Марія Несвицька - княгиня Рівненська |
Таких сподвижниць у середньовіччі було зовсім небагато, каже автор книги «Марія – княгиня Рівненська» Іван Білоус.
Перша – засновниця Острозької академії Гальшка Острозька. «Друга – це Марія Несвицька, жінка, яка побудувала, заснувала місто. Назвіть мені, будь ласка, хто в Україні це ще зробив, чи була така. Ольга – ні, Київ уже давно існував. І не тільки в Україні, а взагалі в світі – чи багато таких? І оцю Марію нашу – нам доводиться доводити, що вона варта уваги, що на її прикладі потрібно виховувати покоління», – каже автор.
Жінка, яка заснувала місто
Про Марію Несвицьку маємо досить скупі відомості. Знаємо, що вона була донькою Луцького воєводи, а її чоловік, волинський князь Несвицький, загинув після бою з татарами, заповівши свої маєтності дружині та доньці.
Невимовні страждання княгиня змогла перебороти завдяки вірі та справі, яку започаткувала: у неї виник задум збудувати в одному з поселень замок і місто на вигідному торговельному шляху і вибороти для нього Магдебурзьке міське право. Одразу ж після здійснення задуму княгиня стала іменувати себе Марією Рівненською.
Головний архітектор Рівного Микола Пасічник зізнався: мрію про увічнення образу Несвицької він плекав із того часу, як довідався про цю історичну постать.
«Мене увесь час турбувало, коли ж із того поселення воно стало містом. Хто перший сказав, що воно не Рівники, а місто Рівне? Захотілося знайти той початок. Довелося заглибитися у глибину віків, і виявилося: то Марія Несвицька, яка придбала в короля Казимира Магдебурзьке право… Хотілося увічнити цю людину, щоб образ Несвицької постав у камені. Якщо на сьогоднішній лад її називати, це перший міський голова нашого міста – людина, яка започаткувала в місті самоврядування», – каже Микола Пасічник.
«А якби п’єса вийшла на сцену, може, було б менше запитань, хто така Марія Несвицька, бо живе слово навіть більше западає в душу, ніж сам пам’ятник, який там стоїть», – сподівається головний рівненський архітектор.
Несвицьку повертають рівнянам митці
Портретів Несвицької не збереглося, тож скульпторові Володимиру Шолудькові довелося звернутися до середньовічних гравюр. Художники мріють здійснити розпис ротонди у сквері Несвицької. Фрески розповідатимуть про знакові події в житті міста.
Пишучи п’єсу, Іван Білоус ретельно вивчив історію того буремного часу кінця 15-го – початку 16-го століть, побував у родовому для Несвицьких Збаразькому замку. П’єса вийшла захопливою, а її другою героїнею стала сама Волинь.
За ідею увічнення образу Несвицької вхопився нині покійний міський голова Віктор Чайка. Так з’явився пам’ятник. А підтримати видання книги зголосилися чимало місцевих меценатів. Чи не вперше видавництву «Волинські обереги» не відмовив у спонсоруванні ніхто.
Це добрий знак, каже рецензент видання, журналіст і письменник Георгій Сербин: «І ця книга, і ця майбутня вистава сприятимуть тому, щоб рівняни знали свою берегиню».