Вид на АлькасабуВ Аліканте є лише одна визначна споруда – саме ця згадана Алькасаба, відома також, як Замок Санта Барбара. Вона стоїть на височезній скелі, і її розміри є просто приголомшуючими. Дістатися на саму гору можна за допомогою спеціально збудованого ліфту. Але не обов''язково мати історичні пам''ятки, аби бути надзвичайним містом. В Аліканте важить стиль, який відчуваєш в усьому: це дуже іспанське місто з якоюсь елегантною середземноморською аурою. Воно має широчезні парки посеред бульварів, чудово зроблені набережні, кафе-тераси, що просто запрошують розслабитися на сонечку за склянкою санґрії.
Численні ресторани на шестикілометровому пляжі
Один із місцевих мешканців зауважив: «Це типове місто для морського, пляжного туризму. Велике задоволення тут одержуєш від середземноморської кулінарії: багато морської їжі, риби, омарів. Ну і, звичайно, ми тут робимо найкращу в світі паелью».
Найкращим місцем для паельї є один із безлічі ресторанів, що розтяглися на шестикілометровому білому піщаному пляжі Сан Хуан. Цей пляж є, можливо, найближчою в Європі подобою грандіозної Копакабани в Ріо-де-Жанейро. Він тягнеться аж до Бенідорму – де ви вже потрапляєте до зовсім іншого світу – світу бетонних джунглів, повних німецьких, британських і скандинавських туристів, де на кожному кроці – ірландські паби й німецькі бір-штубе, але то вже інша історія.
Для мене ж найважливішими в місті стали яскраві кольори – глибокі, виразні й світлі – речей, які бачиш щодня, але які виглядають в Аліканте значно соковитіше: кольори неба, сонця, піску. Я подумав, що римляни помітили це теж, коли назвали Аліканте Луценум, тобто Містом Світла.