. Кишинів відмовляється оплатити половину витрат на них, як того хоче Комрат, – хоча виборчий закон якраз і передбачає, що вибори має профінансувати місцевий гагаузький бюджет.
Гагаузи – народ, тюркський за мовою (дуже близькою до турецької чи кримськотатарської), але переважно православний християнський за вірою – становлять більш як 80 відсотків із понад півтораста тисяч мешканців автономії Ґаґауз-Єрі. Їхніх предків переселила на південь нинішньої Молдови з території Болгарії влада царської Росії в першій половині 19-го століття.
