(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Віталій Портников: Приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств. Це відбулося цього тижня.
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко наголосила, що хартія буде основним документом в плані організації та розбудови системи малого бізнесу.
І тут є абсолютно очевидним, що це для України така подія, тому що насправді (І Ви, пані Людмило, неодноразово про це говорили) про малий бізнес в Україні небагато хто думає.
В Україні думають про дві, я сказав би, частини населення – це великий бізнес, це олігархи і це бідне населення, яке політики постійно купують якимись соціальними, я навіть не сказав, що пільгами, тому що насправді з точки зору…
Людмила Супрун: Виплатами.
Віталій Портников: Це подачки насправді, якщо чесно сказати, тому що з точки зору великого бізнесу – це подачки.
А, можливо, якби розвивався малий бізнес, то це не було б проблемою цієї частини населення, тому що економіка нормально функціонувала б, були б можливості для людей знаходити робочі місця, були б можливості інакше зовсім діяти з бюджетними пенсіями і зарплатами.
Тобто, була б атмосфера, в якій не було б бідних і, можливо, не було б таких вже багатих, яких ми бачимо на всіх вулицях Києва, на всіх «майбахах», які вироблені у світі. Здається, всі вони сюди з’їхалися.
Людмила Супрун: Ну, принаймні, точно, що їх сьогодні по відношенню до кількості населення вже не менше, ніж в розвинутих європейських країнах. А по відношенню до деяких європейських країн, то й більше.
Безперечно ця хартія є надзвичайно важливою. І якщо крім підтримки хартії, яку зробив уряд, тепер він зробить низку законопроектів, щоб це реалізувати, то я вважаю, що це було б дуже добре.
Що таке малий бізнес? І чому ми намагаємося у світі завжди говорити про створення середнього класу, про людей, які можуть себе реалізувати? Бо завдання будь-якого суспільства полягає в тому, щоб дати людині можливість всебічно розвиватися і себе реалізувати.
А це може бути в тому числі через свою справу, коли йде не наймана праця, а коли він сам працює, сам створює продукт, сам приймає в цьому участь. Тоді дійсно є набагато більший ефект від розвитку економіки, набагато більший результат.
У нас сьогодні не стоїть чомусь завдання і не ставить таке завдання країна перед собою, щоб кількість людей, які б віднесли себе до середнього класу, склала не менше 70%.
Тобто, щоб не сталося так, що 2% людей володіють всіма багатствами України, 80% багатств України, сьогодні складає тільки 2% від населення. Значна частина населення знаходиться на межі бідності.
До речі, сьогоднішня політика і продовжує цю ганебну тенденцію утримання людей на мінімальному рівні.
Я собі задавала запитання: чому так робиться, чому не приймаються нові правила? А відповідь проста. Можливо, за цих умов вигідно тим, хто сьогодні знаходиться у владі, тримати людей на мінімумі, щоб потім невеличкими подачками примушувати їх робити певні кроки. Наприклад, голосувати під час виборчої кампанії чи просто мовчати, коли відбувається поділ майна.
Віталій Портников: Ну, правильно, тому що малий бізнес – це країна вільних людей в нормальному розумінні слова. Тобто, вільних не тому, що вони мають право на голосування, а вільних тому, що немає можливості купити їхній голос.
Людмила Супрун: А тому, що вони є абсолютно самодостатніми і вільними в прийняті рішень. І це те, до чого треба йти: до свободи особистості в прийняті рішень і до соціальної справедливості в період вироблення суспільного національного багатства.
Віталій Портников: А чим ця хартія відрізняється від тих законодавчих актів, які в Україні вже були прийняті на підтримку малого бізнесу? Вона дійсно щось може змінити?
Людмила Супрун: Насправді в хартії забороняється, якщо вона буде ратифікована, а її ще треба ратифікувати у ВРУ, забороняється погіршувати умови, в тому числі такі, як збільшення податкового тиску чи введення нових правил поза суспільним обговоренням.
Тобто, є багато таких речей, які сьогодні в нас не враховані законодавством. У нас просто йде волюнтаристська система. Захотіли сьогодні змінити закони, то й змінюємо. Хоча це законом заборонено робити протягом бюджетного року. Або захотіли знизити чи підвищити відповідні тарифи… Забороняє закон це робити раніше, ніж через півроку після оголошення, а в нас сьогодні прийняли, а завтра ввели.
Шокує малий і середній бізнес таке до них ставлення!
Захотіли сьогодні замість введення податку застосувати новий збір, от, наприклад, як постановою НКРЄ 2007 року…
Ви знаєте що зробили? Написали, що за введення будь-якого нового підприємства, яке буде споживати електроенергію, треба платити 2 тисячі гривень за один кіловат потужності.
Тобто, щоб, наприклад, невеличкий магазинчик чи перукарня, чи пекарня, які хочуть відкритися, могли почали свій бізнес, вони повинні заплатити не податок, а оцей внесок на енергетичний чийсь рядок чи чийсь рахунок, вони повинні внести шалені гроші…
Віталій Портников: Йде прихований хабар тільки державі, умово кажучи.
Людмила Супрун: Так це й не державі. Справа в тому, що всі обленерго приватизовані…
Віталій Портников: А власнику обленерго.
Людмила Супрун: Сьогодні власники обленерго пролобіювали цей документ, цю постанову, і тепер вони стягують з малого і середнього бізнесу шалені гроші.
Щоб ввести невелику пекарню чи, наприклад, невеличкий магазин (я ще раз кажу) потрібно сплатити від 70 до 200 тисяч гривень. Тобто, це стільки, скільки він коштує, якщо мова йде про малі і середні міста України.
Тобто, це фактично є приховане збільшення податків, тому що ніхто без них не може нічого зробити. А от хартією це забороняється робити.
До речі, у нас у тарифі на електроенергію є інвестиційна частка, тобто ми вже платимо як споживачі гроші на розвиток енергетики. Але те, що це ще по другому колу запровадили, то це точно вже порушення такої європейської хартії.
І саме головне, що коли людина самостійно працює, вона може себе творчо реалізувати, вона стає самодостатньою для прийняття будь-яких рішень.
Умови, які повинна створити держава, полягають в тому, щоб дати максимально, можливо, сприятливу атмосферу для розвитку кожної особистості, в тому числі через реалізацію громадянських ініціатив, через малий і середній бізнес…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)
Віталій Портников: Приєднання України до Європейської хартії для малих підприємств. Це відбулося цього тижня.
Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко наголосила, що хартія буде основним документом в плані організації та розбудови системи малого бізнесу.
І тут є абсолютно очевидним, що це для України така подія, тому що насправді (І Ви, пані Людмило, неодноразово про це говорили) про малий бізнес в Україні небагато хто думає.
В Україні думають про дві, я сказав би, частини населення – це великий бізнес, це олігархи і це бідне населення, яке політики постійно купують якимись соціальними, я навіть не сказав, що пільгами, тому що насправді з точки зору…
Людмила Супрун: Виплатами.
Віталій Портников: Це подачки насправді, якщо чесно сказати, тому що з точки зору великого бізнесу – це подачки.
А, можливо, якби розвивався малий бізнес, то це не було б проблемою цієї частини населення, тому що економіка нормально функціонувала б, були б можливості для людей знаходити робочі місця, були б можливості інакше зовсім діяти з бюджетними пенсіями і зарплатами.
Тобто, була б атмосфера, в якій не було б бідних і, можливо, не було б таких вже багатих, яких ми бачимо на всіх вулицях Києва, на всіх «майбахах», які вироблені у світі. Здається, всі вони сюди з’їхалися.
Людмила Супрун: Ну, принаймні, точно, що їх сьогодні по відношенню до кількості населення вже не менше, ніж в розвинутих європейських країнах. А по відношенню до деяких європейських країн, то й більше.
Безперечно ця хартія є надзвичайно важливою. І якщо крім підтримки хартії, яку зробив уряд, тепер він зробить низку законопроектів, щоб це реалізувати, то я вважаю, що це було б дуже добре.
Що таке малий бізнес? І чому ми намагаємося у світі завжди говорити про створення середнього класу, про людей, які можуть себе реалізувати? Бо завдання будь-якого суспільства полягає в тому, щоб дати людині можливість всебічно розвиватися і себе реалізувати.
А це може бути в тому числі через свою справу, коли йде не наймана праця, а коли він сам працює, сам створює продукт, сам приймає в цьому участь. Тоді дійсно є набагато більший ефект від розвитку економіки, набагато більший результат.
У нас сьогодні не стоїть чомусь завдання і не ставить таке завдання країна перед собою, щоб кількість людей, які б віднесли себе до середнього класу, склала не менше 70%.
Тобто, щоб не сталося так, що 2% людей володіють всіма багатствами України, 80% багатств України, сьогодні складає тільки 2% від населення. Значна частина населення знаходиться на межі бідності.
До речі, сьогоднішня політика і продовжує цю ганебну тенденцію утримання людей на мінімальному рівні.
Людмила Супрун: За цих умов вигідно тим, хто сьогодні знаходиться у владі, тримати людей на мінімумі, щоб потім невеличкими подачками примушувати їх робити певні кроки. Наприклад, голосувати під час виборчої кампанії чи просто мовчати, коли відбувається поділ майна.
Віталій Портников: Ну, правильно, тому що малий бізнес – це країна вільних людей в нормальному розумінні слова. Тобто, вільних не тому, що вони мають право на голосування, а вільних тому, що немає можливості купити їхній голос.
Людмила Супрун: А тому, що вони є абсолютно самодостатніми і вільними в прийняті рішень. І це те, до чого треба йти: до свободи особистості в прийняті рішень і до соціальної справедливості в період вироблення суспільного національного багатства.
Віталій Портников: А чим ця хартія відрізняється від тих законодавчих актів, які в Україні вже були прийняті на підтримку малого бізнесу? Вона дійсно щось може змінити?
Людмила Супрун: В хартії забороняється погіршувати умови, в тому числі такі, як збільшення податкового тиску чи введення нових правил поза суспільним обговоренням.
Тобто, є багато таких речей, які сьогодні в нас не враховані законодавством. У нас просто йде волюнтаристська система. Захотіли сьогодні змінити закони, то й змінюємо. Хоча це законом заборонено робити протягом бюджетного року. Або захотіли знизити чи підвищити відповідні тарифи… Забороняє закон це робити раніше, ніж через півроку після оголошення, а в нас сьогодні прийняли, а завтра ввели.
Шокує малий і середній бізнес таке до них ставлення!
Захотіли сьогодні замість введення податку застосувати новий збір, от, наприклад, як постановою НКРЄ 2007 року…
Ви знаєте що зробили? Написали, що за введення будь-якого нового підприємства, яке буде споживати електроенергію, треба платити 2 тисячі гривень за один кіловат потужності.
Тобто, щоб, наприклад, невеличкий магазинчик чи перукарня, чи пекарня, які хочуть відкритися, могли почали свій бізнес, вони повинні заплатити не податок, а оцей внесок на енергетичний чийсь рядок чи чийсь рахунок, вони повинні внести шалені гроші…
Віталій Портников: Йде прихований хабар тільки державі, умово кажучи.
Людмила Супрун: Так це й не державі. Справа в тому, що всі обленерго приватизовані…
Віталій Портников: А власнику обленерго.
Людмила Супрун: Сьогодні власники обленерго пролобіювали цей документ, цю постанову, і тепер вони стягують з малого і середнього бізнесу шалені гроші.
Людмила Супрун: Щоб ввести невелику пекарню чи, наприклад, невеличкий магазин потрібно сплатити від 70 до 200 тисяч гривень.
Тобто, це фактично є приховане збільшення податків, тому що ніхто без них не може нічого зробити. А от хартією це забороняється робити.
До речі, у нас у тарифі на електроенергію є інвестиційна частка, тобто ми вже платимо як споживачі гроші на розвиток енергетики. Але те, що це ще по другому колу запровадили, то це точно вже порушення такої європейської хартії.
І саме головне, що коли людина самостійно працює, вона може себе творчо реалізувати, вона стає самодостатньою для прийняття будь-яких рішень.
Умови, які повинна створити держава, полягають в тому, щоб дати максимально, можливо, сприятливу атмосферу для розвитку кожної особистості, в тому числі через реалізацію громадянських ініціатив, через малий і середній бізнес…
(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозаписі)