Зімбабве є в заголовках світових медій уже протягом трьох останніх місяців – відтоді, як у першому турі президентських виборів у цій країні гору взяв опозиційний кандидат. Але в центр міжнародної уваги країна потрапила не через те, що це унікальний факт у новітній історії країни, а через брутальну, навіть за африканськими мірками, кампанію насильства, яку розгорнули пропрезидентські сили.
Лише минулого тижня шестилітнього хлопця спалили живцем через те, що його батько є опозиційним політиком. Коли новий мер столиці підтримав опозиційного кандидата, його молоду жінку зарізали. Загалом уже принаймні 86 прихильників опозиції вбито, а 200 тисяч змусили покинути свої домівки. Опозиційний кандидат Морґан Чанґіраі мусив не лише зняти свою кандидатуру з виборів, але і переховуватися в нідерландському посольстві.
Результат сьогоднішнього голосування не викликає сумніву в оглядачів: Муґабе знову стане президентом. Але вони звертають увагу на те, що цього разу перемога дістанеться Робертові Муґабе дорогою ціною. Його засуджує не лише цілий світ в особі Організації Об’єднаних Націй, але і свої ж африканські колеги-президенти. Незважаючи на те, що вони потурали Муґабе і захищали його від міжнародної критики багато років, насильство, яке розв’язав Муґабе, переповнило навіть їхню чашу терпіння.
Далі – міжнародні санкції?
Сам Муґабе каже, що «лише Господь Бог» може позбавити його президентства. В ООН чекати на провидіння не хочуть.
Державний Секретар США Кондоліза Райс заявила, що Рада Безпеки ООН готується до спільних дій. «Ми проконсультуємось із іншими членами Ради Безпеки, іншими зацікавленими країнами, включно з африканськими, які висловилися з цього приводу, щодо того, які наступні кроки можна вжити», – сказала вона.
Серед найрадикальніших пропозицій – надіслати миротворців ООН для припинення насильства. Але вона, на думку спостерігачів, непрохідна через позицію Росії та Китаю. Крім того, ООН просто не вистачить військових для цього. В суданській провінції Дарфур та в Сомалі гине ще більше людей, і їх теж не можуть урятувати.
Муґабе змальовує кризу як спровоковану західними країнами, які змовилися проти нього і хочуть контролювати багату на ресурси країну, що здобула незалежність від Британії у 1980 році. На час незалежності це була дійсно квітуча країна, але за роки правління Муґабе вона досягла 150 тисяч відсотків інфляції на рік та майже повного зубожіння.
(Прага – Київ)
Лише минулого тижня шестилітнього хлопця спалили живцем через те, що його батько є опозиційним політиком. Коли новий мер столиці підтримав опозиційного кандидата, його молоду жінку зарізали. Загалом уже принаймні 86 прихильників опозиції вбито, а 200 тисяч змусили покинути свої домівки. Опозиційний кандидат Морґан Чанґіраі мусив не лише зняти свою кандидатуру з виборів, але і переховуватися в нідерландському посольстві.
Результат сьогоднішнього голосування не викликає сумніву в оглядачів: Муґабе знову стане президентом. Але вони звертають увагу на те, що цього разу перемога дістанеться Робертові Муґабе дорогою ціною. Його засуджує не лише цілий світ в особі Організації Об’єднаних Націй, але і свої ж африканські колеги-президенти. Незважаючи на те, що вони потурали Муґабе і захищали його від міжнародної критики багато років, насильство, яке розв’язав Муґабе, переповнило навіть їхню чашу терпіння.
Далі – міжнародні санкції?
Сам Муґабе каже, що «лише Господь Бог» може позбавити його президентства. В ООН чекати на провидіння не хочуть.
Державний Секретар США Кондоліза Райс заявила, що Рада Безпеки ООН готується до спільних дій. «Ми проконсультуємось із іншими членами Ради Безпеки, іншими зацікавленими країнами, включно з африканськими, які висловилися з цього приводу, щодо того, які наступні кроки можна вжити», – сказала вона.
Серед найрадикальніших пропозицій – надіслати миротворців ООН для припинення насильства. Але вона, на думку спостерігачів, непрохідна через позицію Росії та Китаю. Крім того, ООН просто не вистачить військових для цього. В суданській провінції Дарфур та в Сомалі гине ще більше людей, і їх теж не можуть урятувати.
Муґабе змальовує кризу як спровоковану західними країнами, які змовилися проти нього і хочуть контролювати багату на ресурси країну, що здобула незалежність від Британії у 1980 році. На час незалежності це була дійсно квітуча країна, але за роки правління Муґабе вона досягла 150 тисяч відсотків інфляції на рік та майже повного зубожіння.
(Прага – Київ)
