Ведуча: Юлія Жмакіна(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
Юлія Жмакіна: Трійка від колег, чотири з мінусом від експертів і п’ятірка від пересічних українців. Такі оцінки за старою ще п’ятибальною системою отримала Юлія Тимошенко за свої сто урядових днів. Ми будемо говорити про це у «Вечірній свободі», і найперше мені хочеться запитати, чому так, чому така висока оцінка пересічних українців, про це свідчить ріст рейтингу Юлії Тимошенко об’єктивно за час її роботи в уряді, і низька оцінка колегами, крім заздрощів чи ревнощів, чому? Тому що її робота все-таки була спрямована на людей, це самопіар, як Ви це оцінюєте?
Василь Горбаль: Це все-таки очікування, це в першу чергу очікування. Тому що ста днів, навіть емоційно, достатньо мало для того, щоб прийшли якісь ті чи інші розчарування в суспільстві. В суспільстві існують досить високі очікування від діяльності Кабінету Міністрів Тимошенко, тому, напевно, пересічні громадяни мали право на такі оцінки. Юлія Жмакіна: Пане Володимир Яворівський, дійсно, завищені очікування чи просто, на відміну від колег і експертів, таких скептиків, люди відчули на собі і повірили в економічне і політичне чудо від Юлії Тимошенко?
Володимир Яворівский: Я хотів би, щоб ми з моїм колегою Василем Горбалем у нашій сьогоднішній дискусії означили кілька базових таких принципів. Перший, я б його задекларував так: після ста днів можна говорити лише про тенденції, лише тенденції, які вже є очевидними і можуть розвиватися надалі. Про якісь справді результати говорити неймовірно важко. Тут справді чисто емоційне сприйняття з певними цифрами і тому подібне.
І друга базова ідея, яку я запропонував би: щоб ми оцінювали роботу і Тимошенко, і її уряду в конкретному часі, в конкретних умовах конкретних стосунках між Президентом, між опозицією, яку має цей уряд і таке інше. Тоді ми справді не будемо пускати паперові кульки і розстрілювати їх на льоту: «НАТО - нєт» і тому подібне, ми будемо говорити про якісь конкретні речі. Я хотів би саме про такі речі говорити.
Через те, кілька слів, буквально, про основні тенденції. Основна тенденція, яка пояснює відповідь на Ваше запитання, чому, скажімо, народний масив оцінює так високо. Це через те, що намітилась перша тенденція – це все-таки боротьба із корупцією, про яку стільки говорили. Конкретний приклад наводжу, який сьогодні Юлія Тимошенко на розширеному засіданні уряду навела. Та ж сама митниця – на голому місці що за 100 днів можна поміняти, навіть кадри не можна поміняти.
Але вже за 100 днів Хорошковський – персоніфікую його як особистість, яка цим займається, – уже в першому цьому кварталі, навіть 2 місяці – січень і лютий, 7 мільярдів надійшло до бюджету. Це в два рази більше, ніж було рівно рік тому. Нічого він не встиг зробити, просто перекрили багато схем тіньових, які були там.
Я міг би назвати ще якісь речі про те, що це «Контрабанда – стоп», передовсім те, що я сказав. От показовий епізод: дала митниця більший прибуток, ніж дала наша Податкова служба. Це, якоюсь мірою, звичайно, докір і Бурякові. Через те є певні тенденції.
Ще одна, яку б я назвав. Це щодо того, що українська влада забрехалася по самісінькі вуха. Я на цих виборах на одній зустрічі з людьми просто пожартував, гірко пожартував. Кажу: «Вам стільки всього вже пообіцяли і набрехали, ну придумайте собі самі що-небудь, тому що вже весь цей кавалерський набір – і те, що ми вам повернемо заощадження, і те, що ми вам піднімемо обов’язково пенсію, що селянам роздамо землю і тому подібне».
Уперше з’явилося бодай трішечки моралі у політиків: сказали – і, не вичікуючи ні одного дня, почали повертати кошти людям. І бідний українець – я розумію, що це не вплинуло на Василя, не вплинуло на мене, я, до речі, й не ходив, бо я можу без цих грошей обійтися. Але отой низовий кореневий українець сьогодні, він став все-таки на цю тисячу гривень багатше.
І завершую, я думаю, що я ще буду торкатися цього питання: все-таки в яких умовах працював цей уряд – справді важких умовах. Василь сказав, що Юля шукає собі ворогів, саботажників. Василю, та ще рік тому ми для вас були ворогами і саботажниками. Я переконаний, що це несправедливо і щодо вас, і щодо нас. Тому давайте не будемо вживати все-таки. Я за те, щоб сьогодні була могутня опозиція, але могутня морально, інтелектуально, політично, як хочете.
Юлія Жмакіна: Ви накидали і економічну, і політичну складову. Давайте рухатися спочатку по економічній. Пане Василю, Ви ж теж не буде те відкидати, наприклад, що контрабанді таки сказали «стоп», що виплати «Ощадбанку» були по факту? А Ви кажете: скоріше за все, це живлення українців міфом відбувається, міфом імені Юлії Тимошенко.
Василь Горбаль: Звичайно, пану Володимиру хотілося б оцінити роботу уряду без існування таких інституцій, як опозиція, Секретаріат Президента, можливо, і виборців також, щоб просто існував Кабінет Міністрів, який би здійснював роботу всередині Кабінету Міністрів, можливо, таким чином.
Якщо ми говоримо про виплати «Ощадбанку», то ми вже зараз бачимо, що це вже йде 930 гривень. І перспективи виконання у повній мірі є під загрозою, тому що під загрозою є і програма приватизації, а з тих 20 мільярдів, які закладені в бюджеті, 8 мільярдів – це надходження з надлишкової приватизації. Програму приватизації і досі не затверджено.
Мені здається, було достатньо 100 днів для того, щоб провести перемови з Секретаріатом Президента чи всередині коаліції для того, щоб все-таки цю програму затвердити і не розвивати ці дискусії, які зараз розвиваються між Президентом, Секретаріатом Президента і Кабінетом Міністрів. Тобто, власне, очікування населення на це й напорються, що десь біля літа виплачувати гроші не буде чим, тому що в «Ощадного банку» відповідного покриття не буде.
З приводу «Контрабанди - стоп» давайте згадаємо уряд Тимошенко 2005 року — з цього ж починали, з «Контрабанди - стоп», тому що, я скажу, люди, які живуть своїм звичайним життям, що відбувається на кордоні, вони, звичайно, не знають. «От ви знаєте, а на кордоні, там, виявляється, все заблокували, тобто вже корупції немає», — так, звичайно, показати боротьбу з корупцією легше.
Власне, з такої боротьби з корупцією і починалося минуле прем’єрство, з цієї програми воно і почалося зараз, з появою войовничих народних депутатів, які звіряють, лазять під машинами, звіряють номери. У мене тоді враження, чи дійсно набрали одних митників у фракцію (звичайною, крім Вас, пане Володимире), чи кого, але вони всі розуміються на номерах, як мають правильно відповідати.
Юлія Жмакіна: По факту в бюджет пішли кошти, про які говорив пан Володимир?
Василь Горбаль: По факту ми побачимо це хоча б по першому півріччю.
Юлія Жмакіна: Економіка – досить інертна річ. Юлія Тимошенко каже, що за півроку вона спробує, принаймні вірить у те, що приборкає інфляцію. Пане Горбаль, 17% залишив уряд Януковича інфляцію. І ця машина, ясно, що вона була розкручена. І маємо в січні-лютому теж високий показник інфляції.
Що Ви думаєте з приводу інфляційних механізмів? Я знаю, що немає публічної антиінфляційної програми, Тимошенко, до речі, цим дорікають. За півроку що станеться, якщо буде при владі Юлія Тимошенко?
Василь Горбаль: Як і міністром економіки, так і міністром фінансів було обіцяно презентувати, Данилишин обіцяв презентувати до 10 лютого свою програму, він навіть знайшов їй назву: «Економіка-2008: ризики та виклики». Наразі я цієї програми не знайшов.
Ту програму, яку, власне, Кабінет Міністрів затвердив і назвав її антиінфляційною, мені складно її коментувати, тому що, в принципі, програмою назвати це неможливо, навіть гаслами назвати неможливо, тому що, дійсно, писати програму «Український прорив» легше, чим конкретні програми, які могли б коментувати економісти, такої програми немає.
Я надіюсь, що круглі столи, але вже за ініціативою фахових кіл, будуть проведені, і тут Кабінету Міністрів треба буде тільки цю ініціативу або перехоплювати, або вже включатись, і ми дійсно отримаємо антиінфляційну програму, але вже запропоновану від фахового джерела.
Те, що ми повинні розуміти і світові тенденції, і те, що відбувається в Україні з точки зору скорочення економічного росту, власне, те, чим зараз рапортує уряд Тимошенко, — виконання запланованих показників ВВП, пов’язане виключно з інфляційним ростом, жодної складової економічного росту немає. Тому ці ризики, звичайно, потрібно вивчати. Зараз ґрунтовно, на жаль, вони не вивчаються.
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
