Львівські пам’ятки архітектури чекають на фахову реставрацію

Історична забудова Львова належить до XIII – початку ХХ століття, вона оголошена історико-культурною заповідною територією, площа якої становить 3060 гектарів. Центральна історична частина Львова і ансамбль собору святого Юра у 1998 року були внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

А тому усі реставраційні роботи мають проводитися згідно з вимогами цієї міжнародної інституції. Однак за роки незалежності України у Львові цілком втрачені десятки пам’яток, переважно 18—19-го століть: будинки на площі Міцкевича, проспекті Свободи, Валовій, площі Соборній.

На їхньому місці виросли новобудови. Не всі з них, як вважають, вписуються в історичне середовище. Експерти ЮНЕСКО висловлювали з цього приводу свою негативну оцінку, і Львову навіть загрожувало вилучення зі Списку всесвітньої спадщини.

Каменем спотикання між мерією і шанувальниками древнього міста стала у 2006 році, напередодні святкування 750-річчя Львова, реконструкція площі Ринок, у перебігу якої, по суті, знищили підсіння знаменитих на весь світ кам’яниць.

Фахово відреставрованих пам’яток у Львові обмаль

Замовником реставраційних робіт є управління капітального будівництва, яке є в підпорядкуванні Львівської міськради. На думку експертів, і про це мовиться в листі до Прем’єр-міністра, через таку практику «нехтуються засади збереження культурної спадщини, спостерігається тенденція до створення при органах місцевого самоврядування «кишенькових» пам’яткоохоронних структур».

Начальник управління капітального будівництва Богдан Коваль розповів Радіо Свобода, що торік реставраційні роботи провели в приміщенні театру «Воскресіння», Національного музею українського мистецтва, Ратуші, Палаці Потоцьких, Музеї етнографії. На цей рік держава надала 30 мільйонів гривень на порятунок пам’яток архітектури.

Я поцікавилась у посадовця, що у Львові було відреставровано за роки незалежності України бездоганно, на європейському рівні. «Пам’ятками архітектури займаюсь лише рік і не так, як хотілося б. Не ризикую сказати. Не бачу особливих перешкод щодо порятунку пам’яток, обурює лише ставлення людей», – відповів той.

А ось тих пам’яток, які потрібно негайно реставрувати, у сотні разів більше. Найважливіше, на думку експертів, що нині змінюється, правда, дуже поволі, саме ставлення львів’ян до пам’яток архітектури: вже виробляється розуміння, що історична спадщина – це найбільша окраса і надбання міста.

А ще фахівці сподіваються, що й заможні українці перестануть ставитись до перлин архітектури як до звичайної нерухомості.