Вугілля не може бути ціннішим за людські життя, переконані в Бельгії

Восьмого серпня 1956 року внаслідок помилки оператора на шахті у селищі Марсінель стався потужний вибух. Протягом 15 днів рятівники не втрачали надії врятувати хоча б частину гірників, що були заблоковані на майже кілометровій глибині.

Боротьба за порятунок людей закінчилася смертю 262 шахтарів, більшість із яких становили італійські іммігранти. Фраза «Тутті кадавері», що в перекладі з італійської означала «всі мертві», виголошена одним із рятувальників, поклала початок цілій кампанії за закриття або переоснащення та модернізацію шахт країн Західної Європи.

Один із очевидців катастрофи, гірничий інженер П’єр Воткен пригадує: «У ту хвилину я усвідомив усю трагічність ситуації. Входи та виходи до шахти були заблоковані, а засобів для порятунку людей не було передбачено. У цей момент я відчув, наскільки людина безпорадна перед лицем катастрофи».

Шарлеруа, бельгійський побратим Донецька, – тепер уже колишнє місто шахтарів. За десять років після марсінельської катастрофи навколо Шарлеруа були закриті всі шахти.

На місці трагедії у Марсінелі створений музей. Біля входу до шахти встановлений камінь, де викарбувані імена загиблих гірників. Італійські, грецькі, польські, іспанські…

Був серед загиблих і українець – Іван Волошин із населеного пункту, назву якого наведено як Граденицьк. Працівники музею кажуть, що намагалися знайти його родичів в Україні, та марними виявилися їхні сподівання.

Трагедії на шахтах у світовому вимірі

Найбільша гірнича аварія у Європі сталася у 1906 році на шахті, розташованій на півночі Франції, у містечку Кур’єр. Тоді загинуло 1099 гірників. Однак у ті часи трагедії навіть такого масштабу не привертали особливої уваги через те, що робота гірника вважалася низьковартісною.

Директор Марсінельського меморіалу Жан-Луї Делат каже, що справжню увагу до проблем безпеки роботи гірників у західноєвропейських країнах стали приділяти саме після катастрофи у Марсінелі.

«Від моменту трагедії були використані всі можливості для того, щоб проілюструвати, що такі катастрофи мають не лише національні масштаби. У центрі всієї історії стоїть гірник, прояв пошани до якого ми розширили до світового виміру. Марсінель, зрештою, – це відлуння дзвону, що позначив закінчення епохи, коли на трагедії на шахтах заплющували очі. Бо це стосується всіх», – каже він.

У рамках програми ознайомлення з умовами праці гірників Жан-Луї Делат побував і на українських шахтах. Він зазначає, що, з одного боку, низький рівень безпеки та оснащення, а іншого боку, намагання видобувати більше вугілля роблять свою чорну справу в українській вугледобувній промисловості.

«Китай, Росія і, звичайно ж, Україна – держави, де сьогодні стаються аварії, наслідками яких подекуди є сотні загиблих. І саме тому послання і символічне значення Марсінеля залишається актуальним і нині. На жаль, навіть сьогодні вугілля і доходи мають більшу цінність, ніж людські життя. Марсінель намагається переконати у протилежному», – наголошує директор гірничого меморіалу Марсінель Жан-Луї Делат.