Околиця районного центру Закарпаття містечка Виноградова відома багатьом місцевим мешканцям як небезпечна зона і наближатися до неї не рекомендується. Саме тут просто неба іржавіють діжки з невідомою хімічною речовиною, від якої різко тхне. Місцеві мешканці нарікають, що влада не поспішає очистити територію від невідомих хімікатів.
«У нас усіх голова болить, у всіх погане самопочуття. Якщо вітер піднімається і в наш бік дме, у нас одразу всі люди хворі… Три собаки вже здохли», – пожалілася Радіо Свобода жителька Виноградова Марія.
Місцеві чиновники переконують, ці діжки наповнені хімічними засобами захисту рослин, а простіше кажучи, пестицидами. Це – результати діяльності колгоспів, після їхнього розпаду хімікати залишилися безгосподарними. Залишати їх у такому вигляді, особливо з огляду на швидке руйнування діжок, не можна, необхідно терміново вивезти й утилізувати речовину.
Начальник Державного управління охорони природного навколишнього середовища в Закарпатті Андрій Погорєлов каже, на території краю ще багато таких складів пестицидів, і лише за допомоги держави їх можна ліквідувати.
«Ще залишається на території області 303 тонни. Найближчим часом буде підписано гарантійного листа для тієї ж фірми, яка почала займатися цим питанням, і буде повністю профінансовано цей захід. Обіцянка, скажімо так, є, що цього року ми завершимо роботи з видалення ХЗЗРів із території області», – зазначив Андрій Погорєлов.
На вивезення з Закарпаття пестицидів торік забракло коштів
Наприкінці листопада 2007 року в Закарпатті почали реалізовувати проект повного очищення області від пестицидів. А за угодою з німецьким підприємством, до нього частково вивезли небезпечні речовини на утилізацію. На завершення робіт не вистачило грошей, бо переробка однієї тонни пестицидів коштує близько 15 тисяч гривень.
Днями в Закарпатті працювала спеціальна робоча група Комітету Верховної Ради України з питань екології. Вивчивши ситуацію на місці, фахівці робочої групи пообіцяли таки винайти кошти на завершення проекту.
Народний депутат України Микола Шершун зауважив: «Я би казав так: розпочати як пілотний проект із Закарпатської області. Бо ця область межує з чотирма державами. Тому необхідно тут навести порядок ідеальний. І ця область повинна працювати із зовсім іншим ставленням до природи, до людей, які тут живуть і які сюди будуть приїжджати».
«У нас усіх голова болить, у всіх погане самопочуття. Якщо вітер піднімається і в наш бік дме, у нас одразу всі люди хворі… Три собаки вже здохли», – пожалілася Радіо Свобода жителька Виноградова Марія.
Місцеві чиновники переконують, ці діжки наповнені хімічними засобами захисту рослин, а простіше кажучи, пестицидами. Це – результати діяльності колгоспів, після їхнього розпаду хімікати залишилися безгосподарними. Залишати їх у такому вигляді, особливо з огляду на швидке руйнування діжок, не можна, необхідно терміново вивезти й утилізувати речовину.
Начальник Державного управління охорони природного навколишнього середовища в Закарпатті Андрій Погорєлов каже, на території краю ще багато таких складів пестицидів, і лише за допомоги держави їх можна ліквідувати.
«Ще залишається на території області 303 тонни. Найближчим часом буде підписано гарантійного листа для тієї ж фірми, яка почала займатися цим питанням, і буде повністю профінансовано цей захід. Обіцянка, скажімо так, є, що цього року ми завершимо роботи з видалення ХЗЗРів із території області», – зазначив Андрій Погорєлов.
На вивезення з Закарпаття пестицидів торік забракло коштів
Наприкінці листопада 2007 року в Закарпатті почали реалізовувати проект повного очищення області від пестицидів. А за угодою з німецьким підприємством, до нього частково вивезли небезпечні речовини на утилізацію. На завершення робіт не вистачило грошей, бо переробка однієї тонни пестицидів коштує близько 15 тисяч гривень.
Днями в Закарпатті працювала спеціальна робоча група Комітету Верховної Ради України з питань екології. Вивчивши ситуацію на місці, фахівці робочої групи пообіцяли таки винайти кошти на завершення проекту.
Народний депутат України Микола Шершун зауважив: «Я би казав так: розпочати як пілотний проект із Закарпатської області. Бо ця область межує з чотирма державами. Тому необхідно тут навести порядок ідеальний. І ця область повинна працювати із зовсім іншим ставленням до природи, до людей, які тут живуть і які сюди будуть приїжджати».