Європейські та російські представники дійшли згоди у тому, що тематика переговорів стосуватиметься чотирьох загальних напрямків. Сюди відносяться питання зовнішньої та внутрішньої безпеки, а також співпраці у галузях науки й освіти. Посол Росії при Євросоюзі Володимир Чижов так охарактеризував майбутню угоду: «Ідея, висловлюючи наше бачення, в стислому, рамковому документі, законної обгортки. Його можна було б порівняти зі стовбуром дерева, на якому розростатимуться гілля у формі подальших галузевих угод», – зазначив представник Росії.
Проте, деякі європейські джерела вказують на те, що на Ханти-Мансійському саміті президент Дмитро Медведєв поклав собі за мету показати Росію, як рівноцінного з Євросоюзом гравця на міжнародній арені. Повторивши свої «берлінські» заяви про нове бачення структури світової безпеки, президент Медведєв у своїй промові поставив Росію, Європу та Північну Америку в один цивілізаційний контекст.
Чого хоче Москва і чого не хоче?
Чого ж, власне, домагається офіційна Москва, приступаючи до нових переговорів із Євросоюзом? Заступник директора лондонського «Центру європейських реформ» Катінка Бариш схильна вважати, що навіть самі кремлівські лідери не знають достеменно, чого вони хочуть у відносинах з Євросоюзом: «Вони, проте, добре знають, чого їм не хочеться. Росія не хоче продовження тих відносин, що є сьогодні. Відносин, базованих на угоді, укладеній на початку 90-х, коли Росія була слабкою та обмеженою. Та угода ґрунтувалася на обіцянках допомоги з Європи, якої Росія потребувала, а Євросоюз, у свою чергу, вказував, як їй треба розвиватися. Ця ситуація змінилася фундаментально і тепер перед новими переговорами про стосунки з ЄС, вона хоче запевнень, що це базуватиметься на рівних позиціях і європейці припинять вказувати їй що робити. А чого вони домагаються у першу чергу – це поваги», – вважає лондонський експерт.
Дискусії про безвізовий режим з ЄС, на думку фахівців, питання принципове для визнання лідерських амбіцій Росії. Візові обмеження для росіян не лише ставлять їх в один ряд із республіками колишнього Союзу, а й залишають їх позаду Балканських країн, що вже ведуть переговори про безвізовий режим із ЄС.
Та попри все, європейський політикум зійшовся на думці, що Медведєв – гідний послідовник Володимира Путіна. Зокрема, у двох цілях, що є складовими так званої «путінської доктрини». Перша полягає в моральному виправданні Радянського Союзу. Друга – у відстоюванні російського права рівності у всьому, що стосується поняття «європейські цінності».
Проте, європейські лідери намагаються зберігати дистанцію та ухильно реагують на глобальні заклики Кремля, а відтак – переводять їх на практичні рейки співпраці між сторонами.
(Брюссель – Прага)
Проте, деякі європейські джерела вказують на те, що на Ханти-Мансійському саміті президент Дмитро Медведєв поклав собі за мету показати Росію, як рівноцінного з Євросоюзом гравця на міжнародній арені. Повторивши свої «берлінські» заяви про нове бачення структури світової безпеки, президент Медведєв у своїй промові поставив Росію, Європу та Північну Америку в один цивілізаційний контекст.
Чого хоче Москва і чого не хоче?
Чого ж, власне, домагається офіційна Москва, приступаючи до нових переговорів із Євросоюзом? Заступник директора лондонського «Центру європейських реформ» Катінка Бариш схильна вважати, що навіть самі кремлівські лідери не знають достеменно, чого вони хочуть у відносинах з Євросоюзом: «Вони, проте, добре знають, чого їм не хочеться. Росія не хоче продовження тих відносин, що є сьогодні. Відносин, базованих на угоді, укладеній на початку 90-х, коли Росія була слабкою та обмеженою. Та угода ґрунтувалася на обіцянках допомоги з Європи, якої Росія потребувала, а Євросоюз, у свою чергу, вказував, як їй треба розвиватися. Ця ситуація змінилася фундаментально і тепер перед новими переговорами про стосунки з ЄС, вона хоче запевнень, що це базуватиметься на рівних позиціях і європейці припинять вказувати їй що робити. А чого вони домагаються у першу чергу – це поваги», – вважає лондонський експерт.
Дискусії про безвізовий режим з ЄС, на думку фахівців, питання принципове для визнання лідерських амбіцій Росії. Візові обмеження для росіян не лише ставлять їх в один ряд із республіками колишнього Союзу, а й залишають їх позаду Балканських країн, що вже ведуть переговори про безвізовий режим із ЄС.
Та попри все, європейський політикум зійшовся на думці, що Медведєв – гідний послідовник Володимира Путіна. Зокрема, у двох цілях, що є складовими так званої «путінської доктрини». Перша полягає в моральному виправданні Радянського Союзу. Друга – у відстоюванні російського права рівності у всьому, що стосується поняття «європейські цінності».
Проте, європейські лідери намагаються зберігати дистанцію та ухильно реагують на глобальні заклики Кремля, а відтак – переводять їх на практичні рейки співпраці між сторонами.
(Брюссель – Прага)
