Водночас референдуми про вступ Тайваню до ООН провалилися.
Після підрахунку всіх голосів у суботніх виборах Ма Інцзю має понад 58 відсотків голосів. Його єдиний суперник, висуванець партії нинішнього президента Тайваню Сє Чантін, відомий також на ім’я Франк Сє, отримав менш як 42 відсотки.
Серед головних тем виборчої кампанії були економіка і статус Тайваню й його відносини з континентальним Китаєм.
57-річний Ма, колишній мер тайванської столиці Тайбея, який закінчив Гарвардський університет, обіцяв відродити економіку Тайваню і поліпшити його фінансове становище, а також створити з континентальним Китаєм зону вільної торгівлі.
Ма є представником націоналістичної партії «Ґоміньдан», яка виступає за об’єднання Тайваню і континентального Китаю колись у майбутньому, коли в КНР запанує демократія. Ця партія на січневих виборах до парламенту отримала більш як дві третини місць.
Сє – висуванець Демократичної прогресивної партії, до якої належить нинішній президент Тайваню Чень Шуйбянь і яка виступає за офіційне проголошення незалежності Тайваню.
Дотепер Тайвань, який офіційно називає себе Республіка Китай, вважає саме себе «справжнім» «єдиним Китаєм» і хотів би приєднати до себе решту Китаю, де нині при владі комуністи. Але є й течія прихильників відходу від принципу «єдиного Китаю» і проголошення незалежності під назвою Тайвань.
Натомість у Пекіні теж дотримуються принципу «єдиного Китаю», але з протилежного погляду, і вважають Тайвань за китайську провінцію, яка тимчасово вийшла з-під контролю і має бути повернена під владу Китайської Народної Республіки.
Два референдуми про необхідність для Тайваню подати заявку на вступ до ООН, чи то під назвою Тайвань, чи під якою іншою, що пройшли в суботу одночасно з президентськими виборами, визнані за такі, що не відбулися. У них узяла участь менш як половина виборців. Партія «Ґоміньдан» закликала своїх прихильників бойкотувати їх.
Тайвань втратив членство в ООН 1971 року, коли на місце Китаю до Організації Об’єднаних Націй прийняли натомість комуністичну владу Китайської Народної Республіки.
Після підрахунку всіх голосів у суботніх виборах Ма Інцзю має понад 58 відсотків голосів. Його єдиний суперник, висуванець партії нинішнього президента Тайваню Сє Чантін, відомий також на ім’я Франк Сє, отримав менш як 42 відсотки.
Серед головних тем виборчої кампанії були економіка і статус Тайваню й його відносини з континентальним Китаєм.
57-річний Ма, колишній мер тайванської столиці Тайбея, який закінчив Гарвардський університет, обіцяв відродити економіку Тайваню і поліпшити його фінансове становище, а також створити з континентальним Китаєм зону вільної торгівлі.
Ма є представником націоналістичної партії «Ґоміньдан», яка виступає за об’єднання Тайваню і континентального Китаю колись у майбутньому, коли в КНР запанує демократія. Ця партія на січневих виборах до парламенту отримала більш як дві третини місць.
Сє – висуванець Демократичної прогресивної партії, до якої належить нинішній президент Тайваню Чень Шуйбянь і яка виступає за офіційне проголошення незалежності Тайваню.
Дотепер Тайвань, який офіційно називає себе Республіка Китай, вважає саме себе «справжнім» «єдиним Китаєм» і хотів би приєднати до себе решту Китаю, де нині при владі комуністи. Але є й течія прихильників відходу від принципу «єдиного Китаю» і проголошення незалежності під назвою Тайвань.
Натомість у Пекіні теж дотримуються принципу «єдиного Китаю», але з протилежного погляду, і вважають Тайвань за китайську провінцію, яка тимчасово вийшла з-під контролю і має бути повернена під владу Китайської Народної Республіки.
Два референдуми про необхідність для Тайваню подати заявку на вступ до ООН, чи то під назвою Тайвань, чи під якою іншою, що пройшли в суботу одночасно з президентськими виборами, визнані за такі, що не відбулися. У них узяла участь менш як половина виборців. Партія «Ґоміньдан» закликала своїх прихильників бойкотувати їх.
Тайвань втратив членство в ООН 1971 року, коли на місце Китаю до Організації Об’єднаних Націй прийняли натомість комуністичну владу Китайської Народної Республіки.
