Доступність посилання

ТОП новини
28 січня 2021, Київ 05:22

Місця відбування покарання в Україні – сучасні ГУЛАГи?


Прага – За тортури критикують Україну в своїх звітах міжнародні правозахисні організації, а в Україні тортури називають нормальним, звичним і невід’ємним явищем у в’язницях. Їх відчувають на собі, як стверджують вітчизняні правозахисники, 90% ув’язнених. Також стан пенітенціарних установ і ставлення до ув’язнених у місцях покарання – це проблема, з якою вже багато років поспіль намагаються боротися правозахисники. Одним із них є координатор вінницької правозахисної групи Дмитро Гройсман, якого Радіо Свобода запросило до розмови.

Дмитро Гройсман
Радіо Свобода: Пане Гройсман, сьогодні, готуючись до нашої розмови, я прочитала, що в Україні на одного в’язня витрачають 3 гривні на день. Чи це взагалі реальна цифра?

Дмитро Гройсман: Справа в тім, що на сьогодні пенітенціарна система України – це величезний виробничий комплекс. Майже всі засуджені працюють. Особливо ті, які перебувають на так званих «зонах», тобто не в СІЗО, а відбувають покарання, призначені судом. При цьому після всіх так званих відрахувань, а про це ще окремо треба говорити, сума, яку ці засуджені отримують на руки за місяць важкої фізичної праці коливається від 10 до 20 українських гривень. У місяць! Засуджені в Україні (це нонсенс, але це факт) сплачують комунальні послуги! Наприклад, освітлення, електрику чи так звану гарячу воду, яку вони ніколи зазвичай не бачать, чи просто воду, опалення – хоча цього нема ні в законі, ніде. Тобто система рабської праці, яка побудована на тому, щоб експлуатувати людей і збагачувати саму систему кримінально-виконавчу, яка далі нечесним шляхом розподіляється...

Ви маєте на увазі, що за рахунок заощадження коштів на в’язнях збагачуються чиновники в цій системі?

– Очевидно. Якщо за підсумками роботи в минулому році наказом Державного департаменту з питань виконання покарань були виплачені так звані преміальні за активну роботу найвищому керівництву Департаменту, які сягали десятків тисяч гривень! Це кошти з державного бюджету, які залишилися не витраченими і які в кінці року Державний департамент виплатив у вигляді преміальних своєму найвищому керівництву. Це один із показників того, що відбувається. Про це, до речі, вже писали, але ні Контрольно-ревізійне управління не вирішило проводити там перевірку, ані навіть Державний департамент з питань виконання покарань ніяк це не прокоментував. Але це крапля в морі у порівнянні з тими сумами грошей, які крутяться в пенітенціарній системі України.

– Буквально кілька днів тому, 10 червня, в сусідній Росії президент Медведєв підписав закон про громадський контроль за дотриманням прав ув’язнених. Згідно з документом, у кожному суб’єкті Російської Федерації створюються громадські комісії – за участі Палати громад. Члени цих комісій мають право відвідувати пенітенціарні заклади та слідчі ізолятори без спеціального дозволу. Чи в Україні є такі організації, які контролюють дотримання прав ув’язнених?

– Я не знав про те, що в Росії прийнятий такий закон, але в Україні він давно вже є. Це закон, якщо я не помиляюся, 2002 року про цивільний контроль над військовою та правоохоронною організацією України, відповідно до якого цивільний контроль здійснюється і шляхом ось так званих громадських рад і громадських колегій. Такі колегії формально створені і в системі Державного департаменту з питання виконання покарань. Вони діють. З іншого боку, їхнє формування повністю є обов’язком і повноваженнями, власне, Департаменту. Про якість роботи цієї громадської колегії можна судити, наприклад, по такому факту: тільки в 2008 році принаймні тричі за сигналами Вінницької правозахисної групи до пенітенціарних установ у Вінницькій області приїздили комісії Державного департаменту з питання виконання покарань – за фактами знущань, катувань, самогубств засуджених, які відбувалися тільки на Вінничині. Жодного разу, тобто, з трьох – нуль, коли хтось із представників громадськості, які входять до складу цих рад, допускався на територію колонії разом із ними, щоб подивитися, що ж там відбулося. Отже, що ми маємо в Україні? Формально це існує, де-факто це не працює.

– Чи Ви знаєте такі випадки в Україні, щоб були покарані чиновники за знущання над в’язнями, чи існує бодай якась статистика?

– Так, вона існує. Ця статистика така: за всі роки незалежності України жоден чиновник системи виконання покарань не був притягнутий до кримінальної відповідальності за катування, тобто кількість дорівнює нулю. У 2007 році Департамент повідомив, що з невеличкої кількості скарг, які він, нібито, отримав (а там була кількість щось біля 100-120, це дуже мало), жодна скарга на застосування незаконних заходів фізичного чи морального тиску не знайшла свого підтвердження. Це офіційна статистика по перевірках Державного департаменту з питань виконання покарань.

Радіо Свобода, звичайно ж, звернулося до Департаменту виконання покарань, щоб почути їхню оцінку ситуації, однак сьогодні представники Департаменту не знайшли можливості дати Радіо Свобода коментар з цього питання. Як тільки ми отримаємо відповідь, ми відразу повідомимо про це.
  • Зображення 16x9

    Людмила Ваннек

    Людмила Ваннек На радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможниця міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редакторка і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні». Авторка і ведуча програми «Свобода за тиждень», яка виходила кілька років на «Радіо НВ». Авторка програми «Подкаст Свобода за тиждень із Людмилою Ваннек», яка виходить щосуботи. Цікавлюся соціальними темами та мистецтвом. Багато перекладаю з білоруської, англійської, німецької, сербської та болгарської.

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG