5 квітня 1710 року козацьке коло, що зібралося просто неба у передмісті Бендер у Бессарабії, «вільними голосами» обрало гетьманом 38-літнього генерального писаря Пилипа Орлика. Вручивши новому гетьманові булаву, генеральна старшина та посли від Запорозької Січі підписали з ним політичну угоду. Текст угоди латинською мовою написав сам Орлик, назвавши її «Пакти і Конституція прав та вольностей Війська Запорозького».
«Ми, генеральна старшина, і ми, отаман кошовий із Запорозьким Військом, домовилися з ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, щоб не тільки його вельможність непорушно дотримував усіх тих, що тут написані, пунктів, а також щоб вони були збережені неодмінно і за інших гетьманів».
Конституція окреслювала кордони України та визначала засади її державного устрою. Виконавчу владу очолював гетьман, судові функції здійснювали Генеральний та полкові суди, а законодавчі – Генеральна Рада, яка збиралася у гетьманській резиденції тричі на рік – на Різдво, Великдень і Покрову. До складу Ради входили гетьман, генеральна і полкова старшина, посли від Запорозької Січі та радники від полків.
Гетьман зобов’язався домагатися визволення України від російської влади за військової підтримки короля Швеції Карла ХІІ та Кримського ханства. Він визнав права запорожців на землі у пониззі Дніпра і підтвердив привілеї Києва та інших міст за Маґдебурзьким правом. Після підписання угоди Орлик присягнув на Євангелії виконувати всі її пункти:
«Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького Війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Трійці, ці договори і постанови незмінно виконувати, милість, вірність і дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, скільки сили, розуму та способів стане, мати».
«Ми, генеральна старшина, і ми, отаман кошовий із Запорозьким Військом, домовилися з ясновельможним його милістю паном Пилипом Орликом, щоб не тільки його вельможність непорушно дотримував усіх тих, що тут написані, пунктів, а також щоб вони були збережені неодмінно і за інших гетьманів».
Конституція окреслювала кордони України та визначала засади її державного устрою. Виконавчу владу очолював гетьман, судові функції здійснювали Генеральний та полкові суди, а законодавчі – Генеральна Рада, яка збиралася у гетьманській резиденції тричі на рік – на Різдво, Великдень і Покрову. До складу Ради входили гетьман, генеральна і полкова старшина, посли від Запорозької Січі та радники від полків.
Гетьман зобов’язався домагатися визволення України від російської влади за військової підтримки короля Швеції Карла ХІІ та Кримського ханства. Він визнав права запорожців на землі у пониззі Дніпра і підтвердив привілеї Києва та інших міст за Маґдебурзьким правом. Після підписання угоди Орлик присягнув на Євангелії виконувати всі її пункти:
«Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького Війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Трійці, ці договори і постанови незмінно виконувати, милість, вірність і дбання до малоросійської Вітчизни, матері нашої, скільки сили, розуму та способів стане, мати».