Доступність посилання

ТОП новини

«Інша раса». В Україні роквітає расова нетерпимість?


За останні пару тижнів у Києві загинули 2 темношкірих іноземці: 29 травня вбили громадянина Нігерії, а 9 червня загинув громадянин Конго. Представники Міжнародної організації з міграції нарахували від початку року 41 напад на іноземців, із них 4 вбивства на ґрунті расової нетерпимості. У громадській організації «SOS!Расизм!» також стверджують, що в Україні розквітає расова нетерпимість і просять державу захистити чорношкірих іноземців. Чи можна говорити про расизм як про системне і масове явище в Україні? Який ступінь толерантності українців до представників інших національностей? Які передумови і причини виникнення у суспільстві ксенофобії і расизму? І як український парламент збирається боротися з проявами агресії щодо інших національностей?

Кількість жертв збільшилась

Расизм в Україні - ментальнісь нації чи штучне «щеплення»?
У минулому році жертвами злочинів на расовому, національному чи релігійному ґрунті стали 70 осіб, такі дані навів Президент України Віктор Ющенко в листі до керівників Генпрокуратури та МВС. Представники громадських організацій, котрі борються з расизмом, вважають, що їхня кількість може бути більшою, оскільки правоохоронні органи мотивами таких злочинів схильні вважати хуліганські дії, а не прояви ксенофобії. Водночас, за словами речника київської міліції Володимира Поліщука, за 5 місяців цього року кількість злочинів, скоєних іноземцями проти громадян України, перевищує кількість злочинів, що скоїли громадяни України проти іноземців. «Проти іноземців було скоєно 168 злочинів. На жаль, проти українців іноземці скоїли ще більше злочинів —178. Проти іноземців скоєні 4 вбивства. Злочини розкриті і готуються матеріали до суду ».

90% іноземних громадян, які мешкають в Україні, є або роботодавцями, або працюють самі на себе, отож немає підстав для побоювань, що іноземці заберуть у них шматок хліба, зазначає Джон Джордж, президент нігерійської діаспори в Європі. Правоохоронні органи, які мають боротися з проявами дискримінації щодо чужинців, демонструють бездіяльність або, навпаки, при першій нагоді роблять винними у злочинах іноземців. «Є двоє наших громадян, які сидять за ґратами вже більше року без відповідного рішення суду. Вони оборонялися в бійці з українцями. Українці змогли вплинути на цей процес і зробили винними іноземців. Є в Києві інший випадок нападу «на іншого» — обороняючись, він також виявився звинуваченим».

Основні причини високого рівня нетерпимості

Починаючи з 94 року, відколи було проведене перше дослідження, рівень ксенофобії серед українців зріс, стверджує соціолог Володимир Паніотто. Він пов’язує це, по-перше, з падінням рівня добробуту в державі. «Американськими вченими під час експериментів було доведено, що при погіршенні умов люди шукають, на кого це б звалити. Наприклад, вивозили на острів школярів, де постійно починали їм погіршувати умови, і зафіксували, що з кожним погіршенням кількість расистських виступів зростала».
За словами Володимира Паніотто, важливим чинником зростання рівня ксенофобії та расизму стала трагедія у США 11 вересня 2001 року, після якої почалися війни в Афганістані, в Іраку. Не менш важливим чинником є проведення в країні виборів.

Ксенофобія, як правило, виникає тоді, коли у країні погіршуються соціально-економічні умови. За відсутності роботи чи при низьких зарплатах люди схильні звинувачувати іноземців, зазначає експерт з міжетнічних питань Наталія Беліцер. Проте це не можна вважати основною причиною, адже останнім часом навіть у ситій і соціально благополучній Європі почастішали випадки расової нетерпимості. В основі цього збільшення кількості біженців і страх місцевого населення перед тим, що мігранти порушать звичний уклад життя і культурні традиції. Але що стосується України, то, за словами Наталії Беліцер, посиленню національної нетерпимості сприяє сусідство з Росією, звідки й прийшов на Україну рух скінхедів. «Запобігання цим явищам — законодавча база, яка б передбачала серйозні заходи боротьби, включно з покаранням».

Найчастіше жертвами нападів стають африканці, хоча прояви агресії з боку невідомих відчувають також араби, індуси і азіати. Таким чином, каже Яна Салахова, координатор МОМ з питань протидії расизму і ксенофобії, причиною побиття є саме належність людини до іншої національності. «Показником для людей, які дійсно здійснюють напади, є колір шкіри».

Расовий підтекст злочину - обтяжлива обставина в Британії

У Великій Британії, хоча і трапляються злочини на ґрунті расизму, однак вони не характерні для всього суспільства, а воно сьогодні є багатокультурним, і більшість людей мають друзів серед представників інших рас. У товаристві вважається непристойними навіть жарти щодо людей з іншим кольором шкіри, повідомляє місцевий кореспондент Радіо Свобода Олекса Семенченко. «Зневажливе ставлення до інших рас можливе лише у неосвічених прошарках. Вбивства на расовому грунті – рідкість. І завжди на багато днів потрапляють у центр уваги всіх ЗМІ. У Британії расовий чи релігійний підтекст злочину є обтяжливою обставиною і карається більш жорстко, ніж звичайні злочини».

У парламенті України зареєстровані три проекти законів щодо боротьби з національною нетерпимістю. Якщо парламент і ухвалить котрийсь із цих документів, це навряд чи допоможе покращити рівень толерантності у суспільстві, кажуть експерти з етнічних питань. Проблема в тому, що в Україні і досі не вироблена чітка етнічно-національна політика. Держава не розуміє або ж не бажає переймати досвід країн, які, перед тим як вступити до Євросоюзу, навели лад в етнічній сфері.

Чи є в Україні расизм? Як ви ставитеся до темношкірих?
Ірина, журналіст: Я особисто дуже позитивно ставлюся до людей інших національностей, але вважаю, що расизм в Україні все ж таки є, оскільки багато моїх знайомих не люблять людей з іншим кольором шкіри.
Ігор, студент: Ми європейська країна. Я абсолютно нейтрально ставлюся до цього. І вважаю, що всі люди рівні. І немає різниці в кольорі шкіри чи вірі.
Катерина, аудитор: Це не є масовим явищем. Прояви звичайно є. Але питання расизму більш актуальне для Росії.
Костянтин, інженер з охорони праці: Я дивлюся телебачення і читаю газети. Але не бачив жодного випадку, який би засвідчував наявність в Україні расизму.
Лідія, викладач фінансів: В українців специфічне ставлення до людей інших рас, негативне. Особисто для мене приятельські стосунки з такою людиною можливі, але не сімейні.
  • Зображення 16x9

    Наталка Коваленко

    Співпрацюю з Радіо Свобода з 2005 року. Магістр Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка. Народилася на Полтавщині 1984 року. Кореспондентка та редакторка сайту Радіо Свобода

     

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG