– Коли порівняти список пріоритетів 6-місячної програми головування Словенії та список результатів, очевидно, що основні завдання ми виконали. У деяких аспектах ми зробили навіть більше, ніж було необхідно. Виходячи з цього, а також із оцінок країн-членів ЄС та євроінституцій, гадаю, словенське президенство у Євросоюзі досягло основних цілей, що стояли перед ним.
– Які найбільші виклики ставила перед собою Словенія, керуючи Європейським Союзом?
– Це залежало від періоду. У першій половині президентства, безумовно, це було косовське питання. Адже треба було зібрати за одним столом представників кожної зі сторін конфлікту та знайти примирливе рішення, що задовольнило б міжнародну спільноту. Великим успіхом ми вважаємо досягнення у переговорах із країнами Західних Балкан, включно зі спрощенням візового режиму. У другій половині головування були нелегкі зусилля, щоб отримати мандат на переговори про нову угоду з Росією. Ми, нарешті, досягли цього на минулотижневому саміті ЄС – Росія. Ми відносимо до наших заслуг ще й досягнення консенсусу щодо деяких реформ Лісабонської угоди та затвердження плану остаточного розгляду пакету документів з енергетики та охорони довкілля.
– Словенія – перша слов’янська країна, що керувала всією європейською спільнотою. Як Ви гадаєте, чи вплинуло це на геополітичну свідомість Євросоюзу?
– Безумовно, після останнього розширення громадянами Євросоюзу стали 60 мільйонів слов’ян. Тому європейська спільнота отримала новий вимір і для свого майбутнього розвитку. Гадаю, саме тому нині ми маємо польсько-шведську ініціативу «Східного партнерства», де йдеться і про Україну. Нам слід розглядати це як майбутнє намірів наблизити Євросоюз до цих країн і навпаки. Проте, як бачимо, у першу чергу ми мусимо дійти згоди щодо нової інституційної угоди. І тепер це у руках наступного головування, що переходить до Франції.
– Чи можна сказати, що за час перебування Словенії, так би мовити, «при владі» Євросоюзу відбулися якісь зрушення у поступі України у бік членства в ЄС?
– У будь-якому разі головування Словенії поглибило політику сусідства з Україною. Саме через це переговорний процес щодо перспективи членства України, безумовно, буде одним із найважливіших питань головування Франції. Наголошую, що східноєвропейська перспектива набуде більше фактичних обрисів впродовж наступного президентства.
– Деякі видання досить критично оцінили головування Словенії в ЄС. Особливо, у російських виданнях. Як Ви гадаєте, чому?
– Звичайно, завжди є місце критичним зауваженням. І це добре, бо завдяки цьому ми головуватимемо краще наступного разу. Хоча, коли ми глянемо на політичне підґрунтя деяких таких коментарів, то часто бачимо, що вони просто відображають політичні погляди окремих країн. Та загалом наша робота протягом 6 місяців визнана успішною. Ми відслужили без великих промахів та руйнувань. Для країни з 2-мільйонним населенням це велике досягнення.
(Брюссель – Прага – Київ)
– Які найбільші виклики ставила перед собою Словенія, керуючи Європейським Союзом?
– Це залежало від періоду. У першій половині президентства, безумовно, це було косовське питання. Адже треба було зібрати за одним столом представників кожної зі сторін конфлікту та знайти примирливе рішення, що задовольнило б міжнародну спільноту. Великим успіхом ми вважаємо досягнення у переговорах із країнами Західних Балкан, включно зі спрощенням візового режиму. У другій половині головування були нелегкі зусилля, щоб отримати мандат на переговори про нову угоду з Росією. Ми, нарешті, досягли цього на минулотижневому саміті ЄС – Росія. Ми відносимо до наших заслуг ще й досягнення консенсусу щодо деяких реформ Лісабонської угоди та затвердження плану остаточного розгляду пакету документів з енергетики та охорони довкілля.
– Словенія – перша слов’янська країна, що керувала всією європейською спільнотою. Як Ви гадаєте, чи вплинуло це на геополітичну свідомість Євросоюзу?
– Безумовно, після останнього розширення громадянами Євросоюзу стали 60 мільйонів слов’ян. Тому європейська спільнота отримала новий вимір і для свого майбутнього розвитку. Гадаю, саме тому нині ми маємо польсько-шведську ініціативу «Східного партнерства», де йдеться і про Україну. Нам слід розглядати це як майбутнє намірів наблизити Євросоюз до цих країн і навпаки. Проте, як бачимо, у першу чергу ми мусимо дійти згоди щодо нової інституційної угоди. І тепер це у руках наступного головування, що переходить до Франції.
– Чи можна сказати, що за час перебування Словенії, так би мовити, «при владі» Євросоюзу відбулися якісь зрушення у поступі України у бік членства в ЄС?
– У будь-якому разі головування Словенії поглибило політику сусідства з Україною. Саме через це переговорний процес щодо перспективи членства України, безумовно, буде одним із найважливіших питань головування Франції. Наголошую, що східноєвропейська перспектива набуде більше фактичних обрисів впродовж наступного президентства.
– Деякі видання досить критично оцінили головування Словенії в ЄС. Особливо, у російських виданнях. Як Ви гадаєте, чому?
– Звичайно, завжди є місце критичним зауваженням. І це добре, бо завдяки цьому ми головуватимемо краще наступного разу. Хоча, коли ми глянемо на політичне підґрунтя деяких таких коментарів, то часто бачимо, що вони просто відображають політичні погляди окремих країн. Та загалом наша робота протягом 6 місяців визнана успішною. Ми відслужили без великих промахів та руйнувань. Для країни з 2-мільйонним населенням це велике досягнення.
(Брюссель – Прага – Київ)
