«Перлини» колекції, каже старший науковий співробітник історичного музею Юлія Осадча, – це предмети одягу. На експозиції представили однострій козацької старшини 18-го століття: кунтуші та жупани запорозькі носили з українського сукна, а ось підперезувались пасками німецького та французького виробництва.
Найбільше вражає, каже пані Осадча, якість тканин та крій: «Тканина – це, звісно, оригінал, така якість, що вона збереглася й д цього часу. Цікаве оздоблення. Приміром, кунтуш. Його особливість – це крій з подвійним рукавом».
«Сучасні козаки мало нагадують запорожців 17–18-го століть»
А втім, каже фахівець, одяг сучасних козаків, який представили в музеї, мало нагадує кунтуші та жупани 17–18-го століть, тим більше киреї козацької старшини, щедро оздоблені хутрами.
«Сучасні козаки носять просто такий військовий стрій, можливо, з деякими відступами. Приміром, ґудзики з козацькою атрибутикою», – пояснює Юлія Осадча.
У вітринах зі зброєю не тільки козацькі шаблі та пістолі. У битві під Жовтими Водами, з якої починалася визвольна війна Хмельницького проти Речі Посполитої, союзником запорожців була татарська кіннота, тому в експозицію включили ятагани.
Окрема частина виставленого – культові речі, подаровані щедрими козаками придніпровським церквам. Серед них – коштовне Євангеліє та напрестольний хрест із кипарису та срібла.
Не всі таємниці розкриті
Збирати ж колекцію козацьких речей іще наприкінці 19-го століття розпочав засновник музею, нащадок гетьмана Полуботка Олександр Поль, продовжував справу «співець запорозької старовини» Дмитро Яворницький. Подорожуючи краєм, він записав цілу низку легенд та переказів про запорожців, викупляв, а то й просто прохав у місцевих селян експонати для зібрання.
«Дмитро Яворницький свого часу наклеював на кожен експонат бірочки і вів каталоги, саме звідти ми черпаємо відомості. Але там дуже стисло – назва предмета і ким подарований. Досить мало інформації, на жаль», – розповідають музейники.
Частину козацьких реліквій, зібраних Яворницьким та його однодумцями, історичний музей втратив під час Другої світової війни. Ще частину у 1950–60-ті, за наказом радянських чиновників із Міністерства культури, розподілили по інших музеях. Зокрема, Дніпропетровськ полишала добірка «народних» картин із зображенням козака Мамая.
