Впливовий лондонський часопис
«Економіст» містить низку публікацій про підсумки саміту НАТО в Бухаресті. Видання вважає, що перенесення питання про надання ПДЧ Україні та Грузії «робить дискусійним на місяці і навіть на роки питання про те, як далеко Альянсу слід розширювати свої кордони і, в першу чергу, чи приймати до своїх лав Україну та Грузію». «Економіст» вважає, що радість Києва і Тбілісі з приводу бухарестського комюніке НАТО передчасна, бо «оскільки дата ПДЧ не визначена, така обіцянка означає значно менше, ніж здається». Лондонський часопис вважає, що Києву доведеться дорого платити за відкладення терміну з Планом дій щодо членства у Альянсі, одні лише зіпсовані стосунки з Росією чого варті, а тут доведеться ще тяжко переконувати Захід на ділі та у справжніх намірах щодо членства в НАТО. «Економіст» наводить також заклики відомих російських політиків до покарання України за її бажання інтегруватися в північно-атлантичні структури. Відоме британське видання критикує тут і ЄС за його небажання простягнути руку Україні і цим самим «стати лідером у реалізації європейської системи безпеки».
Чимало російських видань просто у захваті від результатів саміту НАТО в Бухаресті. «Ну, ми їх кинули!», - кричить російська газета
«Наша Версія» і продовжує: « це тягне на тріумф російської зовнішньої політики...Вперше за багато років Європа і Америка не просто вислухали нас..., а й виконали всі наші вимоги, фактично прогнувшись під нас, під Росію». Російський часопис
«Ітоґі» вважає, що у Бухаресті «військовий блок НАТО зупинено біля кордонів СНД», «кидок на Схід не вдався...», «альянс, як чітко вибудована воєнна структура себе вичерпала»... Московська газета «Аргументи і Факти» наголошує, що Росії «поки що вдалося відбитися від розширення НАТО, але головні бої все ще попереду». Інший російський часопис -
«Ехо Планети», радіє з того, що звернення українських верхів до НАТО за ПДЧ «викликало в Києві гостру політичну кризу, яка триває і до сьогодні». Це видання навіть повчає Київ: «Час для того, щоб зупинитися, озирнутися і задуматись, ще є. Але його залишилося не так багато».
